статті

Указ Президента України про відзначення Дня пам'яті жертв голодомору і політичних репресій ще раз засвідчив, що держава знімає тягар з людей нелегкої, а інколи і трагічної долі, які в роки сталінщини, потрапивши в списки "ворогів народу", були безвинно репресовані. На десятиліття їхні імена, які свого часу складали гордість українського народу, були викреслені безжалісною рукою з людської пам'яті, назавжди пішли у небуття.

Одначе істина, якими б тернистими шляхами вона не пробивалась до людей, завжди доносить до них правду життя, правду історії, віддає належне кожному, як тим, хто горів за спільну справу, надихаючись високими ідеалами, так і тим, хто полишив по собі лише горе і тугу, страждання і сльози.

В дієвості цього закону розвитку людського суспільства постійно переконуєшся, знайомлячись з матеріалами про репресованих полтавчан - уродженців краю, його невтомних трударів. Людей різних спеціальностей, уподобань і нахилів, яких об'єднує не лише спільна трагічна доля, а й внутрішнє переконання у тому, що справедливість врешті-решт прийде і на землю, густо политу їх потом і кров'ю, освячену розумом і талантом.

З середини 80-х років, після розвінчування культу особи Сталіна, в країні широко розгорнулася робота по перегляду архівних кримінальних справ та реабілітації жертв репресій. Активно включились у неї і правоохоронні органи Полтавщини. В результаті вже на кінець 1987 року чесне ім'я було повернуто 12313 нашим землякам.

Слід зазначити, що відповідна робота не припиняється протягом усього періоду і до сьогоднішнього дня. Однак, з кінця 60-х років вона проводилась лине по заявах засуджених чи їхніх родичів, що значно уповільнювало процес реабілітації громадян. Тому важливе значення для відновлення справедливості щодо жертв незаконних репресій мали правові акти, прийняті в кінці 80-х -на початку 90-х років.

В першу чергу це - Указ Президії Верховної Ради СРСР від 16 січня 1969 року "Про додаткові заходи по відновленню справедливості щодо жертв репресій, які мали місце й період 30-40-х і початку 50-х років".

В лютому 1989 р. при Полтавській обласній раді народних депутатів була створена комісія по сприянню у забезпеченні прав і інтересів реабілітованих і створенні пам'ятників жертвам репресій.

Ще до виходу Закону України про реабілітацію комісія обласної ради свою роботу направляла на координацію зусиль державних органів і громадськості Полтавщини по сприянню забезпечення прав і інтересів реабілітованих.

Над вивченням справ репресованих активно працювали співробітники прокуратури та УСБУ по Полтавській області. В 1988-90 роках ними було завершено підготовку матеріалів на осіб, репресованих позасудовими органами, тобто "двійками", "трійками", Особливими нарадами НКВС. На їх підставі прокуратура області до кінця 1990 р. винесла рішення про реабіліта­цію 8311 чоловік.

Враховуючи велику кількість реабілітованих в області, в кін­ці 90-х років за поданням комісії обласної ради облвиконком прий­няв рішення, яким встановив пільги реабілітованим громадянам, які проживали на території області.

Цим рішенням було визначено, що реабілітовані громадяни мають право користуватися послугами спеціалізованих магазинів, що обслуговують інвалідів Великої Вітчизняної війни; забезпечу­ватися в першочерговому порядку квартирними телефонами; об­слуговуватись позачергово в медичних установах, торговельних і побутових організаціях; безкоштовного проїзду в усіх видах місько­го пасажирського транспорту; оплачувати 50 відсотків квартир­ної плати і комунальних послуг.

Було передбачено, що цими пільгами мають право користу­ватися також вдови загиблих реабілітованих посмертно грома­дян, якщо вони не вступили в другий шлюб.

Реабілітованим громадянам видавалися спеціальні посвідчення.

Обласним управлінням, організаціям, підприємствам доруча­лось надавати реабілітованим громадянам допомогу в одержанні названих пільг. В нашій області це було зроблено в числі перших серед інших областей республіки. Я про це стверджую, так як знаю ту ситуацію, бо маю честь очолювати комісію обласної ради з перших днів її створення.

17 квітня 1991 року Верховна Рада прийняла Закон "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні".

Цей Закон дав можливість всі питання, пов'язані з реабілі­тацією, забезпеченням прав цих громадян, вирішувати на дер­жавному рівні.

У міських і районних радах були також створені комісії з питань поновлення прав реабілітованих.

Перші роки своєї роботи комісії обласної, міських та районних рад керувались вищеназваною постановою облвиконкому по забезпеченню прав реабілітованих.

18 лютого 1993 року Кабінет Міністрів Постановою № 112 затвердив Положення про комісії рад народних депутатів з пи­тань поновлення прав реабілітованих та Положення про порядок виплати грошової компенсації, повернення майна або відшкоду­вання його вартості реабілітованим громадянам або їхнім спад­коємцям.

Статтею 7 Закону про реабілітацію органами прокуратури спільно з органами державної безпеки визначено провести пере­вірки і скласти відповідні висновки щодо всіх кримінальних справ осіб, які з політичних мотивів були необгрунтоване засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами за вчинен­ня на території України діянь, кваліфікованих як контррево­люційні злочини, антирадянська агітація.

Органам прокуратури доручено видавати довідки про реабілітацію таких громадян.

Статтею 9 Закону про реабілітацію доручено комісіям рад ви­рішувати питання про реабілітацію громадян, розкуркулених, адміністративне виселених і відшкодовувати матеріальні збитки, поновлювати трудові, житлові, пенсійні та інші права громадян, реабілітованих відповідно до цього Закону. Але в цьому Законі закладена, на нашу думку, і певна необ'єктивність до окремих реабілітованих громадян.

Статтею 6 передбачені певні пільги реабілітованим. Це видача відповідних посвідчень, першочергове отримання житла, одержання пільгових путівок для відпочинку, право на безкоштовне одержання автомобілів, безкоштовний проїзд міським пасажирським транспортом, знижка оплати житлової площі та комуналь­них послуг на 50%, зниження вартості ліків на 50%, безкоштовну консультацію адвокатів, першочергове встановлення телефонів. Зараз цими пільгами в області користується 449 громадян. Ці пільги поширюються на реабілітованих громадян лише по статті 1 і не поширюються на громадян, реабілітованих по статті 3. В нашій області це половина від усіх реабілітованих.

Органами прокуратури спільно з працівниками СБУ області переглянуто 16912 справ стосовно 20985 осіб. З них реабілітовано органами прокуратури 12662 особи, обласним судом реабілітовано 186 осіб. Всього реабілітовано відповідно до статті 1 Закону 12848 осіб.

Комісіями рад розглянуто 9686 заяв громадян. Прийнято рішень про реабілітацію по статті 3 Закону на 9167 осіб. Виплачено компенсацій за конфісковане майно в час застосування репресій 3245 реабілітованим. Повернуто 26 раніше конфіскованих житлових будинків. Всього в області реабілітовано 22015 осіб. Переважна більшість, на жаль, посмертно.

Статтею 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено підвищення мінімальних пенсій за віком громадянам, які необгрунтоване були виселені на спецпоселення і зараз реабілітовані, на 50 відсотків, а членам їх сімей, які були з ними на поселенні - на 25 відсотків.

На даний час в області 289 реабілітованих громадян мають 50% надбавку і 286 - 25% до пенсії.

Після прийняття Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" Верховною Радою, Кабінетом Міністрів, різними міністерствами прийнято більше 20 різних нормативних документів, що стосуються реабілітованих громадян.

Головні з них:

Постанова ВР України "Про тлумачення Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" від 24.12. 1993 року.

Постанова КМ України від 24.09.1993 р.№801 "Про внесення змін і доповнень до Положення про порядок виплати грошової компенсації реабілітованим громадянам".

Постанова КМ України від 18.04.1996 р. №429 "Про порядок розрахунків з реабілітованими громадянами".

Постанова ВР України від 20.02.1996 р. "Про встановлення мінімальної заробітної плати".

Закон України "Про внесення змін і доповнень в Закон Укра­їни "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Постанова ВР України від 19 листопада 1992 року "Про поря­док надання пільг реабілітованим громадянам, які були репресо­вані за межами республіки і проживають на території України".

Закон України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" від 19 листопада 1992 р.

Постанова КМ України від 5 травня 1992 р. №564 "Про внесен­ня змін і доповнень до Постанови КМ "Про заходи щодо реалі­зації Закону України про реабілітацію".

І все ж, не дивлячись на велику кількість нормативних доку­ментів щодо реабілітованих, вони, на жаль, на сьогодні не понов­люють в повній мірі права реабілітованих.

Головна причина в тому, що після прийняття основних нормативних документів, які стосуються виплати матеріальної компенсації реабілітованим, не дивлячись на інфляцію, індексація не проводилась. Постановою КМ №429 від 18 квітня 1996 р. "Про порядок розрахунків з реабілітованими громадянами" передбачено, що розміри грошової компенсації реабілітованим громадянам або їхнім спадкоємцям визначається, виходячи із суми, що становить 50 відсотків мінімальної заробітної плати, встановленої Постано­вою ВР України від 20 лютого 1996 р. №49 (15 грн.).