Георгій ЩОКІН: "ПЕТЛЮРА — ЖЕРТВА ЄВРЕЙСЬКОГО ТЕРОРУ"

З виступу на відкритті наукової конференції в МАУП

Сьогодні у всенародні поминальні дні ми — українські християни і українські рідновіри зібралися разом, аби віддати шану видатному політичному діячу, одному з організаторів Центральної Ради та голові Директорії України в 1919 році Симону Васильовичу Петлюрі. Це були важкі роки кривавої більшовицької смути, в якій великі сини Українського народу Михайло Грушевський, Павло Скоропадський та Симон Петлюра намагалися здобути незалежність для нашої Батьківщини. І хоч спроба виявилася невдалою, та вона була важливим етапом в тривалій, драматичній боротьбі українців за свою державність, яка привела до створення Держави України в 1991 році.
Симон Петлюра діяв у часи, коли владу в колишній Російській імперії захопили єврейські більшовики, які за короткий час винищили кілька десятків мільйонів безвинних людей. Це був жахливий масовий терор з використанням репресій, катувань, воєн, голодоморів, який за своїми масштабами перевершив жахи, які знало людство за свою довгу історію. Жертвою єврейського терору впав і Симон Петлюра, якого було вбито в Парижі більшовицьким наймитом Шварцбадом. Петлюра був застрелений серед білого дня на людній вулиці в столиці Франції. Його холоднокровний вбивця постав перед судом. Але єврейського терориста було виправдано і для сміху, оштрафовано на один франк. Саме на таку суму «цивілізовані» французькі судді оцінили життя відомого політичного діяча України. Як міг відбутися такий прилюдний цинізм і таке відверте нехтування найбільшою цінністю — життям людини?
Справа в тому, що Франція ще за 120 років до єврейсько-більшовицької революції в Росії була захоплена єврейсько-масонськими заколотниками в результаті так званої «Великої Французької революції», яка, як і «Російська», головним своїм знаряддям обрала масовий кривавий терор. Дослідники революційних заколотів давно звернули увагу на те, що одразу після таких «революцій» надаються особливі права євреям, гомосексуалістам та кримінальним злочинцям, які й виступають рушійною силою як революцій, так і завжди пов’язаного з ними терору. Саме такі нащадки «Французької революції» і судили, очевидно, одного з видатних синів Українського народу — Симона Петлюру.
Чи був терористичний акт Шварцбада поодиноким? Ні, не був. З новітньої історії відомо, що в 1911 році в Києві був застрелений єврейським терористом Богровим тодішній російський прем’єр-міністр Столипін. В 1912 році, знову в Києві, відбулося жахливе ритуальне вбивство українського хлопчика Андрійка Ющинського. В 1914 році в Сараєво єврейським терористом Гаврилом Принципом (якого сьогодні наполегливо намагаються видати за серба) був застрелений австрійський ерц-герцог, після чого розпочалася Перша світова війна, яка забрала понад 10 мільйонів життів. В 1918 році, в Москві, був вбитий посол Німеччини Мірбах. Цей терористичний акт здійснив єврей Блюмкін. Через двадцять років знову євреєм, було вбито німецького дипломата. Це призвело до так званої «кришталевої ночі» в Німеччині. Цей список жертв єврейського тероризму дуже довгий, і всі ці жертви вказують на величезну небезпеку того, що називають «єврейським засиллям».
Дивує наша людська пам’ять. Я переконаний, що сьогодні в цьому залі немає людини, яка б не втратила бодай одного зі своєї родини під час єврейсько-більшовицького терору. Я особисто втратив під час голодомору 1921-1923 років одного діда, напередодні голодомору 1932-1933 років – другого діда, під час голодомору 1946-1947 років – старшу сестру. І таких родин в Україні, як моя, десятки мільйонів. А що ж сьогодні? Сьогодні українська влада починає нагадувати за своїм етнічним складом ту, що була в Російській імперії після жовтня 1917 року, де майже 80 відсотків всього керівного складу складали представники єврейської меншини. Ціна цього нелюдяного експерименту загальновідома — 100 мільйонів загублених життів! Чи можна це коли-небудь забути?
Ні, не можна! Ніколи і ні за будь-яких обставин! Тому й треба постійно проводити подібні до сьогоднішнього заходи. Необхідно вшановувати всіх своїх видатних співвітчизників, доносити правду про їхнє життя і про їхніх вбивць. В цьому ряду загиблих від єврейського терору видатних синів України чільне місце займає Симон Петлюра. Вічна йому пам’ять! І хай його приклад завжди нагадує всім сущим в Україні про реально існуючу небезпеку чужинського терору і про необхідність української національної солідарності.