|
ОБЛІТАЮТЬ КВІТКИ* ...
Думська фракція кадетів, або
фракція партії „народньої свободи" з кожним днем одходить од народу,
од його інтересів, з кожним днем правішає. Разом з депутатами „Союза
Истиннорусских Людей", безпартійними правими та „октябристами",
члени цієї панської партії зробили в Думі, як то кажуть „центр", об
котрий, як об мур той з каміння, розбиваються всі плани і вся
думська діяльність на користь народню усіх лівих партій Думи. Ні
один законопроект, ні одно запитання (запрос) правительству за його
незаконні вчинки — як от розстріли невиновних, катування людей по
тюрмах тощо — не зустріло з боку думського центру прихильности та
піддержки. Центр „провалював" законопроекти лівих і з кожним днем
хилить до того, щоб жити з правительством тихо та лагідненько, хоч
би така політика й шкодила народові. . . Що такої політики цупко
держаться „истинно-русские" депутати та різні праві депутати — нема
чого дивуватися . . . Який батько, кажуть, такий і син. Яка партія,
такий і депутат її в Думі.
Праві партії ворожі для народу, вони піддержують правительство і
кожного разу, як йому не переливки, стають на його бік. Такої самої
політики почали в другій Думі додержувати тепер і члени партії
„народньої свободи" — кадети. Колись, як тільки з'явилась ця партія
на світ, члени її називали себе прихильниками свободи, ледве чи не
революціонерами. На своєму з'їзді в 1905 p., проводир цієї партії
Мілюков гордо заявив: „Ми, нарівні з соціял-демократами, стоїмо на
лівому крилі визвольного руху".
Ну, та казати — одне, а діло робити — зовсім друге. Багато гарних
слів говорили і в своїх газетах і на своїх з'їздах кадети, та тільки
слова ці не сходяться з ділом. Партія „народньої свободи" не
боронить в Думі народніх інтересів. Разом з „истинно русскими ,
правими, безпартійними та октябристами, депутати її любісінько
голосують за правительство. Так було і в першій Думі, а особливо
тепер, у другій. Можна сказати, що від кадетів залишились одні
тільки спогади про те, що й вони прихильники свободи, бо не
розбереш, чим одрізняється цей „прихильник" свободи від звичайного
„истинно-русского" депутата. Тепер для всього народу ясно, як на
долоні, що кадети стоять проти народу. Вони голосують за те, щоб
дати правительству нові мільйони для продовольственної справи, тому
самому правительству, яке не дає ніякої одчотности в грошах і на всі
домагання лівих депутатів Думи, глузуючи, одповідає: „Не
залякаєте!"... Кадетські депутати дуже хитро мовчать, тоді як треба
ясно і голосно сказати правительству гостру правду. Так, приміром,
було тоді, коли правительство читало в Думі свою деклярацію по
земельному питанню. Мовчали кадети і тоді, коли ліві депутати
домагались од правительства відповіді на запитання, через що
правительство так знущається над „неприкосновенными" по закону
депутатами.
Про амнестію для політичних в'язнів, для тисяч тих, що всі свої сили
оддали для щастя рідного краю, що боролись за політичну свободу
його, кадети не піднімають і голосу. Нехай ці невільники бюрократії
конають по тюрмах та засланнях, прихильники партії „народньої
свободи" мовчать, як у рот води набравши.
Так, щодалі, то все більше і більше вирисовується нам образ
кадетської партії, образ звичайного ліберального панка, який на
словах готов усе, що хочеш, казати, а на ділі так і мостить до того,
щоб скоріше забрати собі силу та власть, щоб панувати собі над
робітниками та селянами.
П—ра
*„Слово", Київ, 1907 p., ч. 2.
|
