|
|
 |
ТРИБИ
- БІЛЬ І ГОРЕ СОТЕН ТИСЯЧ ПОЛТАВЧАН (ЗРУЙНОВАНИЙ ЦВИНТАР) |
 |
|
17 квітня 1990 року
полтавська обласна газета “Зоря Полтавщини” на
своїх сторінках надрукувала статтю під назвою
“Полтавський реквієм...”, і цю фотографію, на
якій видно п’ять ящиків, на кришках яких лежать
живі гвоздики. Ці ящики були виготовлені під
керівництвом начальника управління
житлово-комунального господарства м. Полтави
Попенко Миколою Івановичем, та під його
керівництвом було зібрано сміття із людських
кісток, що залишилося після зруйнованого
секретного цвинтаря розстріляних в
комуністичних катівнях м. Полтави українських
патріотів. Сміття із людських кісток в
контейнерах, як називає ящики газета “Зоря
Полтавщини”, під виглядом перепоховання жертв
кривавих сталінських репресій поховали за 100
метрів від автотраси Київ-Харків недалеко від
села Копили під Полтавою. На секретному цвинтарі
в урочищі Треби, яке було огороджене високим, з
дощок зробленим парканом, і для відводу цікавих
очей називалося “Воєнбуд”, поховано жертв
комуністичного терору більше як десять тисяч
чоловік. Так що для десяти тисяч розстріляних
мало п’яти ящиків. Ця фотографія звинувачує як
колишніх, так і теперішніх комуністів.
|
САБОТАЖ ІСТОРИЧНОЇ ПАМ’ЯТІ 5 травня 1990 року за поданням обласної
комісії по реабілітації жертв політичних
репресій виконком полтавської обласної Ради
народних депутатів прийняв спеціальну Постанову
№87, яка називається “Про встановлення пільг
реабілітованим громадянам жертвам репресій 1930-х
та 40-х і на початку 50-х років, які проживають на
території Полтавської області. Пройшло 14 років, ніяких експозицій про жертв червоного терору в музеях не створено. Формально четверту суботу місяця листопада відзначається “День пам’яті Голодомору та жертв політичних репресій”. Це діє Указ Президента України, але цей день проводиться не в суботу, а в п’ятницю, в робочому порядку – формально. СВІДЧЕННЯ Я,
Синящок Сергій Анатолійович, в 1981 році із товаришами мав нагоду
подорожувати по території урочища Триби недалеко від Полтави. В цей час в
цьому урочищі працював екскаватор, який вантажив пісок на машини. Екскаватор
розробляв схил гори, який був повністю усипаний людськими кістками, серед
кісток були людські черепи з отворами від пострілів в потилицю. Екскаватор
стояв глибоко в кар’єрі і коли від підривав схил піску, то зверху сипались
кістки, черепи, бо могили осувалися зверху і це видовище було не для
слабонервних. З тих кісток хтось виклав “Сталін - гад”. Ми стали більш
детальніше роздивлятися розробку схилу піщаної гори. Тут була одежа -
кожухи, взуття, нові чоботи, на яких був фірмовий значок фабрики “Скороход”
м. Ленінград. Серед взуття була також дитяча добувачка “Красный треугольник”.
Залізши на гору я підрахував кількість напівзруйнованих могил. Їх було десь
в однім ряду сорок. Окрім того були ще ряди серед лісу, могили з
розстріляними. Могили попросідали сантиметрів на 15, ширина ям була 2,5
метри. Ми розговорилися з місцевими жителями, які розповіли про кількість
могил. Одні говорили 500, інші говорили1000. В кожній зруйнованій
екскаватором ямі було кількість черепів приблизно 20.
|
