Артур Кестлер народився
року 1905 у Будапешті. Року 1930 в Берліні він вступив до Комуністичної
партії. Потрапивши до СССР і побачивши на власні очі фальш большевицької
пропаганди і цілковиту суперечність між большевицькими словами і їхніми ж
ділами, А. Кестлер швидко розчарувався у своїх сподіванках. Щасливо
вислизнувши із СССР, він вийшов з комуністичної партії й почав енергійно
працювати над розкриттям дійсної істоти російського большевизму, що ліг в
основу сучасного комуністичного руху. З цією метою він написав і видрукував
видатну напівдокументальну й напівлітературну повість «Нуль та
безкінечність» і низку інших творів. Нещодавно в Нью-Йорку вийшла книжка «The
God that Failed» із статтями кількох видатних колишніх комуністів, участь у
якій взяв і А. Кестлер. Тут ми (із зазначеної книжки) подаємо в перекладі на
українську мову маленький уривок з автобіографії А. Кестлера, в якому він
згадує про голод на Україні, що його сліди йому довелося побачити
безпосередньо.
... «Я бачив на Україні руїнницьку дію голоду 1932-33 року.
На залізничних двірцях натовпи людей в лахмітті просили милостині. На руках
у жінок були діти, виснажені, великоголові, із роздутими животами. Ці діти
схожі були на людські зародки в склянках із спиртом. Матері простягали їх до
вікон наших вагонів. У стариків із подраних постолів висувалися відморожені
пальці ніг ...Мені пояснювали, що все це були куркулі, які спротивлювалися
колективізації, і я цьому вірив. Усі ці люди, включно до дітей, були
«ворогами народу» — вони не хотіли працювати і замість того просили
милостині ...
У Харкові прибиральниця моєї кімнати в готелі «Реґіна», що в ньому я
зупинився, прибираючи мою кімнату, втратила від голоду притомність і впала.
Директор готелю пояснив мені, що вона щойно приїхала з села і з-за якихось
технічних перешкод не могла отримати ще продовольчої картки — і я повірив і
цьому.
І все ж я не міг не спостерегти на вулицях якоїсь азійської відсталости
всього життя. Мені впала в очі апатія людського натовпу на вулицях, в
трамваях, на залізниці. Не міг я також не спостерегти неймовірних житлових
умов по містах, які здавалися мені суцільними жебрацькими кварталами. В
одній кімнаті я бачив, звичайно, по дві-три родини, відокремлені одна від
одної розвішеною на мотузках білизною. Я бачив голодні раціони в
кооперативах, я дізнався, що за один кілограм масла треба заплатити на
вільному ринкові місячну заробітню платню робітника, і що за пару взуття
віддають заробіток двох місяців. Але мене навчали, що всі явища і всі факти
треба сприймати не статично, а динамічно, бо хоча рівень життя й низький,
але за царського режиму він був ще нижчий.
Робітничій клясі в капіталістичних країнах живеться, безперечно, краще, аніж
в СССР, але це лише з погляду статичного, бо в СССР життьовий рівень увесь
час підвищується, а в умовах капіталізму — він увесь час знижується. Та в
кінці другої п'ятирічки совєтський рівень життя дожене і пережене
капіталістичний, а тому порівнювати життя в СССР з життям у капіталістичних
країнах — це значить підривати мораль советської людності. І мені пояснювали
неминучість голоду, заборони виїзду за кордон, заборони читати чужоземні
газети й книги, спотворення інформації про життя в капіталістичному світі.
Щоправда, деякі питання слухачів після моїх доповідів заганяли мене у
безвихідь. — «Скажіть, товаришу, коли ви одмовилися працювати в буржуазній
пресі, вас же позбавили продовольчої картки й кватирі, що в ній ви жили?, —
«Скільки наблизно робітничих родин вмирає щоденно від голоду в сільських
місцевостях та в містах Франції?, — «Розкажіть, як пощастило нашим товаришам
на Заході перешкодити інтервенції, що її готували проти нас капіталісти за
допомогою соціял-фашистівських зрадників? — Усі ці питання були пильно
проредаговані у справжньому сталінському стилі, і кінець-кінцем вони почали
здаватися мені цілком природніми. У кожному із цих питань була зернина
правди. Щоправда, пропаганда в них дещо перебільшила, дещо спростила, але
хіба все це не було конечним для країни, що її з усіх боків оточено було
самими ворогами? Необхідність вимагала говорити неправду, робити наклепи,
втовкмачувати масам брехню, знищувати всіх опозиціонерів та всі ворожі
кляси, жертвувати сущим поколінням заради майбутнього...
Все це було неймовірно жахливе, але все це легко сприйняти тому, хто
перебуває в лабетах сліпої віри.
<< НА ПЕРШУ
|
