|
За час існування Української Народної Республіки й Західноукраїнської
Народної Республіки розроблялася низка проектів і було прийнято відповідні
закони про заснування державних нагород. Початок цього покладено в 1918
році, коли при Головному штабі Армії Української Держави створили відповідну
комісію. Однак підготовлений нею проект системи державних нагород, серед
яких значилися ордени князя Ярослава Мудрого, святої княгині Ольги, святого
Архістратига Михаїла; хрести - Залізний, святого князя Володимира, а також
хрест і зірка Слави і Відродження України, так і не було реалізовано.
24 січня 1919 року Директор УНР на подання Ради народних міністрів УНР
ухвалив закон про заснування двох відзнак - Республіки (двох ступенів) та
Слави України (двох ступенів). Та вони не буди виготовлені і тому ними не
нагороджували. Одночасно велася підготовка до заснування медалі "Відвага".
Генеральний штаб Армії УНР, внісши зміни в проекти ордена Республіки у
серпні 1919 року, запропонував заснувати замість ордена Республіки і медалі
"Відвага" бойовий орден і медаль чотирьох ступенів з назвою "Республіка".
Із 6 грудня 1919 р. до 6 травня 1920 р. українська армія на чолі з генералом
М. Омеляновичем-Павленком провела бойовий рейд тилами російських
більшовицьких та білогвардійських військ, що отримав назву Перший зимовий
похід. 15 травня 1920 р. Рада народних міністрів доручила військовому
міністрові внести законопроект про військовий орден, що згодом одержав назву
Залізний хрест, яким нагороджували учасників цього походу. Встановлено
нагороду 19 жовтня 1920 р. наказом Головної команди Війська і Флоту
Української Народної Республіки за підписом Голови Директорії та Головного
Отамана Армії УНР С. Петлюри. Нагородження розпочалося в кінці 1920 р. Знак
ордена під №1 одержав генерал М. Омелянович-Павленко. Залізним хрестом було
нагороджено 3-4 тисячі вояків української армії.
Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР) запровадила власні нагороди: 5
листопада 1918 р. військову відзнаку "3а обняття Львова у власть Української
Держави" трьох ступенів. Проект, на жаль, не було реалізовано. 30 квітня
1919 р. західноукраїнський крайовий уряд - Рада державних секретарів
Західної області Української Народної республіки (ЗОУНР) - установила
відзнаки: найвищу нагороду - Тризуб з вінцем (чотирьох ступенів), а також
медаль Тризуба (чотирьох ступенів), Оружний Тризуб та Хрест учасництва, було
почато виготовлення знаків, але до практичного нагородження справа де
дійшла. Планувалося також заснувати медаль п'яти ступенів для поранених.
На еміграції український уряд заснував низку орденів, медалей, військових
нагород, пам'ятних знаків тощо для нагородження учасників Української
революції 1917-1921 років, учасників військових формувань січових стрільців,
учасників національно-визвольної боротьби пізнішого часу тощо. Серед них:
медаль на честь 10-річчя відбудови Української держави, яка встановлена 1927
р. з ініціативи членів Директорії УНР Ф. Швеця та А. Макаренка. Нагородження
розпочалося 1927 р. Ювілейний Хрест Директорії УНР "10-ліття з'єднання
українських земель" встановлений 22 січня 1929 р. з ініціативи членів
Директорії УНР Ф. Щвеця та А. Макаренка.
Після трагічної загибелі Голови Директорії УНР та Головного Отамана Армії
УНР Симона Петлюри вирішили запровадити відзнаку на його честь. Спочатку це
мав би бути перстень. До речі, практика виготовлення пам'ятних перснів, як
різновиду відзнаки, на той час було нерідким явищем. Згодом вирішили
заснувати повноцінну відзнаку. Хрест Симона Петлюри запроваджений 22 травня
1932 р. наказом Головної команди Війська і Флоту Української Народної
Республіки № 1 та затверджена Президентом УНР в екзилі М. Лівицьким. В
основу відзнаки покладено проект нездійсненого ордена "Визволення", автором
остаточного проекту хреста Симона Петлюри став геральдист і художник М.
Битинський. Нагородження розпочалося 1936 р. Сесія Укради у 1972 р. надала
відзнаці статус ордена.
Хрест Українського козацтва заснований Президентом УНР в екзилі А. Лівицьким
20 жовтня 1947 р. спочатку як відзнака учасників козацьких формувань, а
згодом вона стала загальновійськовою нагородою. Воєнний хрест Української
Народної Республіки з нагоди 40-річчя утворення збройних сил УНР встановлено
Президією УНРади 8 березня 1958 р., Хрест "60-ліття відродження Українських
Збройних Сил" встановила Президія УНРади 22 травня 1977 року. Рішенням
Президії УНРади 17 травня 1980 запроваджено медаль при пораненні "3а жертву
крови в боях за волю України". 18 червня 1985 р. Президія УНРади з нагоди
створення Збройних сил України у 1945 р. встановила хрест "40-ліття
Української Народної Армії".
До нагород УНР примикає низка пропам'ятних військових та ветеранських
нагород: Хрест Легіону Українських Січових Стрільців (Гуцульський, 1918 р.),
Хрест 3-ї Залізної дивізії (1922 р.), Відзнака Української Галицької Армії
(Галицький Хрест, 1928 р.), Хрест Українських Січових Стрільців
(Мазепинський, 1940 р.), Хрест Карпатських Січовиків (1969 р.), Хрест
заслуги Буковинського куреня (1986 р.), кілька пам'ятних відзнак 1-ї
Української дивізії Української Національної Армії.
Ще одну групу становлять нагороди Української Повстанської Армії. Це Золотий
Хрест бойової заслуги (два ступені), Срібний Хрест бойової заслуги (два
ступені). Бронзовий Хрест бойової заслуги, Золотий Хрест заслуги (два
ступені), Срібний Хрест заслуги (два ступені), Бронзовий Хрест заслуги (усі
- 1944 р.) та медаль УПА "3а боротьбу в особливо важких умовах" (1948 р.).
Усі вони засновані і запроваджені в умовах воєнної боротьби і частіше
нагородження відбувалося наказами, але вручати вдавалося не часто.
Таким чином, українська фалеристика у XX столітті пройшла кілька етапів, що
відповідали окремим етапам боротьби та державного будівництва України. З
відновленням незалежності Україна, використовуючи власний і світовий досвід,
пройшовши етап створення системи почесних відзнак Президента України,
запровадила повноцінну систему державних нагород, що функціонує і нині.
Олександр КУЧЕРУК,
директор бібліотеки
ім. О. Ольжича
З архівів УНР
Наказ Головної Команди Війська і Флоту Української Республіки №1
22 травня 1932 р.
На еміграції
§1.
Несмертельної слави наш Вождь, св. пам'яти Головний Отаман Симон Петлюра
Наказом Головної Команди від 10 жовтня 1920 року №70, виданим в Кам'янці на
Поділлю, встановив орден "Визволення" для відзначення старшини і козаків "за
виявлені ними підчас упертої боротьби за волю і славу своєї Батьківщини
вчинки хоробрости, мужности і розпорядливости".
Обставини дальшої боротьби та поневільне перебування на еміграції
перешкодили свого часу нагородженню тим орденом наших лицарів відповідно до
їхніх бойових заслуг, хоч ціле вояцтво як в часи минулої боротьби, так і
виявленою витривалістю на еміграції безперечно заслужилося перед Україною.
Тому, у виконання так виразно виявленої ще на рідній землі волі покійного
Вождя про відзначення наших вояків, встановлюється з нагоди 15-ої річниці
існування Армії Української Народньої Республіки на вшанування світлої
пам'яти її Творця і Вождя - Хрест Симона Петлюри.
§2.
На відзнаку "Хрест Симона Петлюри" має право кожен вояк Армії УНР та
повстанчих відділів, що брав участь у збройній боротьбі за визволення
України під проводом бл. п. Головного Отамана, за винятком тих, що: а)
зрадили ідеї державности України, перейшовши до табору ворогів її, і б)
заплямували себе негідною українського вояка поведінкою чи переступами.
Виявлення і ствердження права на хреста покладається, в цілях найскорішого
переведення удекорування ним, на існуючі нині військові та
громадсько-військові організації через створення при них Місцевих Рад Хреста
Симона Петлюри. Місцеві Ради Хреста провадять всі справи, з удекорованням
хрестом зв'язані. Вищим репрезентативним і керівним органом по справах
Хреста Симона Петлюри є Головна Рада Хреста; вона остаточно розв'язує всі
справи, зв'язані з удекоруванням хрестом, і має подбати про виготовлення
самого хреста для тих, хто має на нього право.
Міністрові військових Справ утворити, з докладу мені, Головну Раду "Хреста
С. Петлюри" та встановити порядок діяльности Головної і Місцевих Рад.
§4.
Права і привилеї, зв'язані з Хрестом Симона Петлюри, має бути встановлено
законодавчим шляхом на Україні.
Вояцтво!
Хай цей хрест буде символом української визвольної ідеї і нашої спільної
заслуги перед нею. Хай він буде емблемою братерства-зброї, піднятої за
найвищу і найсвятішу мету нашого народу, і хай завжди нагадує нам про смерть
нашого Вождя і про муки рідного народу в московському ярмі та наш святий
обов'язок перед Отчизною. Хай цей хрест ще міцніше духовно злютує розсіяне
по цілому світі наше вояцтво, будучи засобом до взаємопізнання і зближення.
Хай і в нашому щоденному житті привертає він увагу чужинців до нашої
національної справи.
Підписав:
Андрій Лівицький,
Головний Отаман.
Контрасигнував:
В. Сальський,
генерального штабу
генерал-хорунжий,
міністр військових справ.
Надруковано у паризькому часописі
"Тризуб"
25 травня 1933 р.
<< НА ПЕРШУ |
