|
ЛИСТ ДО П. І. ЧИЖЕВСЬКОГО
Вельмишановний Павле Івановичу!
Я ознайомився із змістом листа Вашого до В. К. Прокоповича з приводу
грошової допомоги для нашого представництва в Румунії, але бачу, що
в справі визначення розмірів допомоги Ви не взяли на увагу деяких
моментів, через те, напевно, що вони не були Вам відомі. Уважаю
необхідним поінформувати Вас про них: 1) Наша місія в Будапешті буде
швидко ліквідована з огляду на розпочаті переговори мадярського
уряду з совітами. Вони проводяться уже, але дискретно. В зв'язку з
цим має наступити зачинення н/місії. Я уже говорив з М. Васильком в
справі видачі допомоги ген. Сікевичу на ліквідацію і маю від нього
обіцянку, що він певну суму на цю мету з власних джерел уділить.
Таким чином з тих джерел, які маються у Вас, для ген. Сікевича, як
потрібно буде дещо дати, то в кожному разі менше тої суми, яка
намічена була Вами. За цей рахунок треба підсилити проф. Мацієвича
не тільки через те, що він, як Ви слушно згадуєте, давно дуже,
нічого від уряду не отримував, а й через те, що частина грошей має
піти по призначенню, відомому мені та В. К. Пр[окоповичу] і маючому
сьогодні куди більше значення, як офіційна дипломатична праця. Я,
звичайно, рахуюсь з необхідністю дотримувати рівномірности у
витратах наших грошових засобів, але гадаю, що подані вище
міркування будуть для Вас вистачаючими для зміни Вашої позиції в цій
справі. До речі, уважаю необхідним поінформувати Вас, що те майно,
яке сьогодні мається у К. М[ацієвича] треба уважати на довший час
мертвим. Воно набуде значення в тому разі, коли загострення між
Румунією і совітами будуть іти crescendo і виллються в форму
оружного конфлікту, але тоді це майно не прийдеться нам продавати, а
уживати для діла. Я покищо не думаю, щоб дійшло швидко до оружного
конфлікту на Дністрі, але з цілого ряду фактів видно, що румуни
припускають цю можливість і політичними заходами (подорож короля до
Парижу, румун [ського] прем'єра до Туреччини, генерала Фльореску до
Варшави тощо) стараються забезпечити собі допомогу на випадок війни.
Тим більше при таких авспіціях наш представник в Румунії повинен
почувати у себе ґрунт під ногами для одповідальної праці. Я гадаю,
що К. А. М[ацієвичеві] треба допомогти з італійських джерел, а не з
„марочних".
Випадково прочитав я в № 2 ілюстрованого додатку до „Neue Freie
Presse" (12/IV 1924 p.) цілу апологію про польові марки У.Н.Р.
Гадаючи, що це Ви руку приклали до цієї справи, я прохав би Вас
послати це число А. М. Л[івицькому], а також мати кілька примірників
для потреб, — а найголовніше сповістити мене про дальший хід Ваших
заходів в цій справі, та про ті перспективи, яких Ви сподіваєтесь
від них.
Писав мені А. М. Лівицький про свої надії отримати лісну концесію,
яка мала б дати матеріяльне забезпечення для нашої праці, але я мало
вірю в це. Тим часом С. О. Сірополко просить мене знайти гроші для
перевозки нашого архіву до Наук. Товариства імени Шевченка. Для
цього ніби потрібна сума в ЗО долярів. Звичайно, майно наше треба б
зберегти, але я не знаю чи можна буде уділити для цієї справи певну
суму з тих фондів, які у Вас маються ?
Ті відомості з України, про які Вам згадував в листі В. К. дуже
поважні і для нас цікаві, вони дають підставу і для віри в нашу
справу і для праці тут, бо цієї власне праці вимагають від нас
„звідти".
Вітаю Вас з надходячими Великодніми святами і бажаю Вам всього
найкращого.
З правдивою пошаною,
П.
18/1V 1924 р.
* Друкується з ориґіналу, що зберігається в Бібліотеці ім. С.
Петлюри в Парижі.
|
