НА ГОЛОВНУ

біографія
спогади
творчість
діяльність
література
фотографії
на головну

ТВОРЧІСТЬ

ДЕРЖАВНИЦЬКА ТА ЗАКОНОДАВЧА ТВОРЧІСТЬ СИМОНА ПЕТЛЮРИ
 

ТОМ ДРУГИЙ
 

ЛИСТ ДО В. І. КЕДРОВСЬКОГО

Вельмишановний Володимире Івановичу!

Проф. О. Лотоцький передав мені листовно кілька інформацій про Вашу працю в Америці, а також привіт від Вас. Дякую за пам'ять. Користуючись з Вашої адреси, поданої мені п. Лотоцьким, я хотів би нав'язати з Вами постійний контакт, потреба якого в цей час особливо відчувається, а доцільність національно-політична зрозуміла. Отже в надії, що наше листування потрібне і посилаю Вам отсього першого листа. Хотілося б мати від Вас докладніші відомості про українське життя в „Новому світі" та про ті можливості, що їх можна використати там для загальнонаціональної справи. Коли умовини Вашого персонального життя (про них мені оповідав М. Залізняк, з яким я бачився 2 місяці тому, під час переїзду через Відень до Швайцарії) дозволять на це, то я буду дуже радий таким інформаціям. З свого боку вважаю потрібним поінформувати Вас про деякі справи, що мають актуальний інтерес для кожного державника, а спеціяльно для Вас можуть придатись у діяльності Вашій серед американських земляків.
1) Пару місяців тому я отримав докладні інформації з України про хід тамошньої протибольшевицької праці наших організацій. З них видно, що хоч зрада Тютюнника і викликала на перших порах певну констернацію серед протибольшевицьких національно-активних кругів, але швидко вони очунялись і „перешикувались" на нових організаційних принципах. Схема нової Організації, коротко кажучи, така: а) один знає тільки одного; б) сувора дисципліна і карність перед вищими екзекутивними органами; в) конспірація, одною з вимог котрої є прийняття на себе добровільного обов'язку: покінчити з собою в разі, коли хто попадається в руки большевиків. Напрям праці: а) підготовча діяльність до організації повстання в тому разі, коли або внутрішні обставини, або зовнішні, цьому будуть сприяти; б) тимчасове відмежування від партизансько-повстанчої акції, яка в сьогоднішніх умовинах уважається недоцільною, зате: в) поширення і поглиблення чисто організаційної конспіративної праці з тенденцією проникнути у адміністративні апарати большевицької влади і скрізь, по можливості, мати своїх людей. Це завдання, як мене повідомляють, на території одної губернії, суміжної з кордоном, переведено успішно: 1) штаби „територіяльних большевицьких" дивізій мають чимало наших людей; так само і „комсомоли", не кажучи про нормальні адміністративні установи, навіть ҐПУ зачеплено нашими зв'язками. 2) Охорона цукроварень иа Правобережжі має теж членів Організації. 3) Нарешті серед „інструкторів" по військовому навчанню населення так само є чимало членів Організації. Одмежувавшись від партизансько-повстанчої акції, Організація, в окремих випадках виконує терористичні акти над найбільш шкідливими елементами большевицької влади і ніби переводить ці вчинки уміло, не підводячи селян і не викликаючи розправ з боку большевиків. Щодо ідейного обличчя Організації, то характерним показником можуть бути такі риси: а) співробітництво УНР-івців з гетьманцями і б) симпатія до „фашизму", принципи якого, як пишуть мені керівники Організації, тільки і можуть бути покладені в основу нового ренесансу української державности. Організація сама уважає себе за фашистівську. Лист, отриманий мною, бадьорий, просякнутий вірою в справу і державницьким настроєм. Передаючи зміст його для Вашого відома, я додержував вимог об'єктивности. Не входячи в оцінку його, можна ствердити, що відомості і большевицькі, і наших ренеґатів та перекінчиків про примирення укр[аїнського] населення з большевицьким режимом — дійсності не одповідають. Натомість противна большевикам акція переводиться, хоч і користується новими методами і можливостями. Зокрема використовуються: а) церковний рух, що по всіх відомостях стає активним чинником національного життя; б) большевицькі декрети про українізацію, територіяльні дивізії, комсомоли тощо; в) безробіття в Донецькому Басейні і на заводах взагалі, що теж стає небезпечним для больш[евицької] влади тощо. Переводячи працю під большениками, Організація (і це дуже практично) вимагає від усіх нас теж праці за кордоном з таким розрахунком, щоб наслідки її зустрілись у відповідний момент і не поставили Україну в прикре становище непідготовлености до збудування держави. Є деякі цікаві деталі, але про них я не буду згадувати, гадаючи, що для Вас інтерес мають головні факти з національної праці на Україні, що свідчать про саму акцію протибольшевицьку і про найбільш симптоматичні ознаки її. На підставі цього листа, я приходжу до висновку, що згадана мною національна формація багато де в чому відрізняється від нашого еміґраційного громадянства і останньому в багатьох пактах і своєї ідеології, і в державних концепціях прийдеться одмовитись, коли тільки обставини дозволять обом формаціям зустрітись і зіткнутись на спільній практичній роботі біля відбудування державности нашої. Але ця справа — справа майбутнього. Тим часом можна ствердити, що акція в цьому напрямку не занепала і це мусить для кожного еміґранта бути імпульсом у його діяльності за кордоном. Сподіваюсь швидко отримати новини „з того боку" і, коли буде в них щось цікавого, то подам і до Вашого відома.
2) Наша еміґрація у Франції збільшилась. Сюди на заводські заробітки та польові переїхало з Польщі мабуть уже більше 600 чоловік (більшість старшини); мають на протязі липня-серпня виїхати з Польщі, під протекторатом Ліґи Націй, до Франції ще 353 чоловіка. Отже все це вимагає утворення тут своєї центральної організації. До цього йде, тим більше, що цього вимагають обставини. В деяких заводах (напр. у Кютанджі, Альзас) заводська адміністрація має тенденції закріпити на роботах наших людей і навіть зробити їх росіянами, але зустрічає опір з боку наших старшин, на чолі яких стоять певні і свідомі елементи, які не допускають до цього. Вони утримують контакт і зо мною, і з ген[ералом] В. Сальським, що [є] тепер воєнміном і членом У.Ц.К-ту у Варшаві, і взагалі виявляють добрі прикмети свідомих громадян і дисциплінованих вояків.
3) Утворилось товариство — Союз Вояків Армії УНР, з метою зберегти традиції боротьби оружної за нашу державність, взаємно інформуватись і допомагати один одному. Правда, є серед нього певні анархістичні елементи, що переслідують персональні цілі і здеморалізувались на еміґрації (напр. О. Удовиченко тощо), але я гадаю, що державницькі настрої візьмуть у цій організації верх і утримають Союз від різних збочень. Я подбаю про те, щоб переслати Вам статут Союзу, бо сподіваюсь, що, може, Ви знайдете можливим організувати на американському ґрунті філію або секцію його, що уважав би дуже доцільною справою. В зв'язку з цим, цікавий буду довідатись про Ваші погляди з цього приводу. Дозволю висловити собі кілька міркувань з нагоди справи, про яку оце інформую. Підтримати Союз матеріально багато б значило, але з урядових джерел це зробити неможливо, особливо тепер. Чи не могла б ідея допомоги воякам нашим знайти відгук на американському ґрунті? Як Ви дивитесь на цю можливість? Я, звичайно, не покладаю великих надій на „жертволюбність" американських українців, яких, здається, й дурили не раз на цьому ґрунті галичани і які, на молоці опікшись, може й на холодну воду дути будуть, але все ж припускаю, що при певній кампанії в пресі (коли вона можлива) і певності жертводавців, що гроші не прилипнуть до кишені різних посередників (а це можна забезпечити певними формальностями і вимогами), дехто може й озветься на відповідний заклик. Зрештою, висловлюю лише міркування і припущення в надії, що Ваші поради з цього приводу, як людини, що пізнала добре американсько-українські відносини та звичаї, можуть так чи інакше скореґувати висловлені мною думки. В кожному разі справа Союзу Вояків УНР є тою, на яку слід звернути увагу кожному, хто був серед них і хто вірить, що оружна боротьба за Україну буде ще потрібна. Не знаю тільки, чи маються в Америці, крім Вас, наші старшини і чи можлива там якась організація созвучних елементів? (До Канади виїхав 15/V ген[ерал] Сікевич, бувший наш посол у Будапешті, але я не маю ще від нього відомостей про те, як він улаштувався; з ним поїхав на заробітки і секретар його д-р Д. Лальків).
4) Хотілося б мені обмінятись думками з приводу деяких засадничих питань нашої національної політики, але стримую себе від цього тимчасово до отримання від Вас листа. Маю враження, на підставі численних листів до мене, що виїзд мій з Польщі „провітрює атмосферу" і що навіть на тому боці до „зміни клімату" поставились позитивно. На жаль, оця „зміна клімату" не принесла мені ще тих умовин, серед яких я міг би працювати так, як би мені хотілось. Багато є неполагодженого в моєму становищі і на все це треба часу та деяких інших засобів, винайти і зреалізувати які не так легко. Ну, та все це поза завданнями цього листа. Чекаючи від Вас листа з інформаціями про українське життя в Америці та про можливості на тамошньому ґрунті для нашої справи, бажаю Вам якнайбільшого успіху у Вашій персональній праці і діяльності національно-громадській. Дай Бог Вам і сил перетерпіти тяжкі часи, і корисних наслідків у тій праці, яку Ви проводите на українсько-громадському ґрунті в Америці.

З привітом і сердечною повагою
П.
23/VІІ 1924 р. Б.

P. S. Останніми часами европейська преса починає частіш говорити про збільшення настроїв у Штатах Американських „за визнання совєтів". Чи це правда? Чи може в цих поголосках більш „европейської суґестії" та бажання, ніж дійсности?
II. Тимчасово адресуйте листи: Z. Kurbas (f?r Profes.) Postfach Transit N 138. Bern, Suisse. Адреси моєї прошу нікому не давати і взагалі не розголошували мого місцеперебування. Це, будь ласка, візьміть на увагу, бо мене з усіх боків попереджають про „охоту" большевиків.
III. Що робить Марґолін і чи Ви бачитесь з ним?

* Друкується з ориґіналу, що зберігається в архіві В. Кедровського.