IЗГОЇ ДЕМОКРАТИЧНОЇ УКРАЇНИ

Рокiв зо два-три до розвалу Радянського Союзу тема полiтичних репресiй у засобах масової iнформацiї була дуже актуальною. Комунiстична iдеоогiя трiщала по швах i розвалювалась на очах. Комунiстичну партiю масово покидали її рядовi члени. Гласнiсть била в цiль i давала вагомий результат. I нiхто з тих, хто пройшов не одне коло пекла в ГУЛАГу i чудом вцiлiв, не сумнiвалися, що скоро настане той день, коли комунiстична партiя не тiльки буде заборонена, але вiдбудеться суд народiв над цiєю злочинною органiзацiєю, адже на її совiсть - мiльйони розстрiляних, замордованих голодом, холодом, нахабно пограбованi, кинутi у концтабори та на висилку, переслiдуванi каральною психiатрiєю. I все це робилося вiдкрито, в iм'я вищої iдеї побудови комунiзму на очах психологiчно та iдеологiчно ошуканого народу полiтичними злочинцямi.

Цi злочини не мають строку давностi. Живi ще жертви, живi й кати. I той, хто пам'ятає свiй зековський номер i смерть своїх товарищiв по неволi вiд пелагри, дистрофiї, вiд моральних та фiзичних тортур конвоїрiв, табiрної адмiнiстрацiї та всiєї репресивної машини, пам'ятає тавро "ворога народу" i закон зони "вмри ти сьогоднi, а я завтра" - це не вигадка, а реальнiсть iснування за колючим дротом. Така ж, як реальнiсть українського сьогодення для колишнiх полiтв'язнiв та репресованих, людей похилого вiку - хронiчно не доїдати, вмирати голодними, без лiкiв i медичної допомоги (табiрнi хвороби дають про себе знати). Та нi держава, нi суспiльство не несе за це навiть моральної вiдповiдальностi.

Зате кандидати, доктори фiлософських наук - речники марксизму-ленiнiзму за свої псевдонауковi ступенi отримали пiдвищенi пенсiї. Пенсiї пiдвищено за особливi заслуги перед державою. Якi заслуги?! Нищення спiввiтчизникiв?! Якою державою?! Радянським Союзом?! Хто пiдвищив? Вчорашнi i теперiшнi комунiсти, що є депутатами Верховної Ради?!

А от законопроект "Про реабiлiтацiю жертв полiтичних репресiй в Українi" у новiй редакцiї нiяк не затвердить Верховна Рада. Немає грошей. Це формальна вiдмова. Аналiзуючи результати голосування народних депутатiв, бачимо полiтичний пiдтекст комунiстичної людиноненависницької iдеологiї. Вiйна продовжується, репресiї також. Нiякого примирення - навiть з мертвими - комунiсти не визнають.

Чому кати, якi вбивали, мордували, переслiдували людей за їхнi полiтичнi та релiгiйнi переконання, сьогоднi мають В Українi достойнi пенсiї, а їхнi жертви ледве животiють, перебиваючись з води на хлiб? Чому президент України не може пiдвищити до прожиткового мiнiмуму пенсiї колишнiм жертвам комунiстичного терору своїм указом?

Питання "чому?" багато разiв з гiркотою та болем поставала у виступах колишнiх репресованих. Леонiд Данилович Кучма пiд кiнець зустрiчi пообiцяв допомогти i сприяти ще до кiнця тодiшньої сесiї Верховної Ради у прийняттi нею нової редакцiї закона "Про реабiлiтацiюб жертв полiтичних репресiй в Українi". Та прошло вже багато часу з дня зустрiчi з президентом, а нiчого не змiнилося в життi колишнiх полiтв'язнiв та репресованих.

Навiть приїзд в Україну Папи Римського Iоана Павла другого до репресованої комунiстами греко-католицької церкви нiчого не змiнив. Другого червня Папа Римський прилучив до блаженних греко-католицької церкви кiлькох священникiв, замордованих та вбитих комунiстами у концтаборах. На цiй лiтургiї був Леонiд Данилович Кучма, який отримав святе причастя i який не раз чув iз вуст Папи Римського в цi днi про комунiстичнi репрессiї.

Чи змiниться щось у матерiальному та фiнансовому положеннi колишнiх репресованих i полiтв'язнiв, i у їхнiй морально-психологiчнiй адаптацiї у суспiльство. Екс-комунiсти швидко зорiєнтувались у часi та просторi, пересiвши з чорних обкомовських "Волг" на "Мерседеси". Як були вони господарями життя, так i залишилися, їм не треба доводити, хто вони є i якi в них права та iнтереси. А от жертвам комунiстичної iдеологiї доводиться доводити українським достойникам простi iстини про те, що вони теж громадяни України i мають право на гiдне людинi життя. I думати-гадати, чому самостiйна Україна ставиться до них гiрше за мачуху.

Володимир Гнiтько

спiвголова Полтавського обласного товариства полiтв'язнiв та репресованих

4 квітня 2001-го року відбулася зустріч Президента України Леоніда Кучми з представниками Всеукраїнського товариства політв`язнів та репресованих
автор фото Іван Хариняк

представники Всеукраїнського товариства політв язнів та репресованих на Банковій

виступає співголова Полтавського обласного товариства політв язнів та репресованих Володимир Гнітько

Президент України сфотографований разом з головами обласних товариств та головою Всеукраїнського товариства політв язнів та репресованих Євгеном Пронюком.