|
МАЛО АРЕШТІВ*
По всій Росії ідуть страшенні
арешти. В тюрмах геть повно народу. Забирають усіх, на кого тільки
доносять шпиги, доносять за гроші і так, „від щирого серця".
Міністерство д. Столипіна, ніяк не може втихомиритись: йому мало
того терору, що повис над великою країною хмарою чорною, йому мало
арештів і того горя, яке несуть за собою ці арешти в хати робітників
та селян. ..
Цими днями Департамент Поліції розіслав жандармським управлінням
циркуляр, в якому „ставит на вид слабость негласного наблюдения" за
революційним рухом. Провінціяльна адміністрація, навчає Департамент
Поліції, повинна більше люду арештовувати, бо багато з тих, кому
треба сидіти в тюрмах, ходить на волі. Провінціяльна адміністрація
мало дбає про це, а через недбальство її, мовляв, крамола ніяк не
переводиться . . . Для того ж, щоб її винищити та задавити,
Департамент Поліції предписує: „дать мерам пресечения и
предупреждения самое обширное и решительное применение и понудить к
ним особенно уездную полицию, как наиболее близкую к населению". Як
щиро винищують різні справники, станові, стражники та інгуші
„крамолу" по селах, про це знають сполосовані спини крестьян;
тисячні тюрми геть чисто переповнені селянами, [також] і сільські
буцугарні, куди часто ні за що, ні про що закидають їх. Але
Департаменту Поліції цього мало. Треба більше арештів, більше жертв!
І можна, звичайно, бути певним, що повітова поліція прикладе рук,
щоб заслужити ласки у Департамента Поліції.
Знов підуть арешти, тільки вже в подвійних розмірах, почнуться
наїзди стражників, урядників на села. Знаючи нашу повітову поліцію,
знаючи неймовірну неосвіченість та безглузду точність її, щодо
виконання різних циркулярів та приказів вищого начальства, треба
сподіватися нового моря сліз, нових жертв, нових мук і страждань
селянства. Нове горе, нова чорна хмара арештів та різних репресій
зіходить над нужденними селянськими хатами.
Сімон
* „Слово", Київ, 1907 p., ч,2.
|
