|
ЛИСТ ДО П. І. ЧИЖЕВСЬКОГО
Вельмишановний Павле Івановичу!
Дуже радий був отримати Вашого листа від 19/ІІ. Дай Боже, щоб Ваші
сподіванки на отримання грошей справдились, а інформації Ваших
кореспондентів були певними. Безумовно це трохи скрасило б життя тих
бідолашних представників нашого Державного Центру, що, терплячи
злидні, все ж, в ім'я державної справи, не кидають обов'язків і
репрезентують нашу ідею. Буду прохати Вас поінформувати мене про
самий факт одержання грошей, а також і про суму їх. Це потрібно для
того, щоб реґулювати видатки і правильно розподіл їх перевести по
признаку найбільшої потреби. В зв'язку з цим я прохав би Вас,
шановний Павле Івановичу, без порозуміння зо мною ніяких грошових
переводів ні на Варшаву ні на Тарнів не робити. Для Вас мусить бути
зрозумілою оця моя позиція, бо інтереси доцільности видатків
вимагають концентрованого розподілу їх. Отже, висловлюючи моє
побажання, я керуюсь не лише своїм формальним правом, а й
міркуваннями про доцільність тих чи інших видатків. Звичайна річ, що
ті справки, які Ви вимагаєте від І. К-ва, потрібні, але витрати
прийдеться переводити, трохи іншими критеріями керуючись. — Щодо
Вашої подорожі для лікування і поправи свого здоров'я в Швайцарії,
то я цілком погоджуюсь, що Вам треба це зробити і сподіваюсь, що
перебування в Швайцарії та лікування в санаторії Вам справді вийде
на краще, чому я дуже був би радий. В справі тих джерел, звідки Ви
сподіваєтесь отримати гроші, то оскільки перше джерело (в порядку
зазначеному в Вашому листі) не може викликати ніяких застережень,
остільки друге і тепер у мене викликає ті самі міркування, що я їх
висловив Вам під час мого побачення з Вами. Ви, певне, пам'ятаєте
їх? У зв'язку з цим, я дозволю собі ще раз нагадати про них,
гадаючи, що Ви зрозумієте ті мотиви, по яких ті міркування я
висловлював. Користуючись нагодою, я хочу також висловити Вам і мою
думку з приводу тої умови, що її було зроблено з фірмою Бішоф. Я
гадаю, що згадана умова тепер загубила свою силу і юридичну
вартість, бо, оскільки пригадую собі текст її, наш контраґент не
виконав своїх зобов'язань. Немає ніяких даних у нас, щоб уважати
договір чинним, та це було б для нас і „невигідним". Коли б дійшло
до чого, цю умову прийшлось би переробляти наново і ставити з нашого
боку куди більші вимоги, ніж ті, що ставились в попередньому тексті.
Я був би радий, коли б мої погляди в цій справі були однаковими з
Вашими. На кожний випадок, я вважав державно необхідним
поінформувати Вас про мою позицію в цій справі. Не знаю, чи А. М.
Лівицький повідомляв Вас про це, бо я доручав йому висловити мої
думки з цього приводу? На жаль, і під час мого останнього побачення
з Вами я якось, обтяжений іншими клопотами та думками, забув в
персональній з Вами розмові вияснити собі Вашу позицію в цій справі.
Отже роблю це тепер, гадаючи, що мої міркування цілком одповідають
Вашим.
В. К. Пр[окопович] ще не повернув з Варшави хоч, здається, скоро має
повертати. Не знаю який буде його маршрут; коли б останній не лежав
через Відень, (бо В. К. Пр[окопович] збирався побувати в Празі), то
можна буде йому уже звідси на день виїхати до Вас, коли це дуже
потрібно. Я гадаю, що формальних труднощів для цього не буде.
З великою приємністю прочитав Ваші спогади в І і ІІ книжках
„Літературно-Наукового Вістника". Ви досить живо змалювали цікаву
сторінку з нашого минулого. Добре було б, якби Ви опрацювали ширше
Ваші спогади з Вашого життя, особливо на полі боротьби і праці
української. Це Ваш обов'язок, а для української мемуарної
літератури вони були б придбанням. Ви, як я бачу, умієте просто,
хорошою мовою, оповідати і притягати до того, що пишете, увагу
читача!
Тим часом бажаю Вам від щирого серця здоров'я (найпаче) та всякого
успіху.
З правдивою до Вас пошаною
П.
25/ІІ 1924 р.
* Друкується з ориґіналу, що зберігається в Бібліотеці ім. С.
Петлюри в Парижі.
|
