Буремне XX століття полишило по собі три великі народні трагедії - голодомори 1921-1922, 1932-1933 та 1946-1947 рр. У ці скрутні часи лихоліть проявила своє милосердя та гуманність система споживчої кооперації України. На жаль, до цього часу ця сторінка її діяльності залишається малодослідженою та висвітленою.

Організації споживчої кооперації брали активну участь у боротьбі з голодом 1921-1922 років. При кооперативних органах створювалися комісії для допомоги голодуючим. Вони організовували товарні, продовольчі та грошові фонди для Поволжя та півдня України. Ці фонди поповнювалися за рахунок добровільних безоплатних відрахувань грошима та продуктами споживчих товариств і службовців апарату, за рахунок зборів, організації заготівель продовольства та насіннєвого матеріалу у врожайних губерніях України.

Правління Вукоопспілки (ВУКС) восени 1921 р. вирішило переказати на користь голодуючим три відсотки місячної зарплати працівників споживчої кооперації. У січні 1922 р. загальні збори колективу третьої хлібопекарні Харківського споживчого товариства постановили запроваджувати дво- та чотиривідсоткові відрахування від зарплати на користь голодуючих, а робітники четвертої хлібопекарні відрахували їм чотири відсотки.

Споживча кооперація Запоріжжя в квітні 1922 р. постановила переказати голодуючим 10 відсотків із обороту найбільш ефективного дня місяця та один відсоток постійних відрахувань від усіх оборотів. Кооперативні організації виділяли потерпілим 1 фунт із кожного заготовленого пуда не лише хліба, але і фуражу, квасолі, картоплі, насіння соняшнику та жирів.

Широко практикувався кухольний збір пожертв. У листопаді 1921 р. Харківська губернська кооперативні комісія для проведення дня "Кооперація голодуючим" направила 450 робітників споживчої кооперації продавати газети. Прибуток від продажу газет, проведення концертів, читання лекцій та розіграшів лотерей надходив у фонд голодуючим. Йшла посилена заготівля зерна, картоплі та насіння. Зокрема, Волинська губспілка у вересні 1921 р. зібрала 15 вагонів зерна для потерпілих. Полтавська губ­спілка у лютому 1922 р. зібрала і відправила 15 вагонів хліба в Поволжя, а в червні того ж року - 50 вагонів у Катеринославську губернію.

Впродовж 1922 р. у заможніших губерніях України кооператори зібрали 1740 пайків. Протягом 1921-1922 років українська кооперація закуповувала зерно за кордоном, була посередником в отриманні зарубіжної допомоги голодуючим.

Особлива увага приділяється голодуючим дітям Поволжя та півдня України. Восени 1921 р. Вукоопспілка виділила для цього речей та товарів на суму 500 млн. крб., а також сир, цукор, чай, какао, столовий посуд, одяг, взуття, мануфактуру. Водночас ВУКС організувала збирання добровільних пожертв. З 15 серпня до 15 жовтня 1921 р. від кооперативних спілок України на адресу ВУКС надійшло 17,7 млн. крб. 

Серед апарату споживчої кооперації розгорнувся рух за грошові відрахування для голодуючих дітей. Восени 1921 р. Харківське споживче товариство "Трудовий хімік" постановило перерахувати 5 млн. крб., споживче товариство "Табачник" - понад ; 8 млн. крб., а споживче товариство цукровиків - місячний пайок цукру та 10 відсотків річної норми борошна кожного службовця.

Споживча кооперація України створила ряд спеціальних дитячих будинків для голодуючих, організували шефство над іншими дитячими закладами, де знаходилися евакуйовані з Поволжя та півдня України. Згідно з рішенням президії правління ВУКС від 24 жовтня 1922 р. було відкрито кооперативний будинок ім. Саммера для дітей голодуючих губерній, ВУКС взяли на себе повну матеріальну відповідальність за його забезпечення. Цього року Бердянська контора ВУКС безкоштовно утримувала 40 дітей потерпілих рибалок, а Київська контора ВУКС відкрила 3 дитячі будинки на 75 місць.

З весни 1922 р. Харківське споживче товариство взяло під опіку дитячий будинок .№15. Зміївське райвідділення Харківської губспілки встановлено щомісячну допомогу дитячим будинкам губернії в розмірі 250 крб. золотом. У 1922 р. на утриманні Київської губспілки було 9 дитячих будинків (273), Запорізької -один (60 осіб). У 1923 р. споживча кооперація Одеської губернії утримувала дитячі будинки, в яких проживало близько 2 тисяч дітей. У 1924 р. Полтавська райспілка опікувалась дитячим будинком у селі Мачухи, якому кооператори щомісяця виплачували по 25 крб. Чернігівська райспілка для дитячого будинку 26 комплектів білизни, відремонтувала взуття і ліжка. 

Отже, споживча кооперація України внесли відчутний вклад у вирішення продовольчих труднощів, зробили немало щодо виживання населення у трагічний період вітчизняного голодомору 1921-1922 рр. Переконані, що висвітлення досвіду добродійності кооператорів України буде слугувати прикладом для сучасних спеціалістів системи та підприємців, кому небайдужа доля української нації.

Оніпко Т. Оніщенко О.