Полоз Михайло Миколайович

Ю. 3. ДАНИЛЮК
«...НІЯКОЇ КОНТРРЕВОЛЮЦІЙНОЇ РОБОТИ НЕ ВІВ...»

Полоз Михайло Миколайович

Народився 23 грудня 1891 р. в м. Харкові в сім'ї службовця. Державний діяч. Розстріляний 3 листопада 1937 р. Реабілітований 8 березня 1957 р.

Оперативному співробітнику Секретно-Політичного відділу ОДПУ Едельману на цей раз не пощастило. Раптово увірватися в квартиру так і не вдалося, оскільки обидва входи до неї були закриті на запобіжники. Двері відкрив сам господар — член ЦВК СРСР Михайло Миколайович Полоз. Звістку про арешт зустрів спокійно, мовчки спостерігав за обшуком. Лише один раз, коли працівники ОДПУ виявили знахідку «винятково державного значення» — туристичну карту Берліна, він щиро, якось по-дитячому, розсміявся: «Сподіваюсь, ви не будете мене звинувачувати у підпалі рейстагу»1.
Відчувалося, що до обшуку і арешту Михайло Миколайович готувався. Будь-які документи, що могли вплинути на долю Інших товаришів, були повністю знищені. Абсолютно пусті шухляди столів, шаф виводили оперативників з рівноваги, але нічого вдіяти вони не могли. Прощаючись з матір'ю дружини, вголос, так, щоб чули усі присутні, сказав: «Ну, сподіваюсь, справа з'ясується, можливо, не скоро, але ще побачимось». Хоча в це, очевидно, він й сам не особливо вірив. Знав, не міг не знати, що вже десятки його товаришів були заарештовані і притягнуті до кримінальної відповідальності. Добре розумів, що ця брудна, наскрізь фальшива гра, скерована вищим політичним керівництвом країни і спрямована проти колишніх укапістів, боротьбистів, есерів, есдеків та інших. В розрізі цього слід сприймати і арешт М. М. Полоза 12 січня 1934 р З.
Протягом тривалого часу ні московським, ні згодом київським слідчим
| не вдалося вирвати у цієї мужньої людини необхідні свідчення. На
виснажливих нічних допитах, очних ставках він вперто твердив: «Ні в
яких організаціях не був, ніякої контрреволюційної роботи не вів». Лише
в березні побачила світ підписана ним заява. В ній зокрема говорилося:
«Після тривалої і надзвичайно болісної боротьби з собою, з останніми
залишками того брутального, що було у мене і що привело мене в камеру
І внутрішньої в'язниці, я вирішив зробити цю заяву Колегії ДПУ УСРР.
Вже в 1920 р., вступаючи в партію більшовиків, значна частина
верхівки боротьбистів і я в тому числі вступили в неї нещиро, не для
чесної роботи в її лавах, а навпаки, з метою підриву її з середини, з
метою захоплення влади в свої руки і здійснення своїх націоналістичних
завдань — відриву України від Радянського Союзу і перетворення її в •
«незалежну» буржуазне- демократичну республіку». Важко сказати,
і скільки душевних мук довелось пережити М. М. Полозу, щоб підписати
цей сфабрикований, компрометуючий себе і друзів документ. Невже зірвався, не витримав, хоча мужність була чи не найголовнішою рисою цієї людини.
Народився Михайло Миколайович Полоз 23 грудня 1891 року в м. Харкові. Батько його, за походженням дворянин, був службовцем акцизного відомства. Після закінчення початкового реальних училищ навчався в університеті ім. Шанявського у Москві, а згодом — у Петровсько-Розумовській сільськогосподарській академії.
Навчання аніскільки не перешкоджало його громадській діяльності. Вже в п'ятнадцятирічному віці М. Полоз став на нелегкий і небезпечний шлях революційної боротьби. В 1906 р. вступив до Харківської учнівської спілки соціалістів-революціонерів. В 1908 р., після провалу цієї організації, він був заарештований і ув'язненийЗ. Навчаючись у Москві, М. Полоз тісно співпрацював з московською організацією УПСР, був делегатом двох з'їздів цієї партії.
З початком першої світової війни М. М. Полоз пішов добровольцем в армію. Після закінчення льотної школи його, льотчика- винищувача, у чині прапорщика було направлено на румунський фронт.
Лютнева революція 1917 р. кинула М. М. Полоза у вир бурхливих політичних подій. Він, зокрема, обирається до складу Всеукраїнського Військового комітету, представляє УПСР в Центральній Раді. (Докладніше про стратегію і тактику УПСР в нарисах про Л. Коваліва, І. Майстренка та ін.). В 1918 р., під час наступу частин Муравйова на Київ, Михайло Миколайович був заарештований і в числі десяти членів Центральної Ради за зв'язок з більшовиками засуджений до розстрілу. Лише випадок допоміг йому уникнути вироку.
При розколі УПСР М. М. Полоз входив до лівого її крила, яке пізніше трансформувалося в УКП (боротьбистів). Під час гетьманщини за завданням ЦК партії боротьбистів перебував у підпіллі, в тому числі на Полтавщині. Зокрема, разом з Блакитним він брав безпосередню участь у підготовці збройного повстання проти гетьмана у Полтаві. За денікінщини був направлений до Москви як голова Закордонного бюро ЦК партії боротьбистів**.
Після входження боротьбистів в 1920 р. до КП(б)У Михайло Миколайович Полоз займав ряд відповідальних державних та господарських посад. Так, він входив до Президії Укрраднаргоспу, очолював постпредство УСРР у Москві, представляв республіку у Раді Праці та Оборони, керував Народним комісаріатом фінансів, Держпланом УСРР, виконував обов'язки Голови адміністративно-фінансової комісії при Раднаркомі Україні. На М. М. Полоза покладалися обов'язки керівника Укрповітряшляху, який закладав підвалини цивільної авіації в республіці.
Буде не зайвим навести цікаве свідчення про М. М. Полоза українського письменника Остапа Вишні:
«З Михайлом Миколайовичем Полозом я зустрічався у Харкові в редакції газети «Вісті ВУЦВК», де він часто бував. В той час він працював Наркомфіном УСРР.
М. М. Полоз для нас, співробітників газети, був в той час керівним, авторитетним, усіма нами шанованим товаришем.

Як полум'яного патріота, енергійну і ділову людину я узнав М. М. Полоза під час боротьби громадськості (1926-1927 рр.) проти монополії в Радянському Союзі авіаційної німецької фірми «Дорньє-Комета», пасажирські літаки якої заполонили тоді наші молоді цивільні повітряні шляхи. Палким захисником фірми «Дорньє-Комета» на Україні був начальник Укрповітряшляху Юнгмейстер.
В цей час радянський авіаконструктор Олексій Костянтинович Калінін, талановитий авіаконструктор-комуніст, випустив свій багатомісний пасажирський літак К-5. Радянська громадськість повела боротьбу проти «Дорньє-Комети» і проти Юнгмейстера, за впровадження на повітряних шляхах Радянського Союзу вітчизняних літакіи К-5. серійне виробництво яких розпочав Харківський авіазавод, де працював О. К. Калінін. Радянська громадськість перемогла. Літаки «Дорньє-Комети» були вилучені з радянських повітряних шляхів, і їх місце зайняли еліпсокрилі красені, наші радянські літаки К-5.
На чолі радянської громадськості в цій боротьбі стояв М. М. Полоз».
На думку О. Вишні, така людина, як він, не могла бути нещирою в своїх словах і вчинках. І все ж, як «з'ясували» слідчі ОДПУ, виявляється, могла. Розгалуженим слідчим апаратом активно проводилась фабрикація документів, спрямованих на дискредитацію як боротьбистів, так і представників інших політичних партій. Дозволимо собі дещо довге, але вкрай необхідне цитування свідчень економіста М. С. Волобуєва, того самого, що поруч з «хвильовізмом», «шумськізмом» уособлював собою «волобуєвщину», вигадану тогочасними ідеологічними керівниками як буржуазно-націоналістичну течію в розумінні економічних процесів.
«Слідство в моїй справі вів Соколов. Звинувачували мене в причетності до контрреволюційної боротьбистської організації. Спочатку я з гнівом відкинув це звинувачення, підкреслюючи, що боротьбистом я ніколи не був і ніяких контрреволюційних злочинів не здійснював, а винен лише перед партією в своїх ухильницьких поглядах, від яких я давно відмовився. Спроби впливати на мене забороною сну і загрозою смертного вироку були безрезультатними... В цей же час один з співробітників ДПУ УСРР, прізвище його не пам'ятаю, але він займав більш високу • посаду, ніж Соколов, заявив мені нібито від імені ЦК КП(б)У, що партія чекає від мене допомоги у розгромі боротьбистів та інших буржуазних націоналістів шляхом їх дискредитації, хоча б при цьому я повинен був взяти на себе неіснуючу провину... Перебуваючи в той час в тяжкому стані і вкрай психічно пригнічений, я піддався на цю провокацію і почав підписувати протоколи допитів з вигаданими свідченнями. При цьому в протоколи заносились прізвища осіб, яких я взагалі не знав, а також перераховувались нібито складені мною документи і інструкції, платформи та інші, яких в дійсності ніколи не існувало. Оскільки ні в кого з заарештованих у цій справі нічого подібного на ці вигадані документи, нібито написані мною, виявити, звичайно, було неможливо, слідчий Соколов запропонував мені продиктувати друкарці ДПУ УСРР текст нібито складеної мною програми боротьбистів»!2.
Незважаючи на всю надуманість звинувачень, постановою судової трійки при Колегії ДПУ УСРР від 4 червня 1934 року М. М. Полоза було засуджено до десяти років виправно-трудових таборів 13. Та це був лише перший акт злочинної драми. В Соловецьких виправно-трудових таборах М М Полоза на основі оперативних матеріалів без попереднього розслідування рішенням особливої трійки УНКВС Ленінградської області від 9 жовтня 1937 р. було засуджено до розстрілу. З листопада 1937 р. там же, на Соловках, вирок було виконано.
Про все це рідні Полоза в кінці 30-х років навіть не здогадувались. Лише в умовах-політичної відлиги 18 жовтня 1956 р. дочка М. М. Полоза Рада Михайлівна звернулася до голови Комітету партійного контролю при ЦК КПРС М. М. Шверника з проханням з'ясувати долю батька, відновити його чесне ім'я. Уважно проаналізувавши всі наявні слідчі матеріали, свідчення друзів та колег. Військовий трибунал Київського військового округу на своєму засіданні 8 березня 1957 р. відмінив постанову судової трійки при Колегії ДПУ УСРР від 4 червня 1934 р. І справу щодо М. М. Полоза припинив за відсутністю складу злочину».
В стислому нарисі немає можливості повною мірою розкрити політичне обличчя М. М. Полоза, його яскраву, хоч і дещо суперечливу біографію. Впевнені, що це ім'я в нашій історії ще чекає на свого . справжнього дослідника.

1. Архів СНБ
2. Там же. —
3. Там же. —
Там же. —
Гам же. —
Гам же.—
Гам же. —
Гам же. —
Гам же. —
Гам же. -Гам же. -Гам же. -Гам же. -Гам же. -Гам л*е. -Гам же. -
України. — Спр. 39030. — ФП. — Арк. 20,
Арк. 21.
Арк. 1.
Арк. 53-54.
Арк. 39.
Арк. 130.
Арк. 107.
Арк. 130.
Арк. 131.
282
- Арк. 7.
- Арк. 177-177 зв.
- Арк. 149-150.
- Арк, 124.
-Арк. 128.
- Арк. -126.
- Арк. 193.

<< НАЗАД