|
1. Історична Біла гора під Полтавою
біля старої Харківської (Красноградської) дороги.
2.
Місто Полтава вул. Рози Люксембург біля
службового приміщення міського кладовища
(теперішній магазин "Океан").
3. Підвали кондитерської фабрики по
вул. Спаській.
Де досі не встановлено меморіальну дошку. Керівництво кондитерської фабрики
намагається скрити факти злочинів проти людства. Фабрика, що
розташована у центрі міста, оточена колючим дротом, а периметром ходять
топтуни-охоронники, найняті в іншій області.
4. Денний стаціонар СБУ (вхід з
подвір'я СБУ).
Зараз у цьому біленькому будиночку
знаходиться "Совєт вєтеранов", який до недавнього часу, очолював Архіпов, що
за дивним незбігом обставин був директором пісчаного кар’єру на Білій Горі,
звідки вивозили останки розстріляних разом з піском на будівництво траси
Київ-Харків. У 70-х роках Октябрьською прокуратурою м. Полтави було
призначено розслідування з цього приводу.
5. Зі сторони Красних казарм
(теперішня військова частина зв'язку) на
території колишнього міського кладовища, поблизу
майбутнього місця розстрілу полтавців
єврейського походження. Під час будівництва
заводу Поштова скринька 20 на території
закритого 1953-го року кладовища останки
розстріляних євреїв було ексгумоване і
перенесено в інше місце. Розстріляних "ворогів
народу" залишили на території заводу, де були
побудовані заводські приміщення.
16 лютого 2013 року
внаслідок проведення будівельних робіт поблизу місця розстрілу полтавців
єврейського походження на поверхні землі полтавцями зафіксовано рештки
кістяків та череп з кульовим отвором у лобній частині.
6. За даними Володимира
Гнітька, співголови Товариства репресованих та політв’язнів, у
Полтаві, в місці перетину старої Красноградської дороги та залізниці,
поблизу Південного вокзалу, існувала фабрика смерті, де були розстріляні
тисячі в’язнів, яких привозили для цього з Харкова. В’язнів заганяли у
пакгаузні сараї та розстрілювали з кулеметів. Тіла вивозили тією ж самою
Красноградською дорогою та заривали в урочищі Біла Гора.
За
дивним незбігом обставин це місце, оточене колючим дротом, щільно
охороняється й досі.
В лексиконі комуністичних катів не
було слова "розстріляти", його заміняли
словом "шльопнуть".
На Білій горі розстрілювали у світлі
фар автомобіля. Тут був розстріляний
Зіньківський Гонта - це псевдо, який в останню
мить перед стратою плюнув в рило комуністичному
кату.
Біля службового приміщення міського
кладовища стріляли в потилицю і кололи багнетом.
Так само робили і зі сторони Красних казарм.
В підвалах кондитерської фабрики по
вул. Спаській комуністичні кати влаштовували
показові розстріли залякуючи інших арештантів.
Підвал був залитий кров'ю, стіни були заляпані не
тільки кров'ю, але й мізками.
В приміщенні теперішнього денного
стаціонару СБУ стріляли двоє катів, які ставили
приреченого на коліна і стріляли в потилицю. Тут
же на дворі стояла вантажна машина з працюючим
двигуном, на яку вантажили труп розстріляного.
Індустрія комуністичного розстрілу
продовжувалася.
Доповнення до списку дивіться у тексті російською (нижче).
Кати
нкеведісти мешкали сім'ями по
вулиці тепер Пушкіна №40 у бувшому будинку
адвоката.
Розстріли в тюрпозі (Полтавське обласне ГПУ
в будинку колишнього Селянського Банку, ніні СБУ)
у 20-х роках (спогади очевидця):
Ворота смерті - звідки вивозили тіла розстріляних у підвалі НКВД.
Мої спостереженя життя тюрпозу від серпня до кінця року показали, що
розстріли в'язнів відбувалися по п'ятницях і лише інколи по понеділках чи в
інші неплянові дні.
Розстріли відбувалися між 10 й 12 годинами вечора. За півгодини перед
визначеним у той день часом розстрілу наглядач камер відкривав у камерах
вовчок і наказував в'язням лягати спати, а за кільканадцять хвилин
виключалася електрична лямпа на стовпі, що освітлювала подвір'я ГПУ;
незабаром на подвір'я в'їжджало авто, мотор не виключався й гуркотів весь
час заки відбувався розстріл, і засуджених в'язнів по одному водили з машини
до льоху.
Призначених до розстрілу частіше привозили ввечері, години за дві до
розстрілу, й замикали їх до смертницьких камер тюрпозу; тоді мотор авта не
гуркотів.
Розстріл провадився в кількох метрах від будинку тюрпозу, в великому
вхідному льоху (погребі) - такі льохи часто можна бачити на Полтавщині. Якщо
смертник перебував у камері тюрпозу, то його відти забирали й приводили два
стрілки. По коридору вони йшли по обидва боки від смертника. Зворіт праворуч
по східцях коридору вів на перший поверх ГПУ, а двері просто вели на
подвір'я; отже, доходячи до дверей, стрілки одною рукою брали жертву під
пахву, а другою тримали руку в'язня біля п'ястука, щоб жертва не могла
орудувати руками. Стрілки раменамн відчиняли двері, хутко підтюпцем
проходили з жертвою кільканадцять кроків від дверей і зникали у вхідному
льоху.
Ззаду жертву ескортували з пістолями в руках комендант Полтавського ГПУ
Попов і комендант тюрпозу, прізвище якого було засекречене, бо він був
першим екзекутором - він перший стріляв у потилицю в'язню; коли ж його стріл
був невдалим, то тоді другий стріл робив Попов; через те що пістоль Попова
був меншого калібра, то стріли різнилися в силі.
Після закінчення розстрілів на подвір'я в'їжджала парокінна фіра, запряжена
дебелими кіньми, й трупи розстріляних кидалися в безтарку: я часто
перераховував їх кількість. 3верху трупи прикривалися плахтою-брезентом, і
фіра виїздила з подвір'я; часом, коли розстріляних було багато, всі трупи не
могли вміститися в безтарці, й їх вивозили тягаровим автом.
Відповідальним за розстріли був москаль Попов, як комендант цілого
Полтавського ГПУ; він був приблизно сорока років, русявий, з цибулькуватим
носом, середнього росту - на невисоких ногах мав товстий тулуб з великим
черевом і товстий карк. Прізвище й ім'я першого екзекутора було засекречене;
звали його тільки комендант тюрпозу. Він був низького росту, років понад
тридцяти, смолисто-чорнявий з маленькими чорними пронизливими очима, з
височеньким широкуватим носом; за зовнішнім виглядом тяжко було відгадати,
якої він був національности - не то мордвин, не то кавказець - але мова його
була чисто московська. Він був жвавий, прудкий і завжди напідпитку.
Р.Л. СУСЛИК "КРИВАВІ СТОРІНКИ з неписаних літописів".
(Козацько-хуторянська Полтавщина в боротьбі проти Московського комунізму)
докладніше >>
(рос)
1. Историческая Белая гора под Полтавой возле старой
Харьковской дороги.
2. Город Полтава ул. Розы Люксембург возле служебного помещения городского
кладбища (настоящий магазин "Океан").
3. Подвалы кондитерской фабрики по ул. Спасской.
4. Дневной стационар СБУ (вход из двора СБУ).
5. Со стороны Красных казарм (настоящая военная часть связи) на территории
бывшего городского кладбища, возле будущего места расстрела полтавчан
еврейского происхождения. Во время строительства завода Почтовый ящик 20 на
территории закрытого 1953-го года кладбища останки расстрелянных евреев были
эксгумированы и перенесены в другое место. Расстрелянных "врагов народа"
оставили на территории завода, где были построены заводские помещения.
В лексиконе коммунистических палачей не было слова "расстрелять", его
заменяли словом "шлепнуть".
На Белой горе расстреливали в свете фар автомобиля. Здесь был расстрелян
Зеньковский Гонта - это псевдо, который в последний миг перед смертной
казнью плюнул в рыло коммунистическому палачу.
Возле служебного помещения городского кладбища стреляли в затылок и кололи
штыком. Так же делали и со стороны Красных казарм.
В подвалах кондитерской фабрики по ул. Спасская коммунистические палачи
устраивали показательные расстрелы, запугивая других арестантов. Подвал был
залит кровью, стены были забрызганы не только кровью, но и мозгами.
В помещении настоящего дневного стационара СБУ стреляли двое палачей,
которые ставили обреченного на колена и стреляли в затылок. Здесь же во
дворе стояла грузовая машина с работающим двигателем, на которую грузили
труп расстрелянного. Индустрия коммунистического расстрела продолжалась.
Палачи коммунисты жили семьями по улице теперь Пушкина №40 в бывшем дома
адвоката.
Места издевательств и истязания жертв террора в г. Полтава:
1. Концлагерь в районе Самсоновской церкви 1919-1920 годов. Там же и
расстреливали, но место расстрелов неизвестно.
2. Тюрьма в помещении настоящего сельскохозяйственного института 20-30 годов
20-го столетия.
3. Подвалы ЧК (настоящая кондитерская фабрика по ул. Спасской).
4. Второй всесоюзный политизолятор. (Кобеляцкая тюрьма по ул. Кобеляцкой,
настоящей ул. Фрунзе 49.)
5. ДОПР - тюрьма по ул. Пушкина.
6. Подвалы настоящего СБУ по ул. Октябрьская 39.7.
Во время большой чистки Красной армии арестованные военные содержались в
каземате Красных казарм, а также на полтавском военном аэродроме самолетами
с которого отправляли в Москву.
8. В августе месяцы 1937-го года с Полтавы в Харьков был отправлен эшелон с
арестованными с Южного вокзала. В г. Харькове их заочно судила "тройка".
Большинство из этого этапа расстреляли по первой расстрельной категории
согласно оперативного приказа Николая Ежова №00447. Остальным, каждому по
второй категории дали по десять лет концлагерей. Петру Ивановичу Шраму из
Диканьки дали 10 лет, а его тестя - расстреляли.
9. Полтавская областная психиатрическая больница, где прошел курс "лечения"
Нагорный Александр Петрович - реабилитированный - и много других жертв
карательной психиатрии. Тогда заведующим Полтавской областной психиатрии был
заслуженный врач УССР Кропивкин, а заведующим лечебным отделением Юрий
Абрамович Залесский, теперь житель страны Израиль.
10. Детей тех, кого расстреливали, если их не расстреляли со взрослыми,
держали перед отправкой в детские дома по улице Войкова (Павленка) в
помещении настоящего туберкулезного диспансера. Детей запугиванием убеждали
письменно отречься своих родителей.
В соответствии с Постановлением Верховного Совета Украины "О толковании
Закона Украины "О реабилитации жертв политических репрессий в Украине" от
24.12.91 г., реабилитированные лица или их близкие родственники имеют право
ознакамливаться с материалами закрытых уголовных дел в архивах, получать
рукописи из этих дел, фотокарточки и прочие личные вещи, которые сохранились
в делах.
Государственные органы должны сообщить родным реабилитированного о месте его
гибели (расстрела) и место погребения, если есть такие данные.
пам’ятник у Трибах
<< НА ПЕРШУ |
