|
ЛИСТ ДО В. К. ПРОКОПОВИЧА
Місяців 8 тому я звернувся листом
до П. Холодного, як міністра освіти, щоб він зорганізував т-во
українських учених-еміґрантів. Я мав плян при цьому, згідно з яким
т-во повинно було зв'язатись з Ліґою Націй, зглядно з відповідною
секцією її, що дбає про допомогу тим країнам, де наука перебуває в
загроженому становищі. З цією ж пропозицією звертався я і до п.
Сірополка і до інших наших людей, але, на жаль, з цих заходів нічого
не вийшло. Місяців півтора тому в цій же справі я писав С. Русовій,
прохаючи її навести справки, чи мої надії на допомогу зі згаданого
джерела можливі. Тепер С. Русова повідомляє мене через О.
Саліковського, що отримала ніби добрі вісті і боїться, як би її не
роздерли, коли гроші прийдуть.
В зв'язку з цим і з пляном нашої праці, про який ми дещо вже
говорили з Вами, я поставив би Вам завдання: здійснити організацію
т-ва укр. учених-еміґрантів. Розпочинайте її з таборів. Скличте
зібрання — по персональному признаку — тих людей, що мають вищу
військову освіту і працюють в науковій галузі. Запропонуйте їм ідею
товариства і поясніть їм можливість певних перспектив, а в кожному
разі необхідність спроби такої організації. Після цього можна буде
аналогічне зібрання улаштувати у Варшаві з тутешніх людей і
перевести комбінованим шляхом вибори бюра чи правління, яке, з
мотивів для Вас зрозумілих, осідком своїм повинно мати не Прагу.
Потім і празькі наукові елементи можуть приєднатись до цього: я
думаю, що і для них мотиви такої постановки справи будуть зрозумілі.
Слід, щоб таборяни-учені уклали список іменний з зазначенням
наукової кваліфікації, роду наукових інтересів і підготовлених до
друку наукових праць (можна вмістити і ті праці, що в проекті
маються, або готуються до друку). До цього списку потім долучите
аналогічний список варшавський. До такого реєстру укладемо потім
меморандум відповідний і перешлемо до Ліґи Націй з проханням
допомогти укр. ученим в їхній праці і для потреб країни, де наука
справді в загроженому становищі перебуває. В кожному разі це треба
спробувати, а воно немислимо без тієї підготовчої праці, про яку я
тількищо, згадував. Отож переведіть її. Не відкладайте її, а
беріться за неї в зв'язку і з інтересами справи, і з тими
завданнями, що стоять перед Вами, як перед членом Уряду. Не будьте
песимістом, а влийте в цю справу живий дух і енерґію. Хай
організація „Грінченківського Фонду", буде прикладом для Вас!
Кандидатами до такого товариства з числа таборян я зазначив би оцих
людей: Вас, генералів Капустянського, Петрова, Пороховщикова,
Дядюшу, Кузьму, Безручка, Змієнка, Куща, полк. Чабанівського,
Гудиму, а також і тих, кого Ви знаєте, як людей, що одповідали б
певним вимогам. У Варшаві можна притягти: Зайцева, Заїкина, д-ра
Лукасевича, може когось з Правничого Товариства, Саліковського,
Сінклера, Галкина, Шиянова, Сірополка, — а також таких людей, як
Садовський, Фещенко-Чопівський, В. Дорошенко, Лебідь-Юрчик,
Корчинський, Холодний, Тимошенко, Шимонович, тощо. В кожному разі
беріться за діло, не приїздіть сюди без початків його. Ex labore
lux!
Петлюра.
26/VII 1923 p. Б.
P.S. Філію такого товариства ми організуємо і в Румунії, де є К.
Мацієвич, д-р Галін, проф. Бойченко, тощо.
* Друкується вперше з ориґіналу, що зберігається у П. Холодного.
|
