Ю. 3. ДАНИЛЮК ВИРОК ВИЗНАТИ НЕЗАКОННИМ

Ю. 3. ДАНИЛЮК
ВИРОК ВИЗНАТИ НЕЗАКОННИМ

Блоха Федір Леонтійович

Народився 20 квітня 1885 р. в с. Решетилівка Полтавської губернії в сім'ї селянина. Директор Полтавського Історичного архіву. Розстріляний 25 жовтня 1937 р. Реабілітований 14 серпня 1957 р.

Нелегкий життєвий шлях випав на долю Федора Леонтійовича Блохи. Його біографія схожа на біографії мільйонів наших співвітчизників, які всім серцем сприйняли революцію, чесно і самовіддано працювали на ниві соціалістичного творення, щиро вірили в те, що будують найгуманніше в історії людства суспільство.

Народився Ф. Л. Блоха 20 квітня 1885 р. в с. Решетилівка на Полтавщині. Батько його, на всі руки майстер, підробляв, де міг, та прогодувати вісім дітей все ж було йому не під силу. От і привчав він змалку своє потомство до тяжкої та виснажливої праці. Рано пізнав ціну шматка хліба малий Федір. Після закінчення початкової сільської школи його віддають в найми. А коли виповнилося тринадцять, відправляють до Таганрога за робітничою спеціальністю. У великому незнайомому місті сільський хлопець не без труднощів влаштовується учнем в депо металургійного комбінату, чотири роки опановує секрети різних професій.

Висвячений в робітники, з мрією про пристойну роботу, Ф. Л. Блоха переїздить у Ростов, працює інструментальником, а згодом, помічником машиніста Ростовського депо Катериненської залізниці. Бурхливі революційні події, що відбувалися в цей час на півдні Росії, не могли пройти поза увагою молодого робітника. З 1904 р. він виконує доручення Донського комітету РСДРП(б), веде агітаційну роботу серед залізничників.

З перших днів революції 1905-1907 р. Ф. Л. Блоха - на її барикадах, вступає в ряди бойової дружини, яка мужньо протидіяла військам і поліції2. З оперативних справ Ростовського окружного та Донського обласного жандармських управлінь довідуємося про його найактивнішу участь у політичному страйку залізничників Катериненської залізниці і збройному повстанні в грудні 1905 року. Він, зокрема, спільно з іншими товаришами активно проводив агітацію серед робітників за припинення робіт і приєднання до страйкуючих. Під час молебня в їдальні залізничних майстерень разом з однодумцями заспівав "Марсельєзу" і "Варшав'янку". Подібні приклади "протизаконної діяльності" Ф. Л. Блоха були не поодинокі. За активну участь у страйку та збройному повстанні він і ще 16 робітників у січні 1906 р. були заарештовані і ув'язненіЗ. Після шестимісячного перебування в тюрмі "бунтівника" було вислано за межі Донської губернії і передано під нагляд поліції. " В листопаді 1906 р. Ф. Л. Блоху призивають на військову службу, яку він відбуває в телеграфній роті гренадерського саперного батальйону в Москві. Цілком очевидно, що командування не дуже було задоволене подібним поповненням. Новоприбулого мало цікавила військова служба, зате його часто можна було зустріти на мітингах, де він розповсюджував листівки, прокламації, іншу нелегальну літературу.

Через рік, демобілізувавшись з армії по хворобі, Ф. Л. Блоха повертається в рідну Решетилівку. Трохи підлікувавшись, в 1908 р. їде в робітничу Юзівку, влаштовується машиністом на руднику, налагоджує зв'язки з більшовицькими організаціями. Незабаром така діяльність стає відомою місцевій адміністрації. 10 січня 1910 р. його, як "політичне неблагонадійного", в 24 години звільняють з роботи.

Не полишають переслідувати Ф. Л. Блоху і в Макіївці, де монтера труболиварного заводу постійно викликають до поліції, загрожують покаранням. Як пригадував пізніше Чесак, революційна діяльність Федора Леонтійовича у Макіївцї відзначалася високою активністю. Його як запального агітатора і пропагандиста, знали на багатьех місцевих заводах і рудниках^. В період Лютневої революції 1917 р. Ф. Л. Блоха за дорученням Харківської Ради робітничих та солдатських депутатів проводить на Макіївських заводах роботу по роз'ясненню положень робітничого законодавства, закликає трудові колективи виступити на його підтримку. Жовтень, події громадянської війни застають Ф. Л. Блоху в Решетилівці. За завданням командира партизанського загону Огія він ремонтує зброю, виконує інші важливі завдання5.

В 20-х - на початку 30-х років Ф. Л. Блоха працював на профспілковій, господарській роботі, очолював Полтавську панчішну фабрику, механічні майстерні, виявляючи при цьому хороші здібності організатора і керівника. Як свідчать численні документи, він користувався глибокою шаною серед своїх земляків.

Федір Леонтійович завжди любив згадувати минуле, ділитися спогадами про своїх товаришів, дуже шанував історію. Може тому він з такою радістю, - хоча й не мав спеціальної освіти, погодився на пропозицію очолити Полтавський історичний архів, відомий своїми унікальними документальними колекціями. З ентузіазмом у липні 1934 р. взявся до нової роботи сповнений творчими задумами і планами. Та реалізувати їх він так і не встиг.

Влітку 1935 р. почалися неприємності. На сторінках газети "Більшовик Полтавщини" з'явилася стаття про те, що Ф. Л. Блоха - колишній торговець і заводчик, який тривалий час вдало маскується в лавах партії. Як не доводив Федір Леонтійович необґрунтованість подібних звинувачень, його аргументи не бралися до уваги. 2 січня 1936 р. при перевірці партійних документів Ф. Л. Блоха був виключений з партії. Серед причин цього рішення: і приховання від партії походження братів-власників чавуноливарного заводу, і викрадення з архіву компрометуючих документів, і контрреволюційна пропаганда в роки громадянської війни. Вже через кілька днів рішення щодо Ф. Л. Блохи затвердив Харківський обком КП(б)У.

Протягом 1936 р. - квітня 1937 р. справу Ф. Л. Блохи за його апеляціями двічі розглядала КПК при ЦК ВКП(б)6. Однак, в умовах суцільного психозу, широкомасштабної кампанії по боротьбі з "ворогами народу", його представники не зуміли (або просто не захотіли) об'єктивно перевірити висунуті перед Блохою обвинувачення. Інакше 6 вони легко переконалися, що чавуноливарний завод - це не що інше, як невеличка кустарна майстерня, в якій до революції брати Ф. Л. Блохи - Григорій, Степан та Іван - виконували, коли за гроші, а більше "за так", замовлення своїх односельців7. Всі ж інші "компрометуючі матеріали" були суцільною вигадкою.

Настирність Ф. Л. Блохи в пошуках правди, очевидно, комусь почала набридати. 26 квітня 1937 р. його поспішно заарештовують. Працівники міського відділу НКВС не обтяжили себе навіть тим, щоб належним чином, згідно з процесуальними нормами, оформити цей протизаконний акт. Санкція прокурора на арешт Ф. Л. Блохи була отримана лише... 27 вересня 1937 р. На допитах Федір Леонтійович, як міг, відводив небезпеку від себе, друзів і знайомих. Та незабаром, розчавлений морально і фізично, він визнав свою участь у антирадянській націоналістичній організації і в тому, що завербував до неї 3 чоловік. 25 жовтня 1937 р. особлива трійка У НКВС по Харківській області засудила "державного злочинця" до розстрілу9.

Довго клопоталася, щоб довідатися про долю чоловіка, Марфа Михайлівна Блоха. Скільки гірких хвилин довелося пережити їй за два десятиріччя. Скільки принижень і знущань зазнала дружина "ворога народу" на цьому відтинку життєвого шляху. Вже тяжко хворою отримала вона копію постанови президії Полтавського обласного суду від 14 серпня 1957 р., в якому вирок особливої трійки УНКВС по Харківській області був визнаний незаконним.

1. ДАНО, - Ф. 15, оп. З, спр. 15920. - Арк. 22-23.
2. Там же. - Арк. 17.
3. Там же. - Арк. 18.
4. Там же. - Арк.
5 Там же. - Арк.
6 Там же. - Арк. 2-3.
7. Там же. - Арк. 26. '
8. Там же. - Арк. 90-92.
9. Там же. -- Арк. 2.
10. Там же. - Арк. 92.

<< НАЗАД