|
ЛИСТ ДО А. М. ЛІВИЦЬКОГО
Цілком довірочно. Копія.
Вельмишановний Андрію Миколаєвичу!
В додаток до мого вчорашнього листа щодо нашої тактики на Україні в
зв'язку з плянами Грузії, повідомляю Вас, що мене одвідав 22. XI
Чхенкелі — грузинський міністер закордонних справ. Перед цим у нього
з візитою був В. Прокопович. Побачення відбулось за посередництвом
М. Шумицького з Парижу, який в цій справі вів переговори з тамошніми
відповідальними грузинськими діячами.
Чхенкелі в більше як двогодинній розмові докладно поінформував мене
і В. К. Пр[окоповича] про початок повстань і сьогоднішню ситуацію,
прохаючи поінформувати його про становище на Україні. Належних
інформацій йому я уділив.
В дальшій розмові грузинський міністер обережно поставив запитання,
чи може Грузія зокрема і Кавказ взагалі сподіватись, що Україна
підтримає тамошні розрухи? Я йому одповів на це, що сьогодні
відповіді нашої дати не можна. Наша робота організаційна розрахована
на довгий час і не передбачала таких моментів, як повстання в
Грузії. Головною перепоною в організації широких розрухів на Україні
є для нас брак зброї і неможливість дістати її в потрібному числі
через пацифістичні настрої в Европі. Викликати штучно розрухи ми не
можемо, бо в свій час здобули багато сумного досвіду. Допускаю я, що
коли розрухи на Кавказі, а не тільки в Грузії, будуть триматись
довше, то се може створити більш напружені настрої на Україні, до
яких прийдеться поставитись з більшою увагою і які, може б, можна
було використати для організованих виступів, але й тут для нас
рішаюче значення має питання про зброю, за допомогою якої ми могли б
зміцнити розрухи і дати народові дійсні технічні знаряддя боротьби.
З приводу моїх зауважень, Чхенкелі подав такі інформації: по даних,
які він має, повстання перекинулось на Азербайджан. Неофіційно турки
своїм одновірцям допомагають зброєю, хоч офіційно тримають
невтралітет. Пожежа в Баку 25 нафтових джерел виникла не через
„випадок", а завдяки підпалові їх з боку робітників. Він допускає,
що почнуться розрухи і серед горців різних назв і має від свого
уряду з Парижу відомості, що коли така ситуація непевности і
захитаности совітської влади на Кавказі протягнеться тижнів 2-3, то
тоді вони, грузини, мають надію на речеві розмови в Лондоні з
певними промисловими кругами, що всупереч уряду дадуть певну суму і
грошей, і зброї для продовження дальшої боротьби. В кожному разі,
зауважив Чхенкелі, можна буде поважно говорити з ними. З дальших
уваг його, я виніс враження, що грузинам багато залежить на розрухах
на Україні, бо й самі оті розмови можуть мати успіх, коли ці події
на Україні матимуть місце щораз, а по-друге, коли й наші
представники візьмуть у них участь. Чхенкелі питав, хто від нашого
уряду постійно сидить у Лондоні. Я відповів йому, що в разі потреби
туди для цих переговорів міг би виїхати М. Шумицький, беручи на
увагу, що він увесь час проводить справу з грузинами і
поінформований про їхні стосунки з майбутніми контраґентами. Крім
того, можна було б використати для цього і Токаржевського, який
виїздить до Парижу і якого грузини знають з Царгороду. Наприкінці
нашої розмови я зауважив, що чекаю більше докладних інформацій з
України (мав на увазі подорож М. Ч.) і тоді зможу подати Чхенкелі,
або через М. Шумицького Жорданії дещо нового, коли інформації будуть
відповідними. Подаю це до Вашого відома і прошу надіслання
докладного звіту М. Ч. про його спостереження та враження, а також і
Ваших міркувань з приводу цілої справи. Копію цього листа я посилаю
М. Шумицькому для відома і замість директиви, щоб він знав, як йому
далі поводитись.
З деяких побічних уваг Чхенкелі встановити можна такі цікаві для нас
новини: 1) Сучасний турецький уряд охоче прийняв би нашого
представника. Взагалі турецькі діячі цікавляться Україною. 2) Певний
інтерес до українських справ виявляють як французи, так і англійці.
Велике враження справляє на них большевицька „українізація"; в їхніх
очах це доказ українського руху і його сили. 3) В Америці
кристалізується настрій про необхідність поділу Росії, як джерела
постійної галабурди, що не дає покою світу. На думку Чхенкелі, той
факт, що ми й вони досі не мали контакту в праці, до певної міри
пояснюється тим, що рідко одповідальні діячі обох сторін
зустрічаються, а через це і не можуть як слід з'ясувати спільних
точок діяльности. 4) Повстання в Грузії виникло не так по наказу
уряду, як під впливом місцевих комітетів, які хоч ідейно та
організаційно близько стоять до уряду, але мали „автономію". Я бачу
в останньому дефект повстання, бо в рішучу хвилину центральна
організація примушена була загубити керуючу свою ролю і змагатись за
опанування подіями, що, на мою думку, їм не пощастило.
Очевидно від нашого уряду В. К. Пр[окопович] офіційно передав
привітання грузинському народові, його уряду — братський привіт і
побажання успіху в боротьбі, а Чхенкелі, зворушений цим, заявив, що
грузини почувають потребу постійного братерського єднання з
українцями, бо тільки тоді, колій буде Україна, і Грузія існуватиме.
Чекаю Ваших інформалій. Всього кращого.
П.
Див. P.S. окремо**
23/12 1924 р.
* Друкується з копії, писаної рукою Петлюри, що зберігається в
Бібліотеці ім. С. Петлюри в Парижі. Як видно з тексту, цю копію
Петлюра вислав М. Шумицькому.
** В розпорядженні редколеґії згаданого постскриптуму нема.
|
