|
ГЕН. ІНСПЕКТОРУ ВІЙСЬК УНР
Пане Генерале,
Висловлюю мій співжаль рідній армії українській з приводу
несподіваної смерти одного з її найпевніших і кращих козаків —
генерал-хорунжого Пількевича. Від самого початку боротьби нашого
народу за власну державність генерал, а тоді полковник Пількевич,
брав чинну участь в ній, найбільше сил своїх посвятивши створенню
оружної сили українського народу — рідної армії. Глибокий
патріот-громадянин і дисциплінований старшина він уявляв собою
зразок відданости нашій святій справі і невтомної праці над її
розвитком, за що користувався заслуженим довір'ям та пошаною як з
боку нашого вояцтва так і з боку нашого громадянства.
Хай образ фанатика-козака нашої національної ідеї залишиться навіки
в пам'яті нашої молодої армії, як залишиться він таким і в моїй
пам'яті. Хай інтерноване вояцтво збереже могилу цього лицаря
незабутою, щоб перенести її до столиці нашої — старого Києва, який
заховає в своїй землі тіло незабутнього борця і сина України.
Вічна пам'ять небіжчикові генералові Пількевичу і щира подяка йому
за його гарячу любов, активну працю і невтомну енерґію для добра
нашої армії та цілої державної справи української.
Петлюра
Головний Отаман військ УНР
14. X. 1922 р. Б.
п. Генерале,
Лист мій з приводу смерти ген. Пількевича доручаю прочитати над
труною небіжчика під час похорону при належній попередній команді.
Пет. [люра]
14.Х
Похорони улаштуйте урочисто.
На вінку од мене мусить бути напис: „Вірному Козакові Українського
Війська — неоджалованому ген.-хор. Пількевичу Головний Отаман."
Пет [люра]
* Друкується вперше з копії, що зберігається в архіві Бібліотеки ім.
С. Петлюри в Парижі. Ориґінал пропав під час
другої світової війни, коли Бібліотека була вивезена Німецьким
Військовим Командуванням. |
