статті

Тоталітарна система у будь-якому її прояві (фашистський або ж комуністичний варіанти) має таку характерну рису, як брутальне порушення природних прав людини.

Виступаючи у якості головного засобу досягнення економічної, політичної чи ідеологічної мети, насилля в такій системі приносить нечувані страждання сотням, тисячам і навіть десяткам мільйонів безневинних громадян. Яскравим прикладом наруги над людиною в усіх її огидних формах є депортація із своєї історичної батьківщини у 1944-1947 роках українського населення Лемківщини, яку комуністичні правителі Радянського Союзу без всіляких референдумів 9 вересня 1944 року передали під юрисдикцію польського уряду. Примусове виселення лемків на територію Радянської України, у тому числі і до Полтавської області, розпочалось фактично відразу ж після вступу Радянської Армії у Польщу. На протести лемків комуністи, які завжди намагалися виступати від імені народу, не звертали жодної уваги.

Картина масових репресій тоталітарного режиму на Лемківщині добре найповніше змальована самими лемками у відкритому листі "До цілого культурного світу!", опублікованого в західній пресі наприкінці жовтня 1945 року: "Нас викидають з наших хат і сіл, б'ють до крові й до смерті жінок, дітей і старих, кидають у вогонь живих людей, навіть немовлят, відірваних від грудей матерів, арештовують наших священиків і єпископів, грабують наше майно, стягують з бідних селянських жінок останню подерту сорочку, змушуючи виїжджати проти нашої волі до Советського Союзу на поневіряння і загибель. У нас є багато сіл, які цілими місяцями перебувають з усім своїм мізерним добром, з жінками і дітьми, у вогких лісах, де в землі, нетрях і воді змушені ховатися від дикого нелюдського терору, як у час нападів середньовічних кочових орд.

А роблять всі оті страшні гітлерівсько-неронівські злочини саме ті, які кричать облудно в усьому світі про свою "прогресивність", "соціальний захист", "світову революцію", що намагаються грати роль "спасителів" людства від усього "лиха і злиднів"¹.

Загалом з Лемківщини було депортовано близько 200 тисяч українців. Частина з них потрапила на Полтавщину, де у 1946-1947 роках побачили в усій своїй повноті жахливі злидні, голод і поневіряння, міфічні переваги соціалізму над капіталізмом.

<< НА ПЕРШУ