О. 3. ДАНИЛЮК ВИПРАВДАННЯ ЧЕРЕЗ П'ЯТЬ ДЕСЯТИРІЧ

О. 3. ДАНИЛЮК
ВИПРАВДАННЯ ЧЕРЕЗ П'ЯТЬ ДЕСЯТИРІЧ

Алксніт Ганна Іванівна

Народилася 15 лютого 1887 р. в с. Смітен Польського повіту, колишньої Ліфляндської губернії (Латвія) в сім'ї робітника. Архівіст. Розстріляна в січні 1938 р. Реабілітована в 1989 р. Ім'я Ганни Іванівни Алксніт, латвійки за національністю, протягом тривалого часу пов'язувалось з найстрашнішим і найганебнішим державним злочином - шпигунством на користь іноземних держав. Лише сьогодні, користуючись відповідними архівними документами, матеріалами слідчої справи, ми можемо чесно і відверто розповісти про трагічну долю цієї мужньої незвичайної жінки.

Народилася Г. І. Алксніт 15 лютого 1887 р. в невеличкому містечку Смітен Вольського повіту колишньої Лімфмендської губернії. Ледь дівчинці виповнилося шість років, як велике горе спіткало її родину - помер батько - відомий далеко за межами повіту майстер-тесляр. Відтоді довелося думати про заробітки, шукати будь-яку роботу, економити кожну здобуту копійку. З чотирнадцяти років Ганна Алксніт працює вишивальницею на приватних фабриках Латвії. З-під голки майстрині виходять дивовижні візерунки, виконані в кращих національних традиціях.

На початку 1917 р. Г. І. Алксніт іде працювати в дитячий будинок. Для багатьох знедолених дітей вона стала другою матір'ю. Спілкуючись з малечею, ніколи не забувала свого гіркого, позбавленого людського тепла дитинства. Мабуть, тому вона з такою надією сприйняла звістку про встановлення Радянської влади в Латвії, вірила, що влада поверне гідність знедоленим, задовольнить їх найпотаємніщі прагнення. Г. І. Алксніт вступає до лав Комуністичної партії, стає активним пропагандистом проголошених нею ідей.

В зв'язку з окупацією території Латвії німецькими військами Г. І. Алксніт евакуюється в м. Псков, викладає тут у школах І і II ступеню.

Бажання отримати педагогічну освіту приводять її в м. Ржев Тверської губернії, де знаходився на той час латиський Інститут народної освіти.

Провчившись два роки, Ганна вирішує залишити інститут. Не маючи засобів для існування, вона була змушена шукати роботу. В 1923-24 рр. працює швачкою на відомій московській фабриці "Красная швея", в 1924-1926 рр. - в господарчому відділенні санаторію імені Ілліча. В 1927 р. Ганна Іванівна за дорученням закордонного бюро ЦК ВКП(б) під Виглядом лікування їде в Латвію, зустрічається з місцевими партійними Товаришами, з'ясовує обстановку, поновлює втрачені зв'язки. Мине десять років і це доручення буде кваліфікувавтись слідчими УНКВС по Полтавській області як початок її шпигунської діяльності на користь буржуазної Латвії.

Після повернення в СРСР у 1928 р. Г. І. Алксніт приїздить у Полтаву.

Мальовниче українське місто чимось нагадувало їй батьківщину, пов'язувалося зі спогадами далекого дитинства. Не маючи в СРСР нікого з рідні, окрім племінника в Білорусії, вона не почувала себе тут самотньою. Влаштувалася спочатку бібліотекарем в Полтавську центральну наукову бібліотеку, а згодом їй запропонували очолити секцію Полтавського державного історичного архіву.
На початку 30-х років при безпосередній участі Г. І. Алксніт розпочалися на Полтавщині дослідження історії громадянської війни, окремих промислових та сільськогосподарських підприємств, інших важливих тем. Завідуюча секцією працювала в тісному контакті з місцевим музеєм, численними краєзнавчими організаціями та осередками. До її думки прислухались і науковці, і викладачі, і вчителі.

Грім вдарив серед ясного неба. 4 грудня 1937 р. Г. І. Алксніт була заарештована. Причини її арешту стануть відомі через багато років, коли громадськість країни довідається про широкомасштабну операцію органів НКВС, спрямовану на "викорінення" ворожої агентури буржуазної Латвії. За вказівками, надісланими на місця особисто Єжовим, в поле зору "енкавеесівців" потрапили практично всі громадяни латвійської національності.

Не обминула лиха доля й Ганну Іванівну, їй висунули звинувачення в приналежності до латвійської розвідки. Понад три тижні заперечувала ця мужня жінка будь-які обвинувачення. Лише 31 грудня 1937 р., не витримавши знущань, вона визнала все, що від неї вимагали. Зізналася що "...в 1928 р. була завербована латвійською розвідкою і отримала завдання... дізнатися про настрої серед латишів, діяльність окремих керівників Комуністичної партії і Радянської держави, секретні рішення ЦК ВКП(б)"3.

Будь-яких доказів шпигунської діяльності в справі Г. І. Алксніт годі й шукати, оскільки, як визнавали самі слідчі, вона "ні з ким з агентів не зустрічалась, нікому нічого не передавала". Однак це не завадило Особливій нараді при НКВС СРСР 29 січня 1938 р. засудити Г. І. Алксніт до вищої міри покарання - розстрілу4.
Виправдання прийшло через п'ятдесят років. У відповідності з части ною 1 статті 1 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 16 січня 1989 р "Про додаткові заходи по відновленню справедливості по відношенню жертв репресій, що мали місце в період ЗО-40-х - початку 50-х років", Г. І. Алксніт реабілітована.

1. Архів УСНБ України по Полтавській
Арк. 5.
2. Там же. - Арк. -8.
3. Там же. - Арк. 15.
4. Там же. - Арк. 19.
5. Там же. - Арк. 1.

<< НАЗАД