|
НАКАЗ ГОЛОВНОЇ КОМАНДИ ВІЙСЬК УНР, 26 СЕРПНЯ 1919 РОКУ Ч. 131
„Українське хоробре військо, скуте
національною свідомістю свого великого визвольного завдання,
освячене кращими заповітами своїх прадідів, непереможно й швидкою
ходою посунуло вперед, до кращої долі, здобуваючи її своєю і вражою
кров'ю. Самою історією судилося нашому славетному козацтву принести
на своїх багнетах волю й щастя своїй рідній землі й усім тим, хто на
ній з давніх-давен мирно оселився. А бандити всього світу, спіймані
на гарячому вчинку, — большевики, наче ті полохливі злодії,
нестримно тікають на північ, у свій темний закуток.
„Проте на вільній, але занапащеній нашій землі ще залишився сморід
конаючого звіря-ворога. Йому було мало чесної крови вояцтва; йому
захотілося ще крови невинної, ні в чому неповинного населення. Темні
люди, чорносотенці й червоносотенці (одна темна зграя), різні
провокатори, кинувши зброю, повилазили зі своїх закутків і розпочали
ганебну працю на іншому ґрунті. Вони завзято снують своє ганебне
павутиння провокації, викликаючи погроми єврейської нації й часом
підбурюючи на це страшне діло й деякі несталі елементи нашого
війська. В такий спосіб вони хочуть заплямити перед усім чесним
миром нашу боротьбу за волю й загирити нашу національну справу.
„Старшино й козацтво! Час нам знати, що єврейство, так само як і
більшість нашого українського населення, зазнало лиха від
большевицько-комуністичної навали й зрозуміло вже, де правда.
Найкращі єврейські партії, як ось: „Бунд", „Об'єднанці", „Поалей
Ціон", „Фолькс Партай", рішуче стали на бік української самостійної
державности й рука в руку з нами працюють на її користь. Час уже
зрозуміти, що мирне єврейське населення — їхні діти, їхні жінки, так
само, як і ми — було поневолене й позбавлене своєї національної
волі. Йому нікуди йти від нас; воно живе з нами з давніх-давен,
поділяючи з нами нашу долю й недолю.
„Лицарське військо, що несе всім націям України братерство, рівність
і волю, не повинно спокійно слухати всяких пройдисвітів і
провокаторів, жадаючих людського м'яса. Так само воно не може
спричинятися до тяжкої недолі євреїв. Хто ж допускається такого
тяжкого злочину, той є зрадник і ворог нашого краю й мусить бути
усунений від людського співжиття.
„Старшино й козацтво! Ввесь світ дивиться й не надивується на наші
визвольні подвиги. Не плямуйте ж їх, хоч би й випадково, ганебним
ділом і не завдавайте нашій державі пекучого сорому на весь світ.
Наші численні зовнішні й внутрішні вороги вже використовують
погромні події; вони вже тичуть у нас пальцями й цькують на нас,
нібито ми негідні на незалежне державне існування й мусимо знову
запрягтися в ярмо неволі.
,,Я, ваш Головний Отаман, кажу вам, що якраз тепер на міжнародньому
суді розв'язується справа: бути чи не бути нашому державному
незалежному життю. Старшино й козацтво! У ваших руках ця справа.
Виступайте зі зброєю проти справжнього ворога й пам'ятайте, що наше
чисте діло вимагає й чистих рук. Будьте певні, що всіх ворогів краю
зустріне сувора законна кара нараднього суду, а пімста, часто-густо
небміркована, це некозацьке діло.
“Вcix же, що підбурюватимуть вас на погроми, рішуче наказую викидати
геть з нашого війська й віддавати під суд яко зрадників Вітчизни.
Суд же нехай судить їх по їхніх вчинках, не жаліючи для злочинців
найсуворіших кар закону. Уряд УНР, розуміючи всю шкоду від погромів
для держави, видав до всього населення краю відозву, в якій закликає
виступити проти всіх заходів ворогів, що підіймають погроми
єврейського населення.
„Наказую всьому вояцтву пильно прислухуватись до цієї відозви й
найширше розповсюдити її серед населення та серед товариства. Наказ
цей прочитати в усіх дивізіях, бриґадах, полках, куренях та сотнях
як наддніпрянської й наддністрянської армії, так і серед
повстанських частин.
Головний отаман Петлюра
Начальник штабу Головного Отамана, отаман Юнаків"
* В. Іванис: „Симон Петлюра — Президент України", 1952, ст. 170-172.
|
