|
ЛИСТ ДО ГОЛОВИ ДИПЛОМАТИЧНОЇ МІСІЇ
В ГОЛЛЯНДІЇ ТА БЕЛЬГІЇ А. ЯКОВЛЕВА
Пане После!
Я отримав доклад Ваш од 7 серпня 1922 р. ч. 274. Справи, порушені
цим докладем, вважаю невідкладними і тому доручив прем'єру А.
Лівицькому якнайскорше полагодити їх, аби Ви могли з відповідними
формальними пленіпотенціями виступати під час пертрактацій з
представниками Комітету Оборони Бельгійських Інтересів в Росії. Буду
дбати, щоб так потрібні Вам папери вислано було на Ваші руки
своєчасно.
Звертаючись до суті порушеної справи, вважаю за необхідне подати Вам
кілька уваг.
Для мене давіно ясною та непідлягаючою сумніву була потреба
„матеріялізувати" витичні лінії нашої дипломатичної праці за
кордоном шляхом заінтересування закордонного капіталу в різних
українських підприємствах. Певного роду льготи для закордонного
капіталу, ґарантовані відповідними договорами та компенсаціями,
являються, очевидячки, conditio sine qua non успішности переговорів
з відповідними урядами та приватними фінансово-промисловими
об'єднаннями. Можу з певністю сказати, що коли б в 1920 році (весною
і восени) наша дипломатія дала б бажані договори, а разом з ними
амуніцію — рушниці, гармати і т.д., — то сьогоднішнє становище на
Україні виглядало б інакше, а мені не довелося б одповідати Вам з
еміґраційного центру. З огляду на це, слід всіх сил вжити для того,
аби розпочаті Вами переговори допровадили до бажаного кінця.
Щодо поданого Вами пляну переговорів з Комітетом, то в цілому вважаю
його за „приємлемий", беручи на увагу прецеденти переговорів з
большевиками в Газі і позицію, на якій в цій справі стоїть зокрема
Франція та Бельгія. Те, що ці контраґенти вимагали од совітської
делеґації, те очевидячки, запропонують вони і всякому іншому уряду
на території б. Росії. І, очевидячки, кожний уряд примушений буде
такі пропозиції, — хоч би тяжкими аж он як були! — прийняти, бо
іншого виходу для нього бути не може, бо економічне становище
зруйнованих большевицькою господаркою країн є до такої міри тяжким,
що без чужої допомоги направити його абсолютно неможливо. Суть
справи полягатиме тут тільки в тому, щоб зобов'язання, які в цій
справі примушений був би підписати зокрема уряд український, не були
такими вже тяжкими, — щоб не повернули нашу Україну в факторіюм для
безоглядної експлуатації чужинців, що, як Ви знаєте, може
допровадити до загрози її державному існуванню.
Спиняючись на тих конкретних пропозиціях, які Ви провізорично
накреслюєте для нашого контраґента з нашого боку, я гадаю, що в
майбутньому певні заперечення може викликати пакт про відшкодування
за ті шкоди, що потерпіли їх чужинці під час війни нашої з москалями
1918-1920 pp. Біля цього пакту майбутній український парлямент буде
голову собі ламати і уникати од санкцій тих підписів-зобов'язань, що
їх міг би сьогодні дати представник нашого уряду. Щодо інших пактів
— прийняття частини боргів припадаючих на нас з боргу б. Росії,
признання боргів місцевих самоврядувань, признання права власности
на будинки концесії, то тут не може бути мови про неґацію. Щодо
признання нових концесій, то вони і тим більше являються бажаними з
оггляду на потреби відбудови України.
Зформульовані Вами зобов'язання, що їх мав би на себе прийняти
Комітет в стосункові до нас, я вважаю вірними.
Може б слід було де в чому більш докладно конкретизувати, а також
добитись утворення Комітетом чогось подібного до консорціюму, який
би поставив собі метою організацію великої позички для нашого уряду,
певна частина якої цілковито пішла б на потреби організації влади і
спокою та порядку краю. Думаю, що цю частину слід вичислювати не
менш, як 50%. З неї певний відсоток прийдеться затратити на
придбання амуніції, одежі для війська тощо. Комітет, настроєний до
певної міри „пацифістично", мусить зрозуміти, що без організації
порядку, — а це вимагає і організація озброєної сили, — ніяка
програма відбудови та виконання нами зобов'язань різних є
немислимою. Навпаки, треба доводити, що отримання нашим урядом вже
тепер сталої квоти для його роботи за кордоном, наблизить і час
повороту його на Україну з усіма випливаючими з цього факту
наслідками, бажаними для нашого контраґента.
Цілком слушним було б, аби для переговорів в справі фінансовій
приїхав до Вас і міністер Чижевський.
Апробуючи, загалом, напрямок розпочатої Вами праці, прошу, П. После,
звернути увагу на політичний бік праці. Оскільки я знаю, питання про
події в Росії, себто визнання нашої суверенности, не є фактом
рішеним в очах французів і бельгійців, що ще рахуються з одіюмом
„великої неділимої Росії". Думаю, що Ваша праця, П. После, з
Комітетом мусить тут проводитись і певною кампанією в
бельгійсько-французькій пресі, ажурно, але послідовно
перепровадженої. Визнання Американськими Північними Штатами Латвії,
Литви, Естонії може бути Вами використано належним способом.
З мого погляду Европа переживає період дезілюзій співробітництва з
большевиками. Дотеперішні пляни цього співробітництва запропоновані
Л. Джорджем, виявляють свою нереальність. Нашим завданням є
використати переломовість сучасної доби і нахилити рішаючі круги
Европи до більшого активізму та ініціятиви в розвіданні проблеми
Сходу. Розпочаті Вами переговори з Бельгійським Комітетом вважаю
одним із відповідних засобів для цього, а здійснення їх було б для
нас і для Европи виходом із заплутаного становища. Необхідні
матеріяли і уповноваження п. прем'єр Лівицький вишле Вам після
виготовлення їх.
Тим часом прошу прикласти всіх сил для успішного провадження
прелімінарних переговорів.
З пошаною
Петлюра
14/VIII — 22 р.
Прошу своєчасно інформувати в справах дальшого перебігу Ваших
переговорів.
З ориґіналом згідно: Міністер фінансів
* Друкується з копії листа, що зберігається в Бібліотеці ім. С.
Петлюри в Парижі.
|
