ТЕРОР ГОЛОДОМ ЯК МЕТОД СТВОРЕННЯ КОЛГОСПНОГО ЛАДУ

Слово «терор» латинського походження і означає сильний страх, жах. Після Великої французької революції це слово увійшло в усі європейські мови переважно у політичному значенні - як політичний терор, політичне залякування, як особливий спосіб домагання своїх політичних цілей. У науковій літературі останніх років, яка стосується дослідження масового терору і насилля в СРСР у добу сталінізму, рекомендується розрізняти поняття терор і тероризм в залежності від їх першовитоків. Так, носієм політичного терору, на думку дослідників, є найчастіше держава як «крупна, сильна» сторона, озброєна силовим механізмом, тоді як тероризм - це відповідь «слабкої» сторони на дії держави.

Більшість вчених стверджують і вважають доведеним фактом, що саме більшовицька держава спровокувала голодомор 1932-1933 рр. як засіб покарання, «умиротворення» непокірного українського селянства з його протестом проти примусової колективізації, а отже здійснила терор голодом. Наскільки правомірним є порушення цієї проблеми? Воно випливає вже з самої більшовицької доктрини у ставленні до селянства. В.Ленін називав останнє «дрібнобуржуазною стихією», набагато небезпечнішою для комуністичної партії, аніж армії Колчака і Денікіна.

Селянина робила селянином приватна власність на засоби виробництва, а більшовики в принципі заперечували її. Керівник революції і держави вказував, що партія може розраховувати тільки на свідомих робітників, вся ж інша маса буржуазії і «дрібних хазяйчиків», тобто селян, «проти нас, вони не вірять в новий порядок». Між тим, названі категорії становили 9/10 населення країни.

Незацікавленість більшовицької, правлячої партії рятувати українських селян яскраво проявилася під час першого великого голоду 1921-1923 років. Вже тоді типовим явищем стали терористичні хлібозаготівлі (численні директивні документи націлюють місцеву владу і продзагони не зупинятися ні перед чим у нарощуванні обсягів хлібозаготівель), а в Україні - терор голодом. Причиною активного впровадження останнього став масовий антибільшовицький повстанський рух, яким була охоплена і Полтавщина. «Бандитизм набуває організованих форм і політичного характеру, поширюється набагато сильніше, ніж в інших губерніях», - писалося в інформаційному зведенні до ЦК КП(б)У про боротьбу з бандитизмом на Полтавщині, відзначалися його масова підтримка місцевим населенням, систематичний перегляд в бік підвищення цифр продподатку. Голод виявився фактором, який втихомирював ефективніше, ніж каральні експедиції. Конфіскуючи мінімальні продовольчі запаси навіть у селян південних голодуючих губерній, центральний уряд допоміг природному катаклізму справитися з «куркульським бандитизмом». «Заготівлі» в південних губерніях не обіцяли багато хліба. За їх допомогою здійснювався терор голодом, спрямований на ліквідацію антирадянського руху селянства, який в Україні було застосовано вперше.

Практику терористичних заготівель ми бачимо і в 1931-1933 роках. Як і десятиліття тому, вони мали різну мету: в одних випадках - мобілізацію хлібних ресурсів, в інших - терор голодом в чистому вигляді, без розрахунку на одержання хліба. Драматичні події 1932-1933 років найбільше вразили Україну і Кубань, населену переважно українцями.

Сталінське керівництво не задовольняли темпи колективізації в республіці - у серпні 1931 р. питома вага господарств колгоспників серед усіх селянських господарствстановила 66,9 %, а на кінець 1932 р. було колективізовано понад 80 % посівних площ, їх намагалися прискорити діяльністю надзвичайних хлібозаготівельних комісій. Під тиском В.Молотова 18 листопада 1932 року була прийнята постанова ЦК КП(б)У, а 20 листопада - постанова РНК УСРР з однаковою назвою - «Про заходи до посилення хлібозаготівель», які зобов'язали місцеві власті вилучати у колгоспів, одноосібників та робітників радгоспів хліб, «розкрадений» під час косовиці, обмолоту і перевезення. Таким чином, держава санкціонувала проведення масових обшуків з негайною конфіскацією наявних запасів хліба.

Постанови містили також пункт про застосування «натуральних штрафів» м'ясом та картоплею, які накладалися на боржників по хлібозаготівлях. Цей пункт означав тільки одне:

терор голодом. Конфіскаційні хлібозаготівлі були візитною карткою голоду. «Натуральні штрафи» стали візитною карткою страхітливого голодомору. І хоч останні мали здійснюватися без застосування обшуків, з дозволу області і тільки м'ясом, архівні документи і преса того часу свідчать про поширення подвірних обшуків з конфіскацією не тільки хліба, а й будь-яких запасів їжі - сухарів, картоплі, буряків, сала, солінь, фруктової сушні тощо. Конфіскація подавалася як покарання за «куркульський саботаж» хлібозаготівель. Вона не мала ніякого відношення до поповнення державних запасів хліба і була каральною акцією в чистому вигляді.

Торгівля на селі також використовувалася як засіб каталізації хлібозаготівель. Зокрема за розпорядженням наркомторгу СРСР всі категорії селян, крім бідноти, могли придбати товари в крамницях споживчої кооперації тільки здавши хліб державі. Заможні селяни, які збували зерно на ринку, не могли купити навіть товари першої необхідності - сіль, сірники, гас, мило тощо. Але навіть при умові виконання плану вони купували товари за цінами на 15% вищими від звичайних. Директива, одержана Вукоопспілкою в 1932 році, вимагала оприлюднення в торговельних точках списків колгоспників та одноосібників -боржників і припинення відпуску їм товарів. В Україні діяла вказівка про повне припинення завезення товарів у села, занесені на так звані «чорні дошки» і, навіть, вивезення раніше доставлених товарів. Слухняне виконання торгівлею політичних директив ще більше посилило трагедію голодомору.

Величезний масив опублікованих документів правдиво свідчить про масштаби розв'язаного державного терору проти власного селянства. 15 березня 1933 р. С.Косіор написав адресовану Сталіну доповідну записку з інформацією про підготовку до весняної сівби. В ній український генсек необачно сформулював фразу, яка пояснювала причини терору голодом:

«Те, що голодування не навчило ще дуже багатьох колгоспників уму-розуму, показує незадовільна підготовка до сівби якраз в найбільш неблагополучних районах». Під «найбільш неблагополучними» малися на увазі райони з підвищеною смертністю внаслідок голодомору.

Таким чином, терор голодом, як і експропріація заможного селянства, був одним з методів створення колгоспного ладу.

Бабенко Т.

<< НА ПЕРШУ