В. І. ГРАБ
НЕРОЗРИВНО ПОВ'ЯЗАНИЙ З УКРАЇНОЮ

<< НАЗАД

Філянський Микола Григорович  

Народився 6 грудня 1873 р. в с. Попівка Миргородського повіту Полтавської губернії. Літератор, художник, науковий працівник. Розстріляний 12 січня 1938 р. Реабілітований 21 листопада І959 р.

Літератор, художник, невтомний шукач природних скарбів - такими щедрими талантами наділила природа Миколу Григоровича Філянського. Сьогодні нам ще належить глибоко і всебічно розібратися в його багатогранній творчій спадщині, віддати належне людині, чия доля і особиста трагедія нерозривно пов'язані з Україною, її великим та багатостраждальним на родом.

Народився М. Г. Філянський 6 грудня 1873 р. в с. Попівка Миргородського повіту Полтавської губернії у родині священика. Закінчив Лубенську гімназію, а в 1899 р. природниче відділення фізико-математичного факультету Московського університету. Опановуючи природознавство і точні науки, Микола Філянський знаходив час для поглибленого вивчення історії, літератури, світового і вітчизняного мистецтва. Його часто можна було зустріти на заняттях художньої студії В. О. Сєрова, архітектурної майстерні професора Й. М. Шехтеля, серед учасників різноманітних літературних диспутів, творчих вечорів2.

В 1903 р. Микола здійснив захоплюючу поїздку до Франції, де удосконалював набуті знання з історії та теорії архітектури, живопису, цікавився новітньою французькою літературою. Ще через рік він з таким же задоволенням подорожує по Лівобережній Україні, вивчає архітектурні пам'ятки, предмети старовини, давні рукописи. Враження від цієї поїздки лягли в основу його статті "Спадщина України", надрукованій у Москві в 1905 р.

У 1906-1917 рр. М. Г. Філянський працює геологом на Уралі у товаристві "Російський мармур", систематично займається літературою. В 1906 р. побачила світ його перша поетична збірка "Лірика". Схвально зустріли дебют поета такі вже визнані майстри, як Гнат Хоткєвич, Олена Пчілка, пізніше Микола Зеров. Дещо засмутила Миколу Філянського негативна оцінка збірника Михайлом Коцюбинським 3, якого дратували невибагливі рими: "Ніч" - "серця міч", "чари" -"нари". Як не прикро, але саме його певною мірою суб'єктивна рецензія протягом довгих років стає визначальною в оцінці творчості поета. Переживши гіркий період розчарувань, М. Г. Філянський продовжує друкувати вірші на сторінках газет і журналів. Особливо часто з'являються вони в 1911-1914 рр. у популярному серед української інтелігенції виданні - журналі "Українська хата"4.

В 1918 р. М. Г. Філянський повертається на Україну. Оселяється у мальовничому селі Яреськи, влаштовується на роботу спочатку в агрономічну школу, а згодом - у Сорочинське лісництво. Відкритий, товариський, він відразу стає душею місцевої інтелігенції. Особливо тісні стосунки склалися у Миколи Філянського з сільським вчителем, керівником українського хору і аматорської театральної трупи с. Яреськи М. Ю. Доброволенком.

(Доброволенко Юрій Олексійович. 1901 р. н., м. Лубни). В 1929 на підставі ст.статей 54-10 і 54-11 КК КРСР постановою Колегії ОДПУ висланий на 5 років у Карлаг за те, що начебто радив селянам сіяти хліб лише у межах своїх потреб, оскільки надлишки все одно відберуть. (Архів УСНБ України по Полтавській обл. - Спр. 15022.- Арк. 96, 106, 122).

У 1937-му М. Г. Філянському пригадають цей зв'язок, як і стосунки з літераторами-"контрреволюціонерами" М. Хвильовим, О. Вишнею, С. Пилипенком та іншими.

Разом вони обговорюють репертуар самодіяльного театру, обмінюються враженнями щодо літературних і театральних новинок.

Перша половина 20-х років - складний і суперечливий етап в літературній творчості М. Г. Філянського. Хоча його поетичні твори і продовжували друкуватись в газетах та журналах, однак так і не була опублікована третя збірка поезій. (Друга вийшла в 1911 р.)6. її без будь-яких на те підстав заборонила цензура. "Хоча нічого антиідеологічного і немає, але... надмірна індивідуалізація і фантастика", - визначив цензор.- Опускаються руки...",- з гіркотою сповіщав про
це Микола Григорович свого наставника і друга Миколу Зерова.

З погляду на це можна зрозуміти, чому з такою радістю М. Г. Філянський прийняв в 1924 р. пропозицію перейти на роботу до Полтавського краєзнавчого музею, який на той час став справжнім вогнищем культури, об'єднував навколо себе передову українську національну інтелігенцію. Відповідно до планів музею протягом кількох років він здійснював вивчення корисних копалин Полтавщини, написав ряд статей для збірника "Полтавщина", зокрема "Геологічний огляд", "Підземні води".

З 1926 р. М. Г. Філянський завідував відділом геології Харківського музею ім. Артема. Пише праці "Українська Шампань", "20 липня 1924 р.", "Кармелюк", "1-й український мандрівник Барський" і близько 15 статей, опублікованих в харківському журналі "Знання". Виняткову увагу приділяє він підготовці "Довідника України" з конкретними відомостями про економічний стан республіки, її найбільш важливі економічні райони (Донбас, Криворіжжя, Дніпропетровськ тощо). Та, на жаль, з цензурних міркувань він так і не побачив світи.

Новими яскравими враженнями була сповнена участь М. Г. Філянського у Дніпрельстанівській експедиції, проведеній напередодні будівництва Дніпровської гідроелектростанції. Глибокі історичні традиції Півдня України, його індустріальний розвиток надихнули в 1927 р. Миколу Григоровича на створення поеми "Асканія-Нова", написання цікавої краєзнавчої розвідки "Від порогів до моря"9.

В 1931 р. особиста трагедія - смерть однієї з дочок - спонукала М. Г. Філянського змінити обстановку. Він переїздить в м. Запоріжжя, енергійно береться за створення музею історії Дніпробуду. зібрані Філянським документальні матеріали та експонати демонструвались на виставках у Києві, Харкові, Дніпропетровську. У 1935-1936 рр. Микола Григорович спільно з іншими працівниками музею здійснює ряд археологічних експедицій по берегах Дніпра і в сусідні з Запоріжжям райони. Глибоке і всебічне дослідження цього славного краю переконало його в необхідності згуртування сил місцевих краєзнавців, організації у Запоріжжі краєзнавчого товариства. На першому засіданні новоутвореної краєзнавчої організації виступив запрошений з Дніпропетровська академік Д. І. Яворницький 12.

У 1936-1937 рр. М. Г. Філянський за дорученням Українського музейного містечка в Києві змальовує пам'ятки давнини, допомагає оформляти експозиції історичного музею. Характерно, що малярські здібності батька успадкувала і дочка поета Ірина Миколаївна, яка працювала художницею у Харкові 14.

Високо оцінюючи особистий вклад М. Г. Філянського в розвиток українського краєзнавства, не можна все ж не звернути увагу на його поетичну спадщину.

Для свого оточення М. Г. Філянський був поетом у минулому. Викладач Запорізького педінституту (у 1936 р. студент цього ж інституту) Забіяка П. Т. так згадував про Філянського: "Мені як студенту було відомо, що це в минулому український поет-декадент, і я знав про нього із висловлення українського поета Коцюбинського, який критикував Філянського за деякі твори. Філянський у той час був директором Дніпробудівського музею. Я розмовляв з ним, коли був з студентами на екскурсії в музеї. Щоправда Філянський не хотів тоді у подробицях говорити з нами про поезію 15.

У минулому, як тоді здавалося, були уподобання поета. Він жив архітектурними і поетичними формами українського барокко, музикою Н. Паганіні (Філянський сам добре грав), цілеспрямованістю А. Страдіварі, філософією Г. Сковороди. А його Богом була Природа України. Боляче вражали поета трагічні картини життя українського села. Висловив він це обережно і велично, у притаманному йому високому, класичному стилі.

Її просторам бог послав
Красу небес і тверді силу,
 їй ризи квітами заткав,
 І пісні дав таємні крила,
 І пишний килим - самоцвіт
 На стіл весільний кинув рано,
 І розкіш волі - заповіт -
її синам у час свій дано.
 Чому ж під сяйвом рідних шат
 Не бачу замків, ні палат
 І над прозором вод ясних
 Не видно дахів золотих?
Відкіль сей сум, що ліг на край,
Не кличуть чом на коровай,
І чом з таїн зелених рун
Не лине дзвін веселих струн?
Колишня пісня де зосталась -

Сама злилась, сама зірвалась,
Чи виніс сонну на базар
її співець, її кобзар?
Куди подівся тирси шум,
Чом стрепет в степ летіть не хоче,
Відкіль туман, з якої ночі,
І з ким - сей ряд недбалих дум?
"Не нам питать..." Не дано знати!

Окремо взятою цитатою важко дати уявлення про поета. Але той, хто любить старовину, природу, хто хоч раз відкриє його поему "Бузовий кущ", той полюбить Миколу Філянського назавжди.

На Україні існує повір'я, яке забороняє вирубувати бузовий кущ подвір'я. Степан Пушик пов'язує це з вірою давніх слов'ян у божество Буса, Бусиріда. (Звідси слова з коренем рід: родник - джерело, народ) 16. Свою поему Філянський закінчує картиною виходу з мороку темного лісу до світла, до розкішно розквітлого бузового куща. Так поет романтик висловив віру у розквіт свого народу.

Дослідник творчості поета Валерій Шевчук відзначає, що Філянський, базуючись на темах і мотивах поезії Г. Сковороди, побудував свою цікаву поетичну систему, збагатив її елементами поетики Т. Шевченка, Л. Глібова, які широко користувалися формами українського поетичного барокко, продовжив лінію, що її репрезентував у нашій літературі Яків Щоголів, і став учителем, з одного боку - Павлу Тичині, а з другого - "неокласикам" 18.

11 жовтня 1937 р. М. Г. Філянського заарештовує на його квартирі у Запоріжжі по вул. Ентузіастів, міський відділ НКВС. Протокол обшуку свідчить, що жив Микола Григорович дуже скромно, дорогих речей не мав. У нього вилучили лише кілька облігацій державної позики, старенький фотоапарат "Герда" 9x12 - супутник його експедицій, кістяний ніж для розрізання паперу і півтора кілограма свинцю, який завзятий рибалка використовував на грузила 19.

Звинувачували М. Г. Філянського в участі у антирадянській контрреволюційній диверсійно-терористичній організації. Туди його начебто завербував в 1926 р. М. Хвильовий, він же, за версією слідчих, доручив написати для німецької розвідки вже згадувану нами працю "Довідник України"20.

11 січня 1938 р. Військова колегія Верховного Суду СРСР в Києві у закритому судовому засіданні без виклику свідків розглянула справу М. Г. Філянського, і на підставі ст.ст. 54-8 і 54-11 КК УРСР винесла вирок про страту. Вирок було виконано у Києві 12 січня 1938 р.21.

В жовтні 1958 р. дружина Миколи Григоровича - Євгенія Іванівна, звернулася до Генерального прокурора СРСР Р. А. Руденка з заявою про реабілітацію чоловіка. За його дорученням Головна військова прокуратура здійснила перевірку справи і встановила, що М. Г. Філянський притягнутий до кримінальної відповідальності безпідставно, за сфальсифікованими матеріалами попереднього слідства, що М. Хвильовий і інші особи, названі в числі змовників, ворожою діяльністю проти Радянської держави ніколи не займались і повністю реабілітовані22.

21 листопада 1959 р. Військова колегія Верховного Суду СРСР вирок відносно М. Г. Філянського відмінила, а справу припинила "за відсутністю складу злочину"23.

1. Архів УСНБ України по Полтавській області. - Спр. 16858-С. Арк. 8.
2. Письменники Радянської України (1917- 1987). Бібліографічний довідник
- К., 1988. - С. 614.
3. Шевчук В. Син землі. // Микола Філянський. Поезії. - К., 1988. -
С. 17-19.
4. Українська хата. - К., /990. - С. 209.
5. Архів УСНБ України по Полтавській області. - Спр. 16858-С. -
Арк. 46, 48.
6. Шевчук В. Вказ. праця. - С. 10, 29.
7. Брюховецький В. С. Микола Зеров. - К., 1990. - С. 117.
8. Архів УСНБ України по Полтавській області. - Спр. 16858-С: -
Арк. 50, 51.
9. Шевчук В. Вказ. праця. - С. 21.

10. Архів УСНБ України по Полтавській області. - Спр. 16858-С. -
Арк. 51, 52.
11. Шевчук В. Вказ. праця. - С. 21.
12. Архів УСНБ України по Полтавській області. - Спр. 16858-С. -
Арк. 76.
13. Шевчук В. Вказ. праця. - С. 21.
14. Архів УСНБ України по Полтавській області. - Спр. 16858-С. -
Арк. 8.
15. Там же. - Арк. 154.
16. Пушик С. Криваве весілля на Каялі. (Слов'янська міфологія і "Слово о
полку Ігоревім") // Дараби пливуть у легенду. - К., 1990. - С. 70, 80,
164.
17. Шевчук В. Сковорода - Філянський і явище українського необарокко
// Дорога в тисячу років. - К., 1990. - С. 338.
18. Шевчук В. Син землі. - С. 34.
19. Архів УСНБ України по Полтавській області. - Спр. 16858-С. -
Арк. 5, 8.
20. Там же. - Арк. 50, 51. 89-92.
21. Там же. - Арк. 95-97.
22. Там же. - Арк. 102.
23. Там же. - Арк. 204-206. .

<< НАЗАД