|
В травні місяці 2004 року під час земляних
робіт на будівельному майданчику по вул. Радянській,85 було виявлено людські
кістки, пробиті черепи, металевий портсигар, багато металевих коронок...
Багатьом лубенцям відомо, що у сірому будинку поблизу автобусної зупинки
“Авангардна” була колись в’язниця, або, як частіше її називали, - тюрма. У
ній утримувалися не лише кримінальні злочинці, але й політичні -
революціонери, члени повстанкому Лубенської республіки, а у сумнозвісні
20-30 роки минулого століття, так звані “вороги народу”.
У 1906-1909 роках у Лубенській в’язниці сидів засновник газети “Хлібороб”,
депутат Державної Думи Росії Володимир Шемет.
Багато людей пройшло через лубенську в’язницю, багато таємниць могли б
повідати її стіни, якби “каміння могло говорити”.
Звичайно ж, сьогодні важко встановити по кісткам - кому вони належать. Та ще
при відповідному небажанню знайти істину владою.
Цікаву інформацію про кількох жертв, закатованих у нашій місцевій в’язниці
можна прочитати у канадському виданні 1987 року “Мартирологів українських
церков” у чотирьох томах. Так, у першій книзі цього унікального видання
читаємо, що у лубенській в’язниці 1929 року був розстріляний священик УАПЦ у
селах Кибинці та Дібрівці отець Никифор Ворона. Того ж року був закатований
отець Іван Вакуленко. Про нього відомо, що народився у Хорольському повіті,
закінчив Лубенську гімназію, а 1921 року був висвячений у служителі церкви.
У Лубенській в’язниці був замордований більшовиками бандурист Герасименко,
який народився у Великих Сорочинцах. Трагічна доля спіткала і його земляка,
церковного діяча УАПЦ, агронома Федора Матвійка.
Як бачимо, ці достойні люди були знищені, а доля скількох таких земляків, що
потрапляли до сумнозвісної в’язниці, лишається невідомою. Старожили
розповідають, що у застінках лубенської в’язниці знищено тисячі людей.
Особливо у роки масових репресій більшовицького режиму. Цікава деталь: до
революції число смертних ворогів було порівняно невеликим. Дослідники,
зокрема, наводять цифри, що з 1825 по 1917 роки смертні вироки обмежувалися
кількома тисячами (!). Зверніть увагу, що це за досить значний проміжок
часу. У роки ж сталінських репресій жертвами ЧК - ГПУ - НКВД міг стати
кожен, на кого надійшов донос, чи мав сумнівне соціальне походження. Одне
слово “ворогами народу” могло зробити мільйони людей.
На думку багатьох лубенців, на будинку по вулиці Радянській, 85 варто
встановити меморіальну дошку, аби наступні покоління знали, що у лубенській
в’язниці було знищено тисячі людей. Сподіваємося, що депутати міської ради
скажуть з цього приводу своє слово.
Історія невблаганна. Є у ній світлі і темні сторінки. Про всі з них ми
мусимо пам’ятати.
Олександр Зінченко
Примітки:
Лубенським ЧК керував терорист Шаргородський
Є Указ Президента України від 20 березня 2001 року “Про вшанування жертв
політичних репресій”. Є Доручення Президента України від 18 травня 2004 року
“Про перевірку Указу №275”
<<
НА ПЕРШУ |
