О. П. ЄРМАК

 ЧЕСНО ПРОЖИТЕ ЖИТТЯ

<< НАЗАД

Анохіна-Погодіна Єфросинія Михайлівна

Народилася у 1906 р. в N. Полтава в сім'ї робітника. Завідуюча дитячим садком. Засуджена 17 жовтня 1939 р. до 5 років виправно-трудових таборів та 25 лютого 1950 р. до 5 років заслання. Реабілітована 21 липня 1956 р. Померла 6 січня 1988 р.
У двадцяті-тридцяті роки, коли в країні гостро не вистачало кваліфікованих управлінських кадрів, досить поширеним було направлення на керівну роботу представників робітничого класу. Пройшовши прискорену курсову підготовку, ці люди очолювали підприємства і установи, виробничі ділянки. До їх числа належала і Є. М. Анохіна.

Народилась Єфросинія Михайлівна у 1906 р. в родині полтавського робітника. Коли їй виповнилось вісім років, помер батько, через чотири роки і мати. В 1918р. Анохіна потрапила до дитячого будинку в Харкові2. Цей період її життя запам'ятався насамперед постійним відчуттям голоду. Пісний кондьор та шматок чорного хліба - ось і все, що бачили діти на столі в тяжкий час громадянської війни і в перші роки відбудови.

Коли Є. М. Анохіній виповнилося шістнадцять років, з дитбудинку її направили на роботу до Полтави. Це вже, був успіх, оскільки отримати роботу в умовах масового безробіття вдавалось далеко не кожному. Як підлітка, вихованку дитбудинку її за так званою "бронею" працевлаштували на 2-у державну панчішну фабрику ім. Ногіна. Тут, у механічному цеху фабрики вона пропрацювала з 1922 р. по 1930 р. В 1926 р. їй одній з перших на підприємстві присвоїли звання ударниці3. У 1927 р., коли розгорнулась боротьба з "новою опозицією", члени фабричного комсомольського осередку прийняли рішення бойкотувати прибічників троцькізму, які працювали на фабриці. І от одного дня Єфросинію викликали на засідання бюро ЛКСМУ і оголосили, що вона нібито підтримує зв'язки з троцькістами. Та визнала, що дійсно в час роботи розмовляла з однією сусідкою по цеху на виробничу тему, навіть не знаючи, як ставилась та жінка до ідей Троцького. Пояснень Анохіної просто не захотіли слухати, а скликали комсомольські збори і там виключили з ЛКСМУ. Щоправда через рік в комсомолі її поновили, але звинувачення у зв'язку з троцькістами ніхто не зняв.

У 1930 р. Анохіна перейшла працювати на 1-у державну кондитерську фабрику. Спочатку була робітницею, а через рік її як активістку прийняли до лав Комуністичної партії, обрали головою фабрично-заводського комітету профспілки5. На профспілковій роботі зарекомендувала себе діловим, ініціативним працівником. Крім обов'язкової тоді роботи по організації соціалістичного змагання, вона багато часу віддавала поліпшенню побуту робітників. Особливо яскраво ділові якості профспілкового ватажка виявились голодного 1933 р., коли Анохіна змогла налагодити роботу фабричної їдальні і робкоопу таким чином, що робітники змогли прохарчувати себе і свої сім'ї. У 1933 р. її направили в Чернігів, де призначили завідуючою відділом кадрів обласного комітету Червоного Хреста. На цій посаді пропрацювала до 1936 р.

У 1936 р. Є. М. Анохіна знову повернулась до Полтави. Коли ставала на партійний облік в райкомі, їй запропонували піти працювати в систему народної освіти. Після трьохмісячних курсів дошкільних працівників Є. М. Анохіну призначили завідуючою дитячим садком № 6. Ця робота прийшлася їй до серця. Маючи неабиякий досвід профспілкової діяльності, Анохіна порівняно легко розв'язувала проблеми харчування дітей, забезпечення їх білизною, іграшками. У літню пору маленьких полтавців вивозили за місто, на дачу. Роботою Єфросинії Михайлівни були задоволені і батьки, і діти, і керівництво міського відділу народної освіти.

Ситуація докорінно змінилася в 1937 р. Восени того року до Полтавського міськкому КП(б)У надійшла заява про те, що в 1927-1930 рр. Є. М. Анохіна була активною учасницею троцькістської підпільної організації, розклеювала по місту листівки антирадянського змісту8.

29 жовтня 1937 р. відбулися збори первинної партійної організації обласного відділу народної освіти, які проходили в атмосфері загальної істерії, спрямованої на боротьбу з так званими ворогами народу. Єфросинія Михайлівна захищалася мужньо, аргументовано, спростовувала наклепи. Та слухати товариша по партії ніхто не збирався. З усіх боків на її адресу посипалися звинувачення в тому, що вона нещира по "відношенню до партії", не бажає "роззброюватись" і каятись у троцькізмі. Згадали і про виключення її з комсомолу у 1927 р. Партійні збори прийняли рішення: за зв'язок з троцькістами, розклеювання антирадянських листівок і нещирість перед партією виключити Є. М. Анохіну з КП(б)У. Через двадцять днів це рішення затвердило бюро Полтавського міськкому партії. Є. М. Анохіну звільнили з роботи, після чого протягом кількох місяців вона змушена була оббивати пороги партійних та радянських органів у пошуках справедливості.
16 березня 1938 р. Є. М. Анохіну заарештували. Слідство в її справі продовжувалось двадцять два місяці. На перших допитах Анохіна категорично відмовилась визнати свою причетність до будь-якої антирадянської організації. Всі спроби психологічного тиску на неї з боку слідчого наслідків не дали. Тоді Єфросинію Михайлівну ознайомили із свідченнями кількох її знайомих, заарештованих в 1936 р. за причетність до "троцькістів", де була згадка і про неї. Однак Є. М. Анохіна заявила, що ці показання є наклепом і стала вимагати очної ставки з тими людьми. Слідчий опинився у скрутному становищі, бо майже всі вказані "троцькісти" вже були розстріляні. Кілька засуджених, що ще були живими, на очних ставках давали дуже суперечливі свідчення, і Анохіна вміло використовувала це для свого захисту.

Щоправда слідство мало ще один козир. 11 квітня 1939 р., тобто більш, ніж через рік після арешту Анохіної їй влаштували очну ставку з колишньою співробітницею, яка колись перебувала з Єфросинією Михайлівною в товариських стосунках і навіть рекомендувала її до лав ВКП(б). Саме вона стверджувала, що начебто Анохіна розклеювала в 1930 р. антирадянські листівки. Та і в цьому випадку Єфросинія Михайлівна не розгубилась і спокійно відповіла: "Як же після цього "злочину" ви могли у 1931 р. давати мені рекомендацію для вступу в партію? Виходить, що ви або зводите на мене наклеп, або свідомо, приховавши мій "злочин", діяли на користь троцькістів"12.

Слідчому нічого не залишалось, як поспішити припинити очну ставку. Це була неабияка перемога Є. М. Анохіну у кінцевому результаті вона врятувала їй життя. Матеріали Анохіної направили до Києва і там прокурор по спецсправах прийняв таке рішення: "Враховуючи, що звинувачена Анохіна винною себе не визнала, основні свідки, що викрили її в злочинній діяльності, вже засуджені, а до справи прикладені секретні оперативні матеріали, справу направити на розгляд Особливої Наради при НКВС СРСР"'3. 17 жовтня 1939 р. Особлива Нарада при НКВС СРСР засудила Є. М. Анохіну до п'яти років виправно-трудових таборів за антирадянську агітацію. Термін ув'язнення вона відбувала у зловісно знаменитому Карлазі. Вийшла з табору в 1947 р.15. А через три роки - новий арешт, новий вирок, знову ж таки за антирадянську агітацію і троцькістську діяльність. Цього разу - п'ять років заслання в Красноярський край. Звільнення з заслання одержала лише в липні 1954 р.16.

Боротьбу за перегляд несправедливого рішення Є. М. Анохіна розпочала відразу ж після оголошення вироку. Незважаючи на неймовірні труднощі, їй вдалося відправити до Москви клопотання щодо відновлення справедливості. Та ці клопотання за юридичною термінологією "залишались без наслідків". І лише після XX з їзду КПРС, реалізації його рішень по ліквідації наслідків культу особи Сталіна дійшла черга і до справи Анохіної-Погодіної (в 1947 р. після одруження вона почала носити подвійне прізвище). 21 липня 1956 р. постановою Президії Полтавського обласного суду її реабілітували.


1. Архів УСНЕ України по Полтавській області. - Спр. 7706-С. Арк. 9.
2. ДАПО. - Ф. 15, оп. 37, спр. 144. - Арк. 51.
3. Архів УСНЕ України по Полтавській області. - Спр. 7706-С.
Арк. 132.
4. Там же. - Арк. 13.
5. Там же.
6. ДАЛО. - Ф. 15, оп. 37, спр. 144. - Арк. 19.
7. Там же. - Арк. 18.
8. Том же. - Арк. 33.
9. Там же. - Арк. 50.
10. Том же.
//. Архів УСНК України по Полтавській області. - Спр. 7707-С. Арк. 4.
12. Там же. - Арл. 107-111.
13. Там же. - Арк. 11(і.
14. Там же.- Арк. 128.
15. Там же. - І2>~>.
16. Там же. - Ар*. 132.
17. Там же.- Арк. І '".

<< НАЗАД