|
РЕФЕРАТ С. ПЕТЛЮРИ НА 1 ВІЙСЬКОВОМУ З'ЇЗДІ У КИЄВІ ПРО ПРОСВІТНЮ
СПРАВУ
Головним референтом просвітньої
справи був С. Петлюра. Бесідник підчеркнув, що для українців справа
просвіти має величезне значення. Переходячи до минулого, він
сконстатував, що в історичній Україні просвіта народу стояла так
високо, що це викликало подив у чужих подорожників, про що свідчать
документальні дані. До цього часу загалом в Росії просвіта творила
школу рабства й гашення духа, а на Україні вона була засобом
систематично переводжуваної денаціоналізації мас, позбавлення
національного обличчя українського народу. Тепер перед Україною
розкриваються широкі шляхи для справжньої національної просвіти.
Педагогічний з'їзд у своїх авторитетних ухвалах намітив ці шляхи у
сфері загальногорожанської освіти. Йдучи за принципом, наміченим цим
з'їздом, військовий з'їзд повинен добиватися, щоб касарняне
вивчення, так і наука у військових середньо-наукових закладах, а
далі й у вищих, як напр., академія генерального штабу, велися для
українців в їх рідній мові. Коли рахуватися з обставинами,
здійснення цієї програми можливе, розуміється, не відразу, а при
деякій послідовності.
По виміні думок делеґатів, з'їзд прийняв оці дві вироблені президією
резолюції: І. Беручи під увагу, що денаціоналізація народніх мас
ставить перешкоди всякому проґресивному рухові, затроює і
деморалізує душу українського народу та затримує розвиток, як
духовних, так і матеріяльних продуктивних сил на Україні, перший
український військовий з'їзд постановляє: 1. від осени цього 1917
року тимчасове правительство повинно ввести науку в школах на
Україні в українській мові з забезпеченням прав меншости інших
народів; 2. українська народня школа повина бути обов'язковою і
загальною, утримуваною засобами держави; 3. ті українські гімназії й
інші середньо-наукові заклади, які відкриваються в осені ц. р. має
удержувати держава на державний рахунок; 4. справу практичного
переведення в житя української середньої і вищої освіти (гімназії,
університети, спеціяльні інститути,) котрі з'їзд вважає
обов'язковими (також з ґарантією прав меншости інших народностей),
з'їзд полишає компетенції Української Центральної Ради; 5. що
торкається просвіти війська, згідно з ухвалою з'їзду про
українізацію армії й військову просвіту, її треба переводити в життя
в українськім напрямі: а) в українській мові і б) шляхом відкритя
військових шкіл від нижчих до вищих, як напр. академія генерального
штабу.
II. „При сучасних умовах, як в армії, так і у флоті з'їзд вважає
необхідним: 1. щоб у військових командах, де є до того можливість,
вивчення українців велося в їх мові; 2. щоб військові установи й
різні підручники перекласти на українську мову з їх відповідним
приспособленням; 3. щоб для українських військових товариств і
гуртків виписувано літературу (газети, журнали, книжки й аґітаційні
брошури) на засоби держави на таких самих основах, на яких
передплачується літературу на російській мові, і щоб при військах
відкрито просвітні курси; 4. що торкається перетворення існуючих уже
на Україні військових шкіл (як юнкерські, прапорщицькі, морські,
авіяційні, й інші школи), практичне здійснення того всього з'їзд
доручає Українській Центральній Раді вкупі з вибраним з'їздом
Українським Військовим Генеральним Комітетом.
*„Вістник Союза Визволення України", ч. 26, 25 червня 1917 р.
|
