|
ЛИСТ ДО А. В. НІКОВСЬКОГО
Шановний Андрію Васильовичу!
Стверджую отримання мною листа Вашого (од?). Відповідаючи на нього,
вважаю необхідним зауважити:
І) Організація п. Полтавця на Україні є фікція. Я дивуюсь, як наш
посол бере на serio подібні пропозиції людей, що стоять на послугах
Вишиваного, мають офіціяльний договір з Слащовим, йдуть проти
Республіки, існують завдяки тільки своїм спекулятивним здібностям та
„темним" грошам, жодної сили не маючи, особливо на Україні. Отже,
ніяких переговорів ні з Полтавцем, ні з його клевретом провадити не
слід. Коли хочуть працювати для України, повинні принести повну і на
папері написану „покаянну" і засвідчити льояльне і слухняне
відношення до УНР та її влади.
Ви зрозумієте мене, коли я зауважу, що подібні пропозиції є
результатом сверблячки, викликаної відомостями преси про повстання
на Україні. Люди хочуть „примазатись" до подій, використати їх на
свою користь. Увесь час ці пройдисвіти виливали на нас всі помиї,
обсипали інсинуаціями, обезсилювали нас, думаючи, що цим нас зуміють
знищити. Маємо свої хиби, але все ж працюємо. І коли станеться щось
доброго на Україні, то тільки нашими заходами і жертвами, а не
зусиллями тих, хто глузував над нами.
Я прохав би зробити для Стоцького належні висновки з цих міркувань і
прищепити йому республіканську концепцію української державности, а
не флюгерну. Коли народ наш нас цінує і поважає, то за те, що не
зраджували ми наших основних змагань. Отже, хай хоч цієї заслуги
перед нашим народом не одбирають од нас офіційні представники УНР за
кордоном. Коли цього не можуть зрозуміти вони, то можна зробити
належні і логічні висновки.
, II) Не можу в зв'язку з цим не звернути уваги Вашої на ті видержки
з рапорту нач. Штабу Південної Групи, які я велів довірочно до
Вашого персонального відома подати і які торкаються Мацієвича. Свої
рефлексії і міркування він оповідає людям чину і віри: в справу,
висловлюючи їм, що, мовляв, із справи нічого не вийде etc. Ви
розумієте, що подібними розмовами вгашається найголовніший імпульс в
тій праці, яку провадимо! Це атентат на Духа Святого, який військова
людина ніколи не може вибачити тому, хто „соблазняє" її розмовами
напівабстрактного характеру і різними рефлексіями та душевними
відрухами. В кожному разі про це писати Вам страшенно неприємно.
III) В справі синьо-жовтої книжки висловив би побажання, щоб до тих
трьох мов, якими друкуватись буде книжка, ще й [додати] англійську,
коли це можливо.
IV) Щодо огляду річного, то з мого погляду, до ширшого опублікування
надавалась би сводка і оцінка матеріялів, оброблених літературно і
характеризуючих наше становище в міжнародніх авспіціях. Повинно
використати матеріяли не лише офіціяльні, але й газетні, бо на
сучасній стадії нашої справи за кордоном, без цих матеріялів нарис
був би неповним.
V) Щодо акції послів наших за кордоном, то я гадаю, що її де в чому
можна б підсилити і підживити. І ті міркування, що Ви висловлюєте,
мають слушність. Гадаю, що сильні домагання про вивід Червоної Армії
з України, як маневр, на сьогоднішній день був би до речі.
VI) Звертаю увагу Вашу на необхідність особливої уваги до кожного
руху чи заходу добровольчих російських організацій. Я отримав
відомості, на жаль, неперевірені, що вранґелівці переїздять
потихеньку до Румунії. В зв'язку з цим прошу: 1) персонально
написати листи Сікевичу, Драгомирецькому, Токаржевському, щоб вони
стежили за цим і 2) в порядку срочности перевести справу призначення
військовим аташе на Туреччину, Сербію та Болгарію В. Кедровського,
бо інакше ми нічого не будемо в цій справі знати і опинимось у
становищі ґав. У цій справі директиви Воєнміну посилаю одночасно з
цим листом.
VII) 3 „Трибуни" можна б робити сводки повстанчих рухів. На великий
жаль, я перебуваю зараз у таких умовах, які не дають мені можливости
своєчасно робити висновки з інформацій дотичних повстання.
Запізнююсь. Через короткий час зміню своє місце перебування і тоді
матиму змогу своєчасніше тими справами зайнятись.
Звертаю Вашу увагу на переклад польський книжки Діллона „Konferencia
Pokojowa w Pary?u 1919 r.". Добре би було, коли б Оренштейн і в
українській мові видав її для науки нашій молоді про міжнародне
свинство і фарисейство.
Торнтон
15/ХІ 1921 р.
P. S. Прошу вияснити у Сидоренка чи він видав пашпорт і візи
сотникові Пожару, який приїздив од А. Макаренка в справі
перетягнення наших військових у Німеччину, яка при умові цій, а
також реставрації Директорії з 5 осіб, ніби дає гроші і всі блага!
Цей Пожар їздив по таборах і старався посіяти зневір'я серед
старшин.
* Друкується з ориґіналу, що зберігається в Бібліотеці ім. С.
Петлюри в Парижі.
|
