Л. І. ЄВСЕЛЕВСЬКИЙ БУДІВНИЧИЙ ВІТЧИЗНЯНОЇ ІНДУСТРІЇ

<< НАЗАД

Свистун Пантелеймон Іванович

Народився в 1890 р. на хуторі Колошники Кременчуцького району Полтавської області в родині селянина-бідняка. Державний діяч. Організатор промислового виробництва. Розстріляний 28 липня 1938 р. Реабілітований у 1956 р.

Пантелеймон Іванович Свистун — талановитий організатор промислового виробництва, один із активних будівників нашої індустрії, член ЦВК СРСР, начальник будівництва і перший директор Харківського тракторного заводу народився в 1890 р. на хуторі Калашники Кременчуцького району Полтавської області в родині селянина-бідняка.
В п'ятнадцять років П. І. Свистун, як і його три старших брати та сестра, пішов в «люди» на заробітки. Відтоді і почав обчислюватись його робітничий стаж. Пантелеймон став учнем слюсаря Краківських вагонних майстерень. Йшов 1905 рік... Виступи робітників Крюківських майстерень вливались в загальний потік революційної боротьби пролетарів України. «12 жовтня о першій годині дня на станції Кременчук повинні зібратися всі робітники Крюківських вагонних майстерень і залізничного депо для вироблення різних своїх вимог, які вони бажають пред'явити управлінню дороги. О 3-й годині дня загальний страйк робітників продовжується»!.
Не все було зрозуміло юнаку — виступи ораторів на мітингах, вимоги робітників. Але згодом він довідався, що боротьбою робітників керують соціал-демократи, а їх очолює майстер І. Ф. Котлов. Щоб краще усвідомити політичну ситуацію, П. Свистун звертається до нелегальної літератури, після тяжкої і виснажливої роботи в майстерні вечорами читає листівки, брошури, книжки.
В 1909 р. П. І. Свистун став членом РСДРП. Велике враження на Пантелеймона Свистуна справила зустріч з депутатом IV Державної думи Г. І. Петровським. Саме молодому робітнику доручили зустріти Петровського на вокзалі і непомітно провести на конспіративну квартируЗ. В зв'язку з його приїздом до Кременчука соціал-демократи Крюківських вагонних майстерень зібрались у лісі на маївку. Було присутніх понад 100 робітників. Півторагодинну розповідь Г. І. Петровського слухали всі з винятковою увагоюЗ. П. І. Свистун розповсюджував газету «Правда», збирав кошти в її фонд. Кількість передплатників газети в Кременчуці в кінці 1912 р. досягла 1504.
Чітку позицію він зайняв по відношенню до участі робітників в першій світовій війні. Разом з керівниками міської організації більшовиків І. С. Гаєвським, І. Ф. Котловим вів проти неї активну пропаганду5.
Уникаючи арешту в 1915 р., разом з І. Ф. Котловим П. І. Свистун виїхав до Харкова. Тут він продовжує революційну роботу, за що був заарештований і висланий під нагляд поліції до Полтави.

Настав 1917 рік. З перемогою буржуазне- демократичної революції. Пантелеймон Іванович відразу потрапляє у вир революційних подій.
Великі організаторські здібності і залізну волю виявив він, коли очолив губернську раду народного господарства. То був час небаченої розрухи. Голова губРНГ завжди надавав допомогу тим; хто до нього звертався, постійно відвідував заводи, фабрики, безпосередньо на місцях вирішував найбільш злободенні питання.
В червні 1921 року П. І. Свистун очолив Кременчуцьку губернську партійну організацію». Тут серед відповідальних партійних і радянських працівників міста і губернії він зустрів товаришів, з якими пліч-о-пліч тривалий час працював, брав участь у революційній роботі. Головою губвиконкому був, наприклад, колишній робітник Крюківських вагонних майстерень О. К. Сербіченко.
Становище в губернії, як і на всій Україні, було надзвичайно складним. Більшість підприємств не працювало із-за відсутності сировини, палива тощо. На обліку було *2393 безробітних, з них 525 підлітків. На ринку панувала дорожнеча. Пуд житнього борошна, зокрема, коштував 6500 крб., білого — 10000 крб., фунт свинини — 350000 крбЛ В місті і навколишніх селах лютували епідемії висипного тифу та іншихх вороб.
На II губконференції П. І. Свистун особливу увагу звернув на необхідність відродження машинобудування, особлив'6 сільськогосподарського. Без нього, підкреслював він, ми не відбудуємо село.
Особливу увагу П. І. Свистун приділяв відбудові другого механічного заводу в Кременчуці. Адже це було єдине підприємство в губернії по виробництву і ремонту сільськогосподарських машин. Він особисто керував збиранням хліба для голодуючих Поволжя. В ту лиху годину Кременчуцька губернія направила в потерпілі райони 121 вагон хліба.
Пізніше П- І- Свистуна обирають секретарем Сумського обкому партії. Значну роль він відіграє працюючи головою Київського та Миколаївського губвиконкомів. З особливою силою розкрився організаторський талант як державного діяча, коли П. І. Свистуна обрали першим заступником голови Укрраднаргоспу. З його іменем пов'язана відбудова народного господарства, важливих промислових і сільськогосподарських районів України.
З його діяльністю пов'язано будівництво найбільшого в країні Харківського тракторного заводу. На початку 1930 р. П. 1. Свистуна було призначено начальником будівництва, а потім директором заводу. 13 березня були вийняті перші кубометри землі. А вже ЗО вересня 1931 р. велетень радянського машинобудування — Харківський тракторний завод був готовий до пуску. П. І. Свистун став найяскравішою постаттю на цьому будівництві. Він помічав усе до дрібниць і нещадно боровся проти спроб здавати в експлуатацію дільницю або цех хоча б з найменшими недоробками. Недарма ХТЗ був одним з небагатьох підприємств, яке не знало «пускового періоду» і «хвороб пуску». З першого дня роботи тут почала сходити з конвейєра точно за графіком запроектована кількість тракторів.

22 травня 1932 року в пресі була надрукована постанова Центрального Виконавчого комітету СРСР, якою за особливо видатні заслуги по швидкому освоєнню виробничого процесу і доведення випуску тракторів в короткий строк проти плану до 100 тракторів у день, вмілу організацію робіт по будівництву підприємства Свистун нагороджується орденом Леніна.
Очолюючи одне з найбільших підприємств, П. І. Свистун постійно турбувався про умови праці робітників, їх побут. Начальник цеху заводу Г. Я. Лівінсон згадував: «Уперше Пантелеймона Івановича я побачив у 1931 році, коли за комсомольською путівкою». І прийшов на Тракторобуд Начальник особисто зустрів посланців комсомолу. Нас забезпечили житлом, створили всі можливі на той час уміови щоб ми могли успішно трудитися. П. І. Свистун прагнув, щоб молодь набувала знань. Багато з нас пройшли «інститут Свистуна», як заводчани жартома називали курси підвищення кваліфікації, організовані за. його
ініціативок>8.
На будівництві і виробництві доводилось долати багато труднощів. Ось роздуми П. І. Свистуна напередодні Харківської міської партійної конференції. «Так, ми на практиці... перемогли у боротьбі з маловірами, з суворою зимою, з косністю і технічною відсталістю. Але не можна заспокоюватись. Відстає житлове будівництво: замість 36 будинків закінчено лише 4. Не вистачає робітничих рук, а треба збудувати фабрику-кухню, лікарню, хлібзавод, кінотеатр, школу, універмаг, з запізненням надходить обладнання. Для початку роботи заводу потрібно 11 тисяч чоловік. Вони приїдуть з різних підприємств. Треба їх навчити, допомогти оволодіти технікою... Треба зробити систему госпрозрахунку і довести Ті до кожної дільниці, робітника»9. Кожен день ставив нові завдання, які необхідно було оперативно вирішувати.
В жовтні 1932 року за наказом Г. К. Орджонікідзе П. І. Свистуна було призначено начальником створеного Головного управління Тракторної промисловості СРСР (ГУАТП) і членом колегії наркомату . Та на цій посаді він перебував лише рік. Тягнуло його до людей, у ВИР життя і зовсім не приваблювала кабінетна робота. Він переконав Орджонікідзе, що його місце — на заводі. І П. 1. Свистун знову на ХТЗ.
Всі ті, хто знав цю людину, справедливо називали його одним з організаторів вітчизняної важкої індустрії.
«Знав Пантелеймона Свистуна з 1917 року писав С. Сметанич. — Ми разом працювали в Полтаві і Кременчуці. Я приїздив до нього в Суми за дорученням ЦК КП(б)У проводити весняну посівну кампанію, брав участь у недільниках на будівництві Харківського тракторного заводу. Не раз зустрічався з ним у Харкові, а згодом — у Москві. Мене завжди приваблювали в ньому невичерпна енергія, , любов до людей .і постійна турбота про них...».
Тяжким був 1937 рік. Масові репресії не мину\и і Харківський тракторний завод. За кожного працівника, на якого падала тінь, боровся директор заводу П. І. Свистун. До цього ускладнились стосунки з парторгом заводу Коп'євим, який в кожному бачив ворога. В квітні на заводській партконференції секретар парткому звинуватив П. І. Свистуна в троцькізмі. Виступаючі заводчани спростували це звинувачення, але тривога увійшла в серце.
Страшний 1937 рік змінив новий, такий же 1938-й. Першою важливою подією цього року став в січні Пленум ЦК ВКП(б), який прийняв постанову «Про помилки парторганізацій при виключенні комуністів з партії, про формально-бюрократичне відношення до апеляцій виключених з ВКП(б), про заходи усунення цих недоліків».
Постанова ЦК породжувала надію, що наклепникам типу Коп'єва підріжуть крила. Його справді наклепницькі нападки на Свистуна припинились. Робити стало дещо спокійніше. Однак, як виявилось, ненадовго. 26 травня 1938 року за розпорядженням Наркома Внутрішніх Справ УРСР, комісара Державної Безпеки 3-го рангу О. Успенського Пантелеймон Іванович Свистун був заарештований і «направлений спеціальним конвоєм у розпорядження НКВС СРСР до м. Москви»13.
Почалась серія виснажливих допитів14. Щоб уявити собі їх хід, наведемо лише декілька запитань і відповідей на них заарештованого. Питання: Обирались Ви в керівні партійні органи? Відповідь: Так. До 1937 року я протягом ряду років був членом бюро районного комітету партії, членом Харківського обкому КП(б)У і близько року членом ЦК КП(б)У. В кінці 1937 року я із складу цих керівних партійних органів був виведений.
Питання: 3 яких причин Вас вивели з названих партійних органів? Відповідь: Мені було пред'явлено звинувачення у політичній сліпоті, внаслідок якої я прогледів ворожу ^роботу колишніх працівників обкому, з якими я протягом довгого часу працював.
Питання: Ви даремно, Свистун, намагаєтесь відбутися визнанням своєї політичної сліпоти. Справа не тільки в цьому. Ви заарештовані за активну антирадянську і змовницьку діяльність, яку Ви проводили протягом ряду років як учасник право- троцькістської організації і як старий український націоналіст. Чи маєте Ви намір давати свідчення по суті цього пред'явленого Вам звинувачення?
Відповідь: Я категорично заперечує свою провину у пред'явленому звинуваченні. Ніякої антирадянської боротьби проти партії і Радянського уряду я не вів. Ніколи я троцькістом не був, а також не вважав себе націоналістомі5.
Питання повторювались в різних варіантах, слідчі змінювали один одного, атмосфера була нестерпною. Усвідомивши безвихідність становища, Пантелеймон Іванович врешті-решт визнав себе винним, підтвердив, як вимагали слідчі, свою участь в неіснуючій антирадянській націоналістичній організації у Харкові.
27 липня 1938 року звинувачувальний висновок затвердив прокурор Союзу РСР А. Я. Вишинський. Військова Колегія Верховного Суду Союзу РСР на своєму виїзному засіданні 28 липня 1938 року визнала Свистуна П. І. винним в уявних злочинах і відповідно до ст. 58 пп. 6, 7, 8, 9, 11 КК РРФСР засудила його до вищої міри покарання — розстрілу. В цей же день вирок було виконано.
Ще у довоєнні роки слідчі, що вели справу П. І. Свистуна, були притягнуті до відповідальності. Григор'єв В. П. і Кононов А. А. за фальсифікацію слідчих справ, інші вчинки в органах НКВС були засуджені до вищої міри покарання — розстрілу.
Проходили роки. П. І. Свистуна, безвинно страченого, викреслили з історії. Не згадували про нього в музеї заводу ХТЗ, в книжках про рідну Полтавщину, де він народився і працював. Жінка і дочка були зіслані в спецтабори. Та прийшла політична відлига, під час якої чесно і відверто було сказано про сталінські репресії. Розпочався процес реабілітації.
В 1956 році було переглянуто і справу П. І. Свистуна. Як виявилось, вона повністю була сфальсифікована. Юристами було встановлено, що в прилучених до справи машинописних копіях свідчень та їх оригіналах відсутні відомості про контрреволюційну діяльність Свистуна. Військова Колегія Верховного Суду СРСР вирок відмінила, а справу припинила за відсутністю складу злочину.

/. ЦДІА України. — Ф. 340. оп. 1, спр. 314. — Арк. 416.
2. Львов Ю. Л., Знштейн А. Й. След на земле. — М., 1966. — С. 14.
3. Див.: Летопись революцію. — /926. — №5. — С. 184.
4. Робочеє движение на Украине в годи нового революционного подьема
1910—1914 гг. Сб. док. й материалов. — /959. — С. 47.
5. ЦДАЖР України. — Ф. 2117. оп. 1. спр. 2. — Арк. 114.
6. Известия. Орган Кременчугского губернского Совета. — 2 июня,
№ 144.
7. Там. же.
8. Вагонобудівник. — /980. — 8 серпня.
9. Львов Ю. Л., Знштейн А. Й. Вказ. робота. — С. 53.
по Харківській області. — Спр. 010190. —
10. Там же. — С. 64.
11. Там же. — С. 57.
12. Там же. — С. 75.
13. Архів УСНЕ України
Арк. 4.
14. Там же. — Арк. 9.
15. Там же. — Арк. 10—11.
16. Там же. — Арк. 79.
17. Там же. — Арк,. ./26.
18. Там же. — Арк. 129, 132.

<< НАЗАД