|
УРИВКИ З ЛИСТА „КОМСОМОЛКИ”
[Передова стаття]
Париж, неділя, 23 травня 1926 року.
Уривки з листа „комсомолки", які ми друкуємо нижче, не можуть не
викликати до себе уваги кожного, хто вглибиться в їх зміст. Перед
нами ніби відкривається частина трагічних процесів, що відбуваються
в душі підростаючого покоління на Україні. Ці процеси, глибокі й
болючі, являються симптоматичними не тільки для авторки листа. Маємо
підстави й фактичні дані думати, що „переоцінка цінностей" захопила
певні елементи комсомольських груп і що характер цієї переоцінки в
цілому такий самий, як і в авторки листа. Посереднім доказом
правдивости нашого твердження може служити й той факт, що власне
перед комсомольською авдиторією і п. Чубар уважав потрібним
виступити недавно з каскадом звичних інсинуацій на адресу
національно свідомої інтеліґенції української, української
еміґрації, уряду УНР — та застерегти своїх слухачів од „небезпеки",
що таїться в симпатіях української молоді до носіїв та борців ідеї
державної самостійности України.
Жени природу в двері — вона в вікно влетить! Те саме сказати можна й
про наслідки большевицької системи в справі привлащення „української
душі" взагалі, і душі молоді національної зокрема. Цю душу
намагались полонити, отруїти і виплекати по-своєму образу та
подобію. Шкільне навчання, позашкільне виховання в різних
піонерських і комсомольських організаціях, ціла низка засобів
пропаґанди, разом з подвійно-добірною і сугубо-тенденційною
літературою мали служити цьому завданню. В душі молодого покоління
все це, згідно з педагогічним большевицьким планом, повинно було
вбити будь-яку віру в ті ідеали, що були окроплені кров'ю кращих
синів нації, а з молоді української створити яничарів рідного
народу, призначенням яких було умирати за чужі йому завдання.
Світ нових ідей — всесвітньої революції, диктатури пролетаріату та
інше — мусів був притлумити і традиції історії, і розуміння реальних
інтересів нації.
Здавалось, що большевикам пощастило досягти певного успіху в
опануванні душею нашого підростаючого покоління. Цифрові дані про
зріст піонерських та комсомольських організацій ніби свідчили про
здобутки деморалізаторів нашої нації в розпаскуджуванні молодих душ,
тим більше, що в умовах совітської дійсности певні „завоювання" в
цьому напрямку не так тяжко було й зробити. Молодь все захоплюється,
палає мріями, живе ідеалами і великими і сміливими завданнями. Чи
можна дивуватися, що частина української молоді теж захопилася
большевицькими ідеалами, так зручно підшитими брехнею, пізнати яку
відразу було неможливо, хоч би через те, що система заборон і
підтасовок позбавляла цю молодь будь-якої змоги перевірити те, чого
її навчали. Треба було суворої кількарічної дійсности, утвореної
большевицьким режимом, щоб збаламучені отруйним навчанням і
вихованням молоді душі відчули суперечність між словом і ділом своїх
педагогів. Треба було цих суворих, життьових наук, щоб розпочати
„переоцінку цінностей" і наочно переконатись у небезпеці для
майбутнього української нації тих завдань, які мала виконати, згідно
з планом большевиків, підготовлена в спеціяльних піонерських та
комсомольських організаціях наша збита з пантелику молодь.
Лист „з того боку", уривки з якого ми містимо, є для нас одною з
перших ластівок, що свідчать про неуспіх большевицьких заходів у цій
справі.
Прислухаймося уважніше до того, що вона віщує. Задумаймося глибше
над закликом, що звучить в уривках листа і подбаймо про те, щоб
творчими ділами й реальною працею, національним змістом напоєною,
відповісти звідси на заклик. Одним із завдань політичної української
еміґрації є допомога кристалізації процесів, що відбуваються в душах
молоді, і поверненню останньої, як ідеологічному, так і
політично-організаційному, „до рідного берега".
Здорові елементи еміґрації знайдуть у собі сили і уміння увійти в
контакт із созвучними групами на батьківщині і понести їм
„євшан-зілля", потребу якого починають відчувати навіть ті, чию
душу, здавалось, привлащили для яничарських завдань осквернителі
національного ідеалу.
*„Тризуб", Париж, 1926 p., ч. 32, ст. 1-2.
|
