ЗІРКИ СМЕРТІ

Список осіб, розстріляних по вироках "особливих трійок" і "особливих нарад" в період репресій 1937-41 років на території Полтавської області:

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44  (перезйомка Анатолія Банного)

ПОВЕРНЕННЯ КРІЗЬ РОКИ   Торік у Петрозаводську вийшла книга "Убієнним синам України. Сандармох", видана Карельським Республіканським громадським товариством "Товариство української культури "Калина". У ній зібрана інформація про репресованих і розстріляних синів України, що кілька десятків років була під покровом таємничості. Це - пам'ятник тим, хто в розквіті років був позбавлений життя заради... Заради чого, не знає ніхто, бо побудувати омріяне світле майбутнє на кістках невинна убієнних неможливо. Читаєш свідчення про розстріляних - і мороз іде поза шкірою, їм було переважно від 20 до 40 років, тільки жити та жити. А через що довелося пройти їхнім родинам, залишається тільки здогадуватися!    до списку >>

<< НА ПЕРШУ

Німецькі концтабори Бухенвальд, Треблінка, Дахау, Освенцим, Заксенхаузен були потужними фабриками смерті. В Совєтському Союзі комуністичні концтабори по своїй природі та змісту були такими ж фабриками смерті, хоч без крематоріїв та газових камер. На островах ГУЛАГу був свій метод винищення жертв політичних репресій – голод.

Людський матеріал (термін головного ідеолога комуністичної партії Бухаріна) використовували до повного виснаження на тяжких фізичних роботах в кліматично суворих умовах незалежно від пори року під наглядом своїх “капо” – різного роду кримінальних злочинців. Від виконання непосильної для більшості в’язнів планової норми виробітку залежав розмір пайки хліба та кількість баланди. Виснажених фізично в’язнів переводили в спеціальні бараки або концтабори для доходяг, де вони вмирали без ніякої медичної допомоги зломлені як морально, так і фізично. Таких бараків в системі ГУЛАГу було тисячі, а концтаборів сотні і сотні.

До вашої уваги подаємо архівну довідку інформаційного центру державної російської служби управління внутрішніх справ Магаданської області на полтавчанина Биковця Герасима Захаровича – типового доходягу ГУЛАГу, який вмер з голоду. Зверніть увагу в архівній довідці на діагноз: субкомпенсірований міокардит. Полівітаміноз. Різка фізична слабість. І причина смерті: упадок серцевої діяльності. Також подаємо його фотографію в анфас і профіль зроблену катами комуністами після його арешту в липні місяці 1938 року в місті Полтаві. Биковець Герасим Захарович вмер в листопаді 1940 року на Колимі в комуністичному концтаборі для доходяг. Пелагра та дистрофія вбивали “ворогів народу” не гірше чим в німецьких газових камерах газ.