статті

Початок досліджень історії голодомору 1932-1933 років, як на Полтавщині, так як і в цілому в радянським Україні, відноситься до 1988 року, коли тодішній перший секретар ЦК Компартії України В.Щербицький був змушений офіційно визнати факт страшного голоду, який забрав мільйонні жертви. До того розміри катастрофи в УРСР упродовж десятиріч замовчувалися, становили державну таємницю. У кращому випадку історики могли говорити про "продовольчі ускладнення", викликані, мовляв, труднощами переходу від індивідуального до колективного виробництва в сільському господарстві. Ще в 1983 році відділи агітації і пропаганди та лекторські групи обкомів партії отримали з ЦК Компартії України листа з приводу п’ятдесятиріччя "так званого голоду 1933 року", де давалися настанови, як вести контрпропагандистську роботу в цьому напрямку, роз'яснюючи населенню, в першу чергу молоді, що, мовляв, ніякого голоду в Україні не було і все це вигадки буржуазної пропаганди.

В умовах горбачовської перебудови і гласності, коли ідеологічний прес з боку компартії ослаб, з'явилися перші публікації, які давали змогу збагнути весь трагізм події, про яку мовчали понад п'ятдесят років. Перші статті з цього приводу з'явилися у періодичній пресі. Їх авторами були журналісти, письменники, свідки голоду. Уже з цих публікацій стало зрозуміло, що голод 1932-1933 років був масовим геноцидом власного народу.

У 1989 році письменник О.Міщенко записав спогади свідків голодомору 1932-1933 років у селах Бреусівка, Винники, Красносілля, Новоселівка, Олександрівка, Хмарне, Чечужне Козельщенського району. Ці спогади були видані окремою брошурою (Міщенко О.В. Безкровна війна. Розповіді про голод 1933 року, записані в селах Козельщенського району на Полтавщині. - К., Товариство "Знання" УРСР, 1990). Упорядник спогадів у вступному слові робить висновок: "У моєму чорноземному Полтавському степові, мабуть, як ніде, віддзеркалилось загальне лихо, коли сталіністи затіяли насильницьку колективізацію, вичавлюючи з селян усе істинне і святе". Хвилюючу передмову до збірника спогадів зробив видатний український письменник Олесь Гончар. Він оцінив спогади як "свідчення епохи, записи документальні, -27-яким немає ціни". Він також відзначив вдалу назву збірника "Безкровна війна", "адже то була справді безкровна, нерівна, людоморська війна проти цілого народу, такого працьовитого, мирного й цілком безневинного".

Того ж року в шістьох номерах республіканського літературного і суспільно-політичного журналу "Україна" була опублікована добірка спогадів свідків голоду на Полтавщині під красномовним заголовком "Стежками болю і мук" (Україна. - 1989. -№12-17). Ці спогади через трагедію окремих людей, селянських родин, сіл доносять до читача страшну правду про голодомор 1933-го.

У 1988-1990 роках у періодичній пресі був опублікований ряд матеріалів про голод в нашому краї (Пащенко П. Навесні тридцять третього // Україні. - 1988. - №11. - С.10-11; Срібний В. Чорне літо // Комсомолець Полтавщини. - 1989. - 11 березня; Петренко М. Рік далекої печалі // Зоря Полтавщини. - 1989. - 4 березня; Посухов В. Сагайдацький бунт // Зоря Полтавщини. -1990. - 12 вересня; Капустян Г. Трагедія села // Комсомолець Полтавщини. - 1990. - 7 серпня; Легенький І. Таке не забувається // Комсомолець Полтавщини. - 1990. - 24 травня та ін.). Перші дослідники голодомору прагнули з'ясквати про смертність населення Полтавщини в 1932-1933 роках в окремих населених пунктах області. Так, Г.Т.Капустян, завдяки опитуванню місцевих старожилів, установила, що в її рідному селі Зарудді (тоді Крива Руда) Кременчуцького району померло від страшного голоду 105 жителів. У селі Вільхуватка (нині Кобеляцького району), де на час перепису 1926 року проживало 1363 чол., голод забрав 650 чоловік. У той час як на фронтах Великої Вітчизняної війни загинуло 153 жителі села.

Відома полтавська краєзнавець В.Н.Жук у своїй невеликій статті "Що приніс і що забрав голод 1932-1933 років на Полтавщині ?" / Наш рідний край (Сторінки про економічний розвиток Полтавщини). - Полтава, 1990. - С.32-36), звернувшись до матеріалів статистики народонаселення, які зберігаються в фондах Державного архіву Полтавської області, прийшла до висновку, що співставлення даних всесоюзних переписів 1926 та 1939 років показує скорочення кількості багатьох сіл внаслідок голоду на 50 і більше відсотків.

Роботі полтавських дослідників над вивченням голодомору 1932-1933 року сприяло значне розширення джерельної бази історії цієї трагічної події у зв'язку з публікацією в Києві документів центральних архівів України та спогадів свідків голоду в площині одластей. (Голод 1932-1933 років на Україні: осима істориків, мовою документів. - К.: Політвидав України, 1990; 33-й: голод. Народна книга - Меморіал. - К.: Радянський письменник, 1991; Колективізація і голод на Україні. 1929-1933. Збірник документів і матеріалів. - К.: Наукова думка, 1992 та ін.), де містилось і чимало даних по Полтавщині.

Питання історії, голодомору знайшли належне місце в матеріалах II і III регіональних наукових конференцій з історичного краєзнавства. Там насамперед звертали увагу на з'ясування причин голоду 1932-1933 років, його наслідків, вшанування пам'яті загиблих у ті страшні роки (Марочко В.І. Голод на Полтавщині 1932-1933 рр.: причини і наслідки // Тези доповідей і повідомлень другої Полтавської наукової конференції з історичного краєзнавства. - Полтава, 1991. - С.50-52; Єрмак О.П. Вплив голодомору 1932-1933 років на демографічну ситуацію в полтавському селі; Шемет П.Г. До питання увічнення пам'яті жертв голодомо­ру 1932-1933 років на Полтавщині // Третя Полтавська наукова конференція з історичного краєзнавства. Матеріали. - Полтава, 1994. - С.105-109; С.110-114.).

Активізація роботи по вивченню історії голоду 1932-1933 років була пов'язана із відзначенням 60-річчя цієї трагічної події та створення громадської науково-дослідницької та культурно-просвітницької організації Асоціації дослідників голоду-геноциду 1932-1933 років в Україні. Ця організація була заснована на установчому з'їзді у Києві 27 червня 1992 року. Але ще перед цим на місцях проводилась значна робота по створенню Асоціації. Так, 28 квітня 1992 року відбулись установчі збори відділення Асоціації дослідників голоду-геноциду 1932-1933 років в Україні у місті Полтаві за участю представників - членів з районів Полтавської області. Членами Полтавського відділення Асоціації стали 12 осіб - викладачі-науковці вищих навчальних закладів Полтави, співробітники Державного архіву Полтавської області та Полтавського краєзнавчого музею, вчителі.

У червні 1993 року відділення Асоціації на базі Полтавського педінституту провело наукову конференцію "Голодомор 1932-1933 років на Полтавщині". У роботі конференції, окрім членів відділення, взяли участь краєзнавці з районів, представники різних політичних партій, свідки голодомору. Незважаючи на невеликий обсяг опублікованих матеріалів конференції, у них порушувалися такі важливі проблеми, як невідомі документальні матеріали про голодомор та політичні репресії 30-х років (О.Г.Бажан, С.В.Іващенко, В.В.Клочко, В.В.Коротенко, М.І.Назаренко), голод і дитяча безпритульність (І.І.Діптан), церква і голодомор (Г.В.Лаврик, В.О.Пащенко), фольклор тридцять третього (Н.М.Кадука, Р.Д.Циган), страхіття, що їх пережили голодуючі в окремих селах та районах (М.В.Бака, Б.В.Год, М.І.Лахижа, В.Є.Лобурець, В.Я.Ревегук), увічнення пам'яті жертв голодомору у пам'ятних знаках (В.А.Войналович).

Першим значним доробком членів Полтавського відділення Асоціації став збірник документів і матеріалів "Голод 1946-1947 років на Полтавщині (до п'ятидесятиріччя трагедії)" виконаний під егідою Центру по дослідженню історії та культури Полтавсь­кої облдержадміністрації. З приводу виходу цього збірника з дру­ку голова ради Асоціації дослідників голоду-геноциду 1932-1933 років в Україні Л.Г.Лук'яненко надіслав листа такого змісту:

"Щиро Вам вдячні за книгу "Голод 1946-1947 років на Полтав­щині", якої титульний аркуш (ксерокопію) розсилаємо всім держадміністраціям для наслідування.

Випуск цього видання свідчить, що навіть при всіх нинішніх труднощах, при добрій волі й наполегливості, на місцях можна віднайти можливості, аби залишити нашим нащадкам письмовий пам'ятник про трагічну сторінку історії України - третій за ліком голодомор, організований більшовицьким режимом.

Із апарату книги видно, що вона підготовлена колективом авторів-науковців, архівістів і живих свідків голоду, що дало можливість всебічно висвітлити тему й переконливо довести, що голоду 1946-1947 років на Полтавщині, як і в усій Україні, могло б не бути".

Наступного року члени Полтавського відділення опублікували нову колективну працю "Колективізація сільського господарства і голод на Полтавщині 1929-1933. Збірник документів і матеріалів" (Полтава, 1997). Збірник був виданий на кошти Центру по дослідженню історії та культури Полтавської облдержадміністрації. Він відкривається вступною статтею "Ціна "великого перелому", з'ясовується причинно-наслідкові зв'язки між сталінською суцільною колективізацією, розселюванням "селянства" і масовим голодом 1932-1933 років. Основна увага в статті приділяється проблемі встановлення кількості жертв голодомору на Полтавщині.

Слід відзначити велику роботу упорядників збірника полтавських архівістів В.В.Коротенка, Л.М.Мокляк, М.І.Назаренка. Основну частину документів для збірника (в більшості неопублікованих раніше) відібрано з фондів Державного архіву Полтавської області, де відкладалися різноманітні матеріали партійних, радянських, судових органів, КНС, що практично здійснювали примусову колективізацію, проводили хлібозаготівлі та інші політико-економічні кампанії на селі. Використано також документи Центрального державного архіву вищих органів влади і управління України, Центрального державного архіву громадських об’єднань України, Державного архіву Харківської області, архіву Управління СБУ по Полтавській області, матеріали республіканської, окружної і районної преси.

В останній час, у зв'язку з перетворенням історичного краєзнавства у масовий рух науковцями та аматорами історії рідного краю створено декілька праць про минуле окремих міст, сіл, районів Полтавщини (Полтава. Історичний нарис. - Полтава: Полтавський літератор, 1999; Ванцак Б.С., КозюраВ.М. Рідний край. Навчальний посібник з історії Лубенщини. - Лубни: (Б.в.), 1995;

Посухов В.І. Римов: продовження літопису. Документальна повість. - Полтава: Полтавський вісник, 1999. та ін.). У цих книгах є чимало сторінок про страхітливі події 1932-1933 років, наводяться все нові і нові факти злочинів сталінської тоталітарної системи проти власного народу.

У цьому році виповнюються десяті роковини діяльності Асоціації дослідників голодоморів XX століття в Україні та її Полтавського відділення. Свої подальші плани члени Асоціації пов’язують з роботою по поповненню документальної бази цієї важливої наукової шляхом виявлення нових документальних даних та свідчень очевидців, створення науково-популярних праць та навчальної літератури, ознайомлення широкої аудиторії і, перш за все молоді, через засоби масової інформації з історією трагічних подій 1932-1933 років, які назавжди залишаються незагоєною раною в народній пам'яті.

Єрмак О.П.

<< НА ПЕРШУ