ГОЛОД 1945-1947 РОКІВ НА ПОЛТАВЩИНІ

Серед історичних джерел, які дають змогу уявити реальне становище, що склалося в полтавському селі у голодні 1946-1947 роки., потрібно назвати і деякі категорії судових справ того часу. Одна з них (5790-С) зберігається в архіві Управління СБУ по Полтавській області. В ній містяться матеріали по звинуваченню та засудженню громадянина Чесняка Миколи Івановича, 1888 року народження, уродженця і мешканця села Оболоні Оболонського району, українця, безпартійного, по статті 54-10 ч.1 Кримінального кодексу УРСР (антирадянська агітація).

Справа почалася з того, що в Оболонський райвідділ МДБ почали надходити повідомлення про те, що ніби в районі хтось цілеспрямовано веде, «користуючись продовольчими утрудненнями, антирадянську агітацію». Зокрема, Оболонський райком КП(6)У на початку січня 1946 р. отримав листа такого змісту: «Як ви дивитесь на те, що у колгоспників забрали весь хліб на посівний матеріал. Колгоспники голодують. Це є нацьковування людей на Радянський Союз. А ви не попереджуєте, а сприяєте цьому». В кінці листа стояв підпис: «М.Ульянов». Секретар райкому партії негайно направив начальнику райвідділу МДБ цього листа з своєю резолюцією: «Прошу перевірити, хто писав, і повідомити про вжиття заходів».

На той час співробітники Оболонського райвідділу держбезпеки вже мали в своєму розпорядженні п'ять рукописних листівок, розклеєних у різних людних місцях Оболоні. В одній із листівок, яку зняли з телефонного стовпа навпроти райкому партії, оголошувалося: «У кого немає хліба, запишіться на список у райвиконкомі». Листівки аналогічного змісту були зняті з стіни будинку споживчого товариства та знайдені на колгоспному базарі.

Приблизно через півроку з Москви та Києва із центрального і республіканського апаратів МДБ до Оболонського райвідділу держбезпеки надійшли шість поштових листівок та два анонімних листи, написані одним почерком, із штемпелем райвідділення зв'язку Оболоні. Вони були одержані у приймальних В.М.Молотова, М.І.Калініна, М.С.Хрущова, редакціях газет «Правда» та «Известия», а вже звідти, як було заведено в ті часи, переправлені до МДБ.

Після тривалих пошуків співробітникам райвідділу МДБ вдалося «вийти» на автора всіх цих анонімних матеріалів, і 9 червня 1947 р. М.І.Чесняк був заарештований. Оскільки звинувачуваний нічого від слідчих не приховував, справа рухалася швидко. Вже на першому допиті М.Чесняк на запитання слідчого, де той «набрався антирадянських переконань», чітко відповів: «Ніяких переконань у мене не було. Бачачи, що країна переживає матеріальну скруту, я вирішив написати про це в різні установи. Писав один».

Особистість звинуваченого неординарна. Анонімні листи і листівки написала людина зрілого віку із значним життєвим досвідом. За соціальним походженням М.І.Чесняк був селянином. У двадцятирічному віці закінчив Полтавське технічно-ремісниче училище. Отримав спеціальність механіка. До Першої світової війни працював механіком у поміщицьких маєтках. Із 1914 по 1918 роки був водієм в управлінні відділу начальника шляхових робіт Західного фронту; став свідком революційних подій 1917 року в Петрограді. У час громадянської війни повернувся на батьківщину і до 1926 р. був механіком парового млина в Оболоні. У 1926 р. освоїв рідкісну тоді спеціальність кіномеханіка і декілька років демонстрував фільми у Краснодарському краї та у Ростові-на-Дону. Коли почалось будівництво Дніпровської гідроелектростанції у Запоріжжі, Чесняк переїхав туди. До завершення цієї грандіозної споруди працював механіком. Далі була праця в Комсомольську-на-Амурі на будівництві промислових підприємств. Одразу ж по закінченні Великої Вітчизняної війни повернувся в рідну Оболонь, працював там в колгоспі, а на момент арешту був завідуючим майстернею промартілі «Світлий шлях».

Під час допитів М.І. Чесняк пояснив конкретні причини, які змусили його написати листа до керівників компартії і радянської держави: «Коли я повернувся з Далекого Сходу, то врожай був добрий, але град його вибив. У нашому колгоспі видали хліба на трудодень 100 грамів. Ми просили в райвиконкомі допомогти нам, але отримали відмову. На цьому ґрунті я й написав керівникам партії, щоб дали розпорядження про видачу допомоги».

М.І.Чесняк не грішив проти істини. У листі до В.М. Молотова від ЗО січня 1946 р. він описував дійсні факти, що мали місце влітку 1945 року: «Град посіви вибив на 75-95% у 18 колгоспах району. А те, що залишилось, все забрали і вивезли та гноять хліб на станції. Просимо Вашої допомоги, не допустіть померти з голоду. Розслідуйте цю справу. С.Оболонь Оболонського району. М.Ульянов».

У тому ж листі до В. Молотова М.Чесняк виклав своє бачення можливості поліпшення стану сільського господарства:

«Щоб швидше піднести сільськогосподарське виробництво, потрібно зацікавити колгоспників. Аби вони не голодували, потрібно видати такий закон, за яким все, що колгоспники одержують від землі, повинно належати їм. Потрібно, щоб у колгоспників хліб не відбирали і посівів силою не примушували контрактувати. Колгоспники повинні самі свій хліб за власною волею продавати державі і розплачуватися за землю та за все, що належить». З цієї досить кострубате побудованої фрази чітко проступає правильна думка: трудівник має бути господарем продуктів своєї праці І продавати їх за справжньою вартістю виробленого.

Слідчих зацікавило ще одне питання: чому М.Чесняк у всіх анонімних листах підписувався псевдонімом «М.Ульянов»? Чи не має цей псевдонім якогось відношення до прізвища вождя? На це Чесняк відповів: «Думав, що так швидше звернуть увагу».

Справа М.І.Чесняка розглядалась Полтавським обласним судом на закритому засіданні 7 липня 1947 р. Вирок був суворим: десять років ув'язнення у виправно-трудових таборах з поразкою в політичних правах на 5 років.

В ув'язненні М.І.Чесняк, не зважаючи на те, що став інвалідом другої групи, перебував довгих сім років. Лише в липні 1954 р., коли після смерті Й.Сталіна почали амністувати осіб, несправедливо засуджених за так звані «контрреволюційні злочини», Чесняк опинився на волі.

16 жовтня 1954 р. судова колегія у кримінальних справах Верховного Суду СРСР винесла по справі М.І.Чесняка свою ухвалу, де, зокрема, відзначалося: «У листах Чесняк вказував на важке становище, що дійсно склалося в колгоспах внаслідок градобою і просив допомогти хлібом. За таких обставин не було підстав притягати його як звинуваченого по ст.54-10 ч.1; КК УРСР і виносити звинувачувальний вирок». За цією ж ухвалою М.І.Чесняк був повністю реабілітований за відсутністю в його діях складу злочину.

<< НА ПЕРШУ