О.П. ЄРМАК
ОДНА З ЧИСЛЕННИХ ЖЕРТВ

<< НАЗАД

Павлищев Павло Федорович

Народився 2 грудня 1898 р. в м. Павлограді Катеринославської губернії в сім'ї селянина-бідняка. Партійний працівник. Розстріляний 8 грудня 1937 р. Реабілітований 12 жовтня 1957 р.

Біографія Павла Федоровича Павлищева була типовою для покоління партпрацівників 30-х років. Народився 2 грудня 1898 р. в м. Павлограді на Дніпропетровщині. Батьки його були селянами-бідняками, що мешкали в околиці міста. Після навчання у повітовому училищі П. Ф. Павлищев кілька років опановував професію шевця, перебуваючи фактично на становищі наймита. Потім сам працював у майстерні. Після революції, в роки громадянської війни служив у Червоній Армії. Там у 1920 р. вступив до Комуністичної партії1. Після демобілізації у 20-і роки працював на різних низових посадах в радянському апараті Катеринослава і Харкова. З 1928 р. П. Ф. Павлищев — відповідальний працівник ВУЦВК, а в 1930—1932 рр. — помічник голови ЦВК УРСР Г. І. Петровського2. Робота у ЦВК збагатила Павла Федоровича Павлищева вмінням спілкуватись з різними верствами населення, оперативно розв'язувати найскладніші службові справи.
З кінця 1932 р. П. Ф. Павлищев перейшов на роботу в Харківський обком КП(б)У, де працював заступником завідуючого відділом партійних кадрів, а в 1935 р. його обрали першим секретарем Чутівського райкому партії3. У тридцяті роки Чутівський район перетворився в один з основних виробників цукру на Полтавщині. З кожним роком нарощували свої виробничі потужності цукрові заводи в Іскрівці та Скороходові, зростали площі плантацій під цукровий буряк. П. Ф. Павлищеву та іншим райкомівцям доводилось докладати чимало зусиль для агротехнічного навчання членів ланок по вирощуванню цукристих. Багато часу забирало шляхове будівництво. Для вивезення буряку з плантацій на цукрові заводи потрібно було тримати ґрунтові шляхи в належному стані, а оскільки грейдерної техніки практично не було, доводилось мобілізувати на шляхові роботи тисячі колгоспників, вести серед них відповідну роз'яснювальну роботу. Та найбільш неприємними для секретаря були кампанії чергової чистки партії та обміну партдокументів. У райком партії надходили десятки підписаних і анонімних заяв, у яких повідомлялось, що той чи інший комуніст в час громадянської війни був у білих чи в петлюрівських військах, займається шкідництвом, антирадянською агітацією тощо. Як правило, ці наклепи при перевірці не підтверджувались, однак вони кидали тінь на чесних людей, створювали атмосферу недовіри і підозрілості.
П.Ф. Павлищев в міру своїх можливостей намагався боротись з брехливими доносами, нерідко цим самим наживаючи собі заклятих ворогів. Так, в 1935 р. він одержав заяву від начальника політвідділу тваринницького радгоспу «Лозоватка» Кецельмана на директора цього господарства В.Ф, Кондратьєва з звинуваченнями, що останній, мовляв, займається шкідництвом: навмисне не видає робітникам платню, щоб викликати їх невдоволення, через своїх підручних організує падіж, свиней. У заяві Кецельман пропонував терміново скликати бюро райкому і виключити В. Ф. Кондратьєва з партії та віддати під суд4. Щоб розібратись у цій справі, П. Ф. Павлищев сам приїхав у радгосп, детально ознайомився з станом справ на фермах, мав бесіди з робітниками і спеціалістами. Зібравши після цього загальні збори колективу радгоспу, він вказав на прорахунки у веденні господарства, порадив, як їх найшвидше усунути. Разом з тим П. Ф. Павлищев запропонував Кецельману припинити збирати компромат на директора та інших працівників, а більше займатись своїми прямими службовими обов'язками. Кецельман змушений був підкоритися секретареві, але з того дня він затаїв ненависть до Павлищева і тільки чекав свого часу, щоб тому помститися.
Весною 1937р. П. Ф. Павлищев пішов на підвищення. 30 квітня VI Полтавська міська партійна конференція обрала його першим секретарем міськкому КП(б)У5. На ХНІ з'їзді Компартії України (27 травня — З червня 1937 р.) Павлищева також обрали членом ЦК КП(б)У6.
На посаді першого секретаря міськкому П. Ф. Павлищеву довелось попрацювати всього п'ять місяців. Робота міськкому велась у вкрай тривожній обстановці. Майже не було дня, щоб перший секретар не одержував повідомлення про арешт когось з працівників міськкому партії чи кількох рядових комуністів. Двадцятий рік Жовтневої революції і останній рік другої сталінської п'ятирічки проходили під зловісний акомпанемент багатотисячних мітингів, на яких приймались резолюції з вимогою смерті для чергових «ворогів народу». П.Ф. Павлищеву і самому доводилось брати участь у цих санкціонованих зверху політичних акціях. І не підозрював він того, що кожний його виступ на подібних зібраннях дуже ретельно фіксується.
Справа полягала в тому, що начальник політвідділу радгоспу «Лозоватка» нарешті дочекався свого часу і направив до ЦК ВКП(б) листа, тепер вже не тільки про шкідницьку діяльність В. Ф. Кондратьєва, але і про потурання йому В. Ф. Павлищева. Донос Кецельмана направили з ЦК для реагування у Харківський обком КП(б)У. З Харкова до Полтави негайно виїхав інструктор обкому для проведення партійного розслідування справи П. Ф. Павлищева. В атмосфері загальної підозрілості розслідування велось вкрай тенденційно. У доповіді про П. Ф. Павлищева, написаній для бюро обкому, інструктором робився висновок, що П. Ф. Павлищев, обіймаючи посаду першого секретаря Чутівського райкому партії, не вів боротьби з контрреволюційними елементами, всіляко прикривав їх. Далі П. Ф, Павлищеву ставилося у докір те, що і в Чутові, і в Полтаві він не встановив належних «ділових» стосунків з відділами НКВС, недостатньо активно таврував троцькістів і «правих» на зборах, нарадах та конференціях7. І хоча прямих звинувачень у конкретній антирадянській діяльності щодо П. Ф. Павлищева не висувалось, бюро Харківського обкому КП(б)У 23 вересня 1937 р. прийняло таке рішення: «Павлищева П. Ф. як ворога народу з партії виключити і санкціонувати органам НКВС його арешт»8.
Арештували П. Ф. Павлищева ще до цієї «санкції», 20 вересня 1937 р.9. Звичайно, тогочасному начальникові Харківського управління НКВС Л. Й. Рейхману (в 1940 р. він був розстріляний за фабрикацію слідчих справ) було замало обкомівського звинувачення П. Ф. Павлищева у потуранні ворогам народу. Адже його можна було представити керівником ще однієї розгалуженої контрреволюційної організації. Саме ця версія і була закладена в основу слідства.
Слідчий Б. К. Фрей (в 1956 р. його засудили за застосування незаконних методів слідства) сфабрикував справу П. Ф. Павлищева відповідно до енкаведистських канонів того часу. Під тортурами П. Ф. Павлищев 2 жовтня 1937 р. підписав протокол допиту, де йшла мова про те, що він, мовляв, став на політичну платформу правої опозиції ще в 1930 р., будучи помічником голови ЦВК УРСР. Тоді ж вступив до складу добре законспірованої організації правих, що діяла в апараті ЦВК. У травні 1936 р. після зустрічі з першим секретарем Харківського обкому КП(б)У М. Н. Деученком знову відновив свою шкідницьку діяльність. Фрей намагався представити П.Ф. Павлищева керівником чисельної підпільної організації в Чутівському районі, який розставив своїх людей на всі відповідальні партійні і радянські посади. Одночасно з П. Ф. Павлищевим заарештували понад десять чоловік. «Провина» підслідним інкримінувалась, враховуючи їх посаду чи професію. Наприклад, завідуючого шляховим відділом Чутівського райвиконкому І. Мирного звинувачували в тому, що він, будучи завербованим П. Ф. Павлищевим до підпільної організації, зірвав будівництво шляху до Іскрівського цукрового заводу та мосту через річку Коломак, внаслідок чого, мовляв, транспортування цукрових буряків з плантацій на переробку затрималось на кілька тижнів. Завідуючого райземвідділу О. Я. Мизика відповідно звинуватили в тому, що він не дбав про підживлення добривами посівів буряка і тим самим свідомо знижував врожайність цукристих. Трохи більше часу пішло у Фрея на те, щоб придумати вину для О. О. Зайця, інструктора райкому партії. Врешті-решт звинувачення проти нього висунув таке: П. Ф. Павлищев дав О.О. Зайцю завдання проводити політичну агітацію серед трудящих Чутівського району таким чином, щоб продуктивність їх праці знижувалася на 20% 10.
Оскільки для підтвердження ворожої діяльності П. Ф. Павлищева та інших підслідних ніяких доказів, окрім їх власних свідчень, не вимагалось, слідство йшло швидко. У справі П. Ф. Павлищева підшивались все нові викривальні матеріали. Звинувачувальний висновок щодо Павлищева був підписаний 25 листопада 1937 р.11, а 7 грудня 1937 р. відбулося закрите засідання виїзної сесії Військової Колегії Верховного Суду СРСР. За 15 хвилин троє військових юристів без участі прокурора і адвоката, без виклику свідків винесли вирок — вища міра покарання12. Наступного дня П.Ф. Павлищева було розстріляно13.
Так трагічно обірвалося життя ще однієї з численних жертв сталінської репресивної системи. 12 жовтня 1957 р. Військова Колегія Верховного Суду СРСР зняла з П. Ф. Павлищева (посмертно) брехливі звинувачення в антирадянській діяльності14.

1. Архів УСНБ України по Полтавській області. ~ спр. 4458-С. – Арк. 22
2 ДАПО. — Ф. 15. оп. 37. спр. 244. — Арк. 26.
3. Там же.
4 Архів УСНБ України по Полтавській області. — Спр. 458-С. Арк. 43
5. Більшовик Полтавщини – 1937. - 1 травня.
6. ДАПО. — ф. 15. оп. 37. спр. 244. - Арк. 23
7. Там же. — Арк. 3-6.
8. Там же. — Арк. 2.
9. Архів УСНБ України по Полтавській області.— Спр. 458-С. Арк. 21
10. Там же. – Арк. 72, 76-78, 148
11. Архів УСНБ України по Полтавській області.— Спр. 458-С. Арк. 164
12. Там же. — Арк. 170—171.
13. Там же. — Арк. 172.
14. ДАПО. — Ф.15, оп. 37. спр. 244. — Арк. 25

<< НАЗАД