|
ЛИСТ ДО М. ВАСИЛЬКА
Вельмишановний Пане После!
Події, що почалися в Кронштадті, можуть приспішити справу розрух
повстанських і на Україні. Натуральна річ, що ці розрухи не можуть
ще бути базою для остаточних висновків про Росію. Але люди старої
орієнтації попробують ґальванізувати трупи і, користуючись
розрухами, відновити ідею єдиної Росії. На мою думку, французькі
дипломати захочуть цю реставрацію перевести. У зв'язку з цим я гадав
би, що одночасно з тією працею, яка доручена Ол. Шульгину в Парижі,
слід повести акцію і в Італії, яка менше може анґажуватись у
загально російські комбінації, і ґрунтовно вияснити урядові
італійському ту вигоду, яку матиме вона, хоча б після пацифікації
Росії од самостійної України. Тримання нами портів на Чорному морі
дасть безумовні вигоди Італії щодо товарообміну. Очевидно, що точки
контрактної політики в цій справі обов'язували б Італію вже тепер до
більш активного заінтересування судьбами України. Мені відомо, що
кемалісти одержують зброю од Італії. Очевидна річ, що, маючи Одесу,
чи Херсон, Миколаїв в своїх руках, ми б могли зав'язати тісніші
торговельні зносини з Італією, яка ще до Великої Війни була головним
контраґентом України в справах товарообміну (вугіль, хліб) в Італії,
а на Україну машини, тощо. На підставі цих міркувань я висловив А.
Ніковському побажання про доцільність Вашої поїздки до Італії.
З правдивою повагою Петлюра
19 березня 1921 р.
* Друкується з рукопису Є. Онацького: „У вічному місті" (Спогади,
1921 рік) — зберігається в УВАН у США. |
