|
КАЛЕНДАР ПРОСВІТИ НА РІК 1908*
Рік другий
[Рецензія]
Видання товариства Просвіта у Києві, 1907, 152 ст. „Календар"
Київської Просвіти, виданий на 1908 рік, куди кращий, аніж той, який
це товариство видало минулого року. Він більший і об'ємом своїм, та
й зміст його більш різномаїтий та повніший, ніж у календаря
попереднього. Видно, що видавнича комісія Київської Просвіти чимало
поклала зусиль та праці на те, щоб подарувати українській публіці
коштовне і дуже корисне справочне видання. Робота комісії не загине
марно і, ми певні, буде оцінена кожним свідомим українцем.
„Календар" містить в собі чимало „справочних відомостів", потрібних
кожному в різних практичних справах. Дуже до речі приміром, уміщено,
„календаря для сільських хазяїнів" (ст. 8-31), відомості про пошту,
залізниці, пароходи, про кошти гербових паперів на оплату актів та
правительственних документів, закони про товариства, спілки та збори
тощо. Не дивлячись, одначе, на свої позитивні риси, „Календар" має і
деякі дефекти. Візьмемо хоча б „справочну" частину. В отділі, де
уміщено відомості про „пароходи", видавнича комісія через щось
обмежилась тільки тим, що подала необхідні відомості про пароходство
на Дніпрі та деяких його „притоках". Через що обмежувати себе? Аджеж
„Календар" Київської Просвіти має не виключно київський характер, а
всеукраїнський. В такому разі слід би було подати дотичні відомості
про всю Україну, а не тільки про лінії Київ-Катеринослав,
Київ-Чернігів, Київ-Могилів і т. д. Далі, подаючи різні статистичні
відомості про Україну, комісія обмежилась тільки Україною
російською, про австро-угорську не обмовилась. Коротенькі відомості
лро українців в Австрії були б до речі. Не зашкодило б „Календарю",
коли б в ньому було уміщено відомості про українців в інших частинах
світу, напр., в Америці, в Азії (Сибіру) тощо.
Та й про російську Україну слід би було подати більш різномаїті
відомості, аніж ті, які уміщено в „Календарі". Читач, або кожен, хто
буде користуватись „Календарем", не знайде, прим., в ньому
відомостів про промисли, що існують на Україні, про умовини праці по
різних підприємствах, як фабричних, так і сільсько-господарських.
Числа про „Землю на Україні" взято з праць Центрального
Статистического Комитета, але ці відомості в багатьох випадках
вимагають провірення — чого ми не бачимо в роботі [видавничої]
комісії. До тих відомостів, на які вказує комісія, кожному, хто
хотів би докладніш познайомитись з питанням про „Землю та людність
на Русі-Україні", треба додати, крім праці Л. Падалки, невеличку,
але цінну справочну статтю д. М. Порша „Із статистики України",
уміщену в „Україні". Невідомо також, яким критерієм користувалась
видавнича комісія, уміщаючи відомості про музеї (ст. 126-127). Через
щось згадано тільки такі музеї: а) Музей Украинских Древностей им.
В. Тарнавского в Чернігові, в) Музей ім. Поля в Катеринославі, с)
Киевский Художественно-промышленный Музей Императора Николая
Александровича і d) музей при Київській Духовній Академії. Про музеї
в Харкові, при Кубанському Статистичному Комітеті, в Полтаві (при
Земській Губернській Управі), Одесі тощо — немає ніякої згадки.
Аджеж і в цих, не згаданих „Календарем" Просвіти музеях міститься
чимало цікавих українських раритетів, аджеж і вони мають певний
український характер. Переглядаючи далі інформації про різні
українські інституції та видавництва, ми могли б констатувати де в
чому прогалини, пропуски, а де в чому занадто вже „сухі" відомості.
Так приміром, в реєстрі українських видавництв згадано тільки
четверо: Українсько-руська Видавнича Спілка у Львові, „Вік",
Бібліотека „Молодість" д. Грінченка, „Український учитель". Про
„Дзвін", „Ранок" видавнича комісія й „пари з уст" не пустила, не
дивлячись на те, що, приміром, „Ранок" видав досить поважне число
корисних книжок. Так само в виділі „Наші інституції" не згадано про
українські академічні товариства в Галичині, на Буковині, про
українські студентські (леґалізовані) організації при київському,
харківському, петербурзькому університетах, на жіночих вищих курсах
і т. д. В отділі „Преса" немає згадки про український журнал в
німецькій мові: „Ukrainische Rundschau", про орган українських
соціял-демократів в Галичині „Земля і Воля" і інш. Дуже [б] до речі
було, коли б згадки про Українські газети та журнали супроводились
загальною, коротенькою характеристикою їхнього напрямку чи програми,
щоб читач „Календаря" був поінформований більш докладно про те, яке
ідейне обличчя у певного органу, що боронить він, за що обстоює в
своїй програмі. Нічогісінько не завадило [б] „Календарю", а,
навпаки, додало б йому інтересу, коли б видавнича комісія умістила в
ньому відомості про українську парляментську репрезентацію в
Віденському парляменті, про українські політичні партії, як в
Україні австрійській, так і в Україні російській, про програмові
різниці між цими партіями тощо.
Ми згадали тільки пропуски, що кидаються на очі при першому
ознайомленні з „Календарем". Справді їх більше. Бажано б було, щоб
на той рік інформаційна частина „Календаря" спеціяльно щодо
українського життя була поставлена повніше і різномаїтіше.
С. Петлюра
* „Україна", Київ, 1907 p., листопад-грудень, т. IV, частина І, ст.
439-441.
|
