ТВОРЧІСТЬ

ТОМ ПЕРШИЙ

Українські студентські організації

Зупинившись над фактами з діяльности українських політичних організацій, ми не можемо не згадати тут і про діяльність різних політичних організацій українського студентства. На фоні загальної інерції і підупаду вона виступає більш-менш виразно і в кожному разі варта того, щоб про неї згадати в огляді українського життя. Поскільки знайомить нас з життям українського студентства українська, а почасти й російська, преса, останнє скрізь виявляє певні ознаки рухливости і тенденції до організованої діяльности в межах університету. Засновуються і партійні студентські громади і громади безпартійні. Одні ставлять своєю метою культурні і національно-просвітні завдання. Інші, не обмежуючись цим, хотять розширити межі своєї діяльности і провадити її в певному програмовому напрямку, відповідно до того чи іншого світогляду. І коли раніш про українське студентство, як щось ціле чи самостійне, або варте уваги не могло бути й розмови, то за останній рік ситуація значно змінилась і українське студентство починає відогравати досить поважну ролю в житті університетському. Особливо це треба сказати про українських студентів київського університету. І як серед політичних партій українських ледве чи не найбільш організованою і діяльною партією являється партія українських соціял-демократів, так само організовано і найбільш активно виступають вони і в мурах університету. Власне кажучи, коли й можна говорити про якусь українську студентську організацію міцну і впливову, то доведеться говорити тільки про укр. соц.-дем. Інші організації або незначні по кількості своїх членів, або перебувають ще в процесі ембріонального існування, або роблять перші кроки до того, щоб із стадії ембріона стати справжньою організацією. В такому становищі перебувають саме тепер на київському університеті українські соц.-революціонери. Об'єктивно і цікаво написана стаття д. М. Залізняка в ч. 87 „Ради" — „Про український рух у київському університеті" якраз підтверджує наш висновок, зроблений, на підставі газетних відомостей, про стан українських студентських організацій не тільки в київському університеті, а скрізь, де існують українські студентські гуртки, включаючи сюди і ті вищі школи, що існують поза межами України. Об'єктивна аналіза цих відомостей виявляє, що найбільше життя, ініціятиви і інтересу до національних українських справ а також і наукової підготовки до розв'язання національної проблеми помітно в українських соц.-демократичних студентських організаціях. Це видко хоч би з того, що здебільшого з ініціятиви укр. соц.-дем. відбуваються по університетах зібрання, реферати й доклади по питаннях національного характеру: щасливими дискутантами на них виступають також члени цих організацій, як це було напр. в Петербурзі, Дорпаті, Харкові і останніми часами особливо успішно в Києві. В загальноукраїнських справах, як, напр., в справі про заснування українських катедр на київському університеті, ініціяторами і проводирами українського студентського руху явились також українські соціял-демократи, поставивши це питання на цілком демократичний ґрунт і зв'язавши його з інтересами української продукції, клясової боротьби українського пролетаріяту та політично-національної свідомости українських народніх мас.
Сучасне становище українського студентства на університетах та інших вищих школах, що маються на території України, не таке ще поважне та впливове, яким би воно мусіло бути відповідно до кількости українського студентства (з походження) в цих школах. Та коли пригадати, що й самий український рух, як більш-менш свідома громадська течія — явище тільки недавніх часів, то нема нічого дивного і в тому, що українське студентство не займає в університетах на території України ідейно того домінуючого становища, яке належиться йому по самій логіці речей. Елементарний розвиток українського руху за законом конечности скоро чи пізніше приведе, звичайно, до українізації студентства по українських територіяльно університетах і перетворення його в свідому національну силу. Щождо еволюції українського студентського руху в центрі України — Києві, то ми цілком поділяємо висновки д. Залізняка, висловлені ним в згаданій нами статті. „Таким чином, каже автор її, оглядаючи разом український рух у київському університеті, ми можемо зазначити значний поступ. Через цілий рік переходить серед українського студентства спочатку дуже безформенного та несвідомого процес диференціяції та організації. Разом з тим росте і набирає сили змагання працювати на українському ґрунті; з цього погляду українське студентство значно поступило наперед в порівнянні з початком року. Існуючі українські організації беруть діяльну участь в справі ознайомлення, як несвідомих українців, так і всього київського студентства з українськими домаганнями і вияснюють їх необхідність. Таким чином утворюється ґрунт, стоячи на якому, українські студентські організації, зможуть од аґітації та петиції перейти до справжньої боротьби за українізацію київського університету, першим кроком до чого буде заведення українських катедр. 1

* „Україна", квітень 1907 p., ст. 30-32
1 „Рада" ч. 87.