О.П. ЄРМАК З ТАВРОМ ВОРОГА НАРОДУ

О.П. ЄРМАК
З ТАВРОМ ВОРОГА НАРОДУ

Удовиченко Олександр Гаврилович

Народився 18 листопада 1904 р. в с. Тарасівка Зіньківського новішу на Полтавщині в сім'ї селянина. Партійний працівник. Розстріляний 22 вересня 1У38 р. Реабілітований 22 серпня 1957 р.

Заповнюючи в анкетах трефу про соціальне походження, О.Г. Удовиченко завжди писав «з селян». Хоча й це було не зовсім точно. Бо і його батьки, і ста раї і брат та сестра до Жовтневої революції батракували на багатіїв у селі Тарасівці Зіньківського повіту. Третя дитина — Сашко — у родині Удовиченків народилася 18 листопада 1904 р.1. Закінчив хлопець церковно-приходську школу, а далі відкривався йому прямий шлях — у найми. Жовтень 1917 р. змінив долю дещо на краще. Після революції сім'я отримала земельний наділ, і в селі з'явилось ще одне бідняцьке господарство. Олександр, як і всі члени сім'ї, працював від зорі до зорі, бо ж доводилось збирати кожну копійку на купівлю коня, корови, плуга. Ось тоді і сформувались у нього такі риси характеру, як виняткова працездатність, віра у власні сили, наполегливість.
Господарські клопоти, прагнення вибитися в люди не відсунули у юнака на другий план інтересу до суспільно-політичного життя, до бурхливих тогочасних подій. У колись богом забутій Тарасівці відбувались помітні зміни: була обрана сільська Рада, біднота об'єдналась у комітет незаможних селян, утворилось товариство споживчої кооперації. Осторонь цих справ не стояла і молодь. В кінці 1921 р. кілька молодих демобілізованих червоноармійців заснували в селі комсомольський осередок. Вступив туди і Олександр Удовиченко. Спілчанська молодь часто збиралась у сільбуді, де вивчали основи політграмоти, співали народних пісень, ставили аматорські вистави. Ініціаторами багатьох починань, зокрема першого недільника по благоустрою села, організації лікнепу був Удовиченко. Юнака з хорошими організаторськими здібностями обрали секретарем сільського комсомольського осередку. Згодом йому запропонували працювати безпосередньо в апараті райкому. В 1928 р. Олександр вступив у Комуністичну партію. А наступного року був обраний секретарем райкому ЛКСМУ2.
Перебуваючи на комсомольській роботі, О. Удовиченко набув досвіду спілкування з людьми. Разом з тим йому явно бракувало теоретичних знань. Тому в 1930 р. Олександр Гаврилович вступив на робітфак Харківського інституту радянського будівництва і права.
Два з половиною роки провів О. Удовиченко на студентській лаві. Вивчав юриспруденцію. Через півтора року мав отримати диплом про вищу освіту. Однак закінчити вуз йому так і не вдалось3.
Восени 1932 р. на Україні пройшла чергова кампанія по мобілізації студентів-старшокурсників, що були членами КП(б)У, на партійну роботу. О.Г. Удовиченко був направлений у розпорядження Харківського обкому і після короткотермінового стажування рекомендований на посаду завідуючого агітаційно-пропагандистським відділом Ново-Георгієвського райкому КП(б)У. Потім працював у Оболонянському райкомі, Драбівському райкомі партії4. Здавалося, все складалось добре. Олександр Гаврилович безмежно вірив у правильність генеральної лінії сталінського керівництва, без тіні сумніву виконував усі його настанови. Це стосується і проведення хлібозаготівель у 1929 р., коли хліб примусовими методами викачувався з села, і суцільної колективізації, коли протягом тижня-двох досягалось стопроцентне залучення селянських господарств до колгоспу.
Вперше О. Г. Удовиченко серйозно замислився над ситуацією, що склалась у країні, у 1933 р. Обіймаючи посаду завідуючого організаційним відділом Ново-Георгієвського райкому партії, Олександр Гаврилович часто бував в охоплених голодомором селах, на власні очі бачив страждання тисяч людей. Розмірковуючи над причинами всенародної трагедії, він все більше схилився до думки, то їх слід шукати в соціально-економічній політиці партії щодо селянства. Своїми сумнівами необачно поділився з колегами по роботі. У відповідні органи відразу ж надійшов «тривожний» сигнал. Працівники органів НКВС тоді ходу анонімці не дали, підшивши її акуратно до справи. Але пройде п'ять років, і до неї знову повернуться, щоб довести правотроцькістську діяльність О. Удовиченка з 1933 р.5
Його заарештували в травні 1938 р., коли Олександр Гаврилович працював секретарем організаційного бюро ЦК КП(б)У по Полтавській області6.
Висунуті проти нього звинувачення навіть на перший погляд виглядали абсурдними. Сфальсифіковані слідчими матеріали начебто викривали О.Г. Удовиченка як керівника Полтавської обласної правотроцькістської організації, до керівного ядра якої входили, крім нього, голова Полтавського облвиконкому П.Я. Жученко, завідуючий відділом оргбюро ЦК КП(б)У по Полтавській області В. К. Харченко, командир 25-1 стрілецької дивізії Трубніков7. В активі підпільної організації були і шкідництво, і диверсійні акти на промислових підприємствах області, і підготовка замаху на керівника республіканської партійної організації М. С. Хрущова8.
Подібні звинувачення не підкріплювались ніякими доказами, а базувалися лише на зізнанні самих заарештованих, отриманих з порушенням законності,
Так, з метою психічного тиску на О.Г. Удовиченка була заарештована і його дружина. Під час побачень у в'язниці вона мала переконувати чоловіка підписувати сфальсифіковані протоколи допитів9.
Форми і методи ведення слідства щодо так званого правотроцькістського обласного центру розкрив на допиті в березні 1941 р. колишній начальник управління НКВС по Полтавській області О. О. Волков, заарештований за масове знищення безвинних людей. Під тиском незаперечених фактів він змушений був визнати і фізичні знущання над заарештованими, і пряму підробку документів слідства, інші злочинні дії10.
22 вересня 1938 р. справу О. Г. Удовиченка розглянула Військова колегія Верховного Суду СІ'СР. Вся судова процедура тривала 15 хвилин — рівно стільки, скільки потрібно було на те, щоб написати вирок. Троє військових юристів звично підписали його, і чергова жертва «сталінського правосуддя» була відправлена на смерть. Розстріляли О.Г. Удовиченка того ж дня11.

1. Архів УСНЕ України по Полтавській області — Спр. 4610 С. — Арк. 5.
2. ДАЛО. — Ф. 10, оп. 1, спр. 264. — 52.
3. Архів УСНБ України по Полтавській області. ->- Спр. 4610 С. — Арк. 157.
4. Там. же.
5. Там же. — Арк. 11.
6. Там же. — Арк. 19.
7. Там же. — Спр. 4458 с. — Арк. 231- 232.
8. Там же. — Спр. 4610 С. — Арк. 13-15.
9. Там же. — Арк. 157.
10. Там же. — Спр. 4458 С. — Арк. 231.
11. Там же. — Спр. 4610 С. — Арк. 153, 156.
12. Там же. — Арк. 213.

<< НАЗАД