НА ГОЛОВНУ

біографія
спогади
творчість
діяльність
література
фотографії
на головну

ТВОРЧІСТЬ

ДЕРЖАВНИЦЬКА ТА ЗАКОНОДАВЧА ТВОРЧІСТЬ СИМОНА ПЕТЛЮРИ
 

ТОМ ДРУГИЙ
 

ЛИСТ ДО П. І. ЧИЖЕВСЬКОГО

Вельмишановний Павле Івановичу!

Листа Вашого в справі отого консула (чудак він все таки, коли щиро говорити) я отримав і балакав з цього приводу з І. Токаржевським, доручивши йому безпосередньо з Вами справу цю допровадити до бажаного кінця. Не знаю тільки, чи й тут Ваші надії не розвіються? В кожному разі „попытка — не пытка" і я прохав Токаржевського зробити все, що потрібно для закінчення цієї справи. Ви повинні були вже од нього отримати листа з цього приводу.
Від А. Лівицького я ще не маю відповіді на мого листа, в якому порушував і питання про висилку Вам грошей. Не маю я зараз ніякого поняття про засоби, якими розпоряджається А. М.
Л [івицький], отож в цьому листі і Вас не можу нічим добрим потішити. Очевидна річ, як тільки, щось одержу від нашого мовчазливого (коли це йому вигідно) прем'єра, то негайно і Вас сповіщу.
В. Прокопович останніми часами почав в місцевій Громаді виступати з короткими докладами: тої суботи читав про значення укр[аїнської] державности (на святі), а сьогодні, саме як оце пишу Вам, читає про „Крути" (в річницю цієї сумної події) та про те, щ о треба мати нації і її молоді, щоб „Крут" більше не було. Життя тут українське ніби трохи оживляється. Заснувалась Студентська Громада, Філія Укр. Т-ва Прихильників Ліґи Націй, а оце думаємо утворити патронат над студентами, з участю французів. Можна було б і більше трохи зробити, але немає: 1) людей і 2) грошей. Очевидна річ, якби друге було, то і перше не грало б ролі. А проте, кого можна, притягаємо до праці. Знайшли Лагутенка, викопали Косенка (бувшого тов. міністра пошт — тепер токар по металу в Парижі на заводі). Отже „своїх" людей ніби трохи прибуло. Вам певно Токарж[евський] дещо писав про ту „інформаційну" працю, до якої тут взялись, розпочавши ряд відвідин французьких політиків. З цією метою Токарж[евський] і Шумицький роблять візити; були між іншим і у Мільєрана, який навіть завіз картку свою Ток[аржевсько]му. Майже все, що йому оповідали наші делеґати про ситуацію на Україні, а також на еміґрації, для нього було новиною. Видко все це зацікавило Мільєрана, бо він просив і надалі інформувати його. (Про це тільки не треба до газет подавати, бо передчасне повідомлення про наші одвідини напсувати нам можуть в дальшій праці!). Мається на увазі в дальшому одвідати Пуанкаре, Бріяна тещо.
Пишуть мені з Варшави (але не А. М. Л.), що ніби в тамошніх урядових колах поважно рахуються з можливістю заворушень в Росії. В зв'язку з цим опрацьовано плян великої окупації великих просторів як України, так і Росії. (З санкції великих держав, що хочуть таким чином реалізувати свої інтереси там і мати запоруку виплати старих боргів російських і нового визиску) .
Ніби відомості ці пливуть з поважного джерела. Сьогодні подібні чутки ніби мало ймовірні, але коли пригадаєте мою статтю в останній книжці „Трибуни України" про завдання нашої закордонної політики, то побачите, що я таку комбінацію припускаю. А от мій один кореспондент, що сидить в Заліщиках (на кордоні майже) повідомляє: „одержала тут одна пані листа від свого чоловіка (галичанина) з Кам'янця; пише він, щоб жінка його продала свою хату, бо мовляв, хоч гроші залишаться, бо як прийдуть большевики, то ні хати, ні грошей не буде". В пояснення цієї поради той галичанин пише, що большевики збираються „воювати"; в Кам'янці відкрили курси польської та румунської мови, а також докладно виучують географію Галичини й Басарабії etc. He знаю ще, чи ця звістка — так собі звичайна річ, чи за нею таїться щось більш поважне. Подаю цю звістку і попередню для „размышления".
Тим часом бажаю Вам всього найкращого. Пишіть на нову адресу, бо з старої ми переїхали — занадто вже там „круто" нам було — ніби в собачій халабуді жили. Отож пишіть: V. Prokopovitch, 192 Av. Daumesnil, Id?al Hot?l. Paris XII.

З привітом і щирою пошаною,
П.
1/ІІ 1925 p.

P. S. He встиг відослати свого листа, як отримав від Вас нового в справі марок. Отож відгукуюсь на Ваші уваги в цій справі.
1) Позицію Вашу щодо укр[аїнського] філателістичного журналу уважаю правильною. Краще не мати ворогів на цьому полі. Не вірю тільки в довге життя цього видання.
2) Щодо Лисюка, то гадаючи, що він галичанин, роблю висновок, що він може Вас „надути". В справах фінансових, як і політичних, галицьким „братам" вірити не приходиться, після всього ними зробленого. Отож я порадив би Вам звернутись до Кедровського, щоб той перевірив що то за „цяця" отой Лисюк? Адреса Кедровськотю така: 226 Second Ave. New York, N. Y., V. Kedrovsky. В кожному разі, це трохи певніше буде.
3) Звичайна річ, що М. Шумицькому Ваше прохання перекажу, до речі, бачитиму його сьогодні. Щодо малого Лотоцького, то він лягає в лічницю на операцію апендициту. Але, Павле Івановичу, Ви не подаєте адреси отого укр[аїнського] філателістичного журналу. Коли подасте, то може я випишу його для моєї доньки, яка теж належить до Вашої філателістичної секти.
4) В. К. Пр[окопович] Вам писатиме окремо. Він був трохи хворий.
5) Рекомендую Вам звернутися до генерала В. Сікевича в Канаду, може, він візьме на себе комісіонерство Ваших марок. Продає масло, яйця, то, може й марки на Канаду продаватиме на певних комісійних умовинах?
Адреса його така: W. Sikewitch, Winnipeg, Man., 85 Polson Ave., Canada.
Дай Бог Вам всього кращого.
Перерва в листуванні з Україною цілком натуральна, це ж все таки большевицькі порядки!

З привітом щирим,
П.
2/П 1925 р.

* Друкується з ориґіналу, що зберігається в Бібліотеці ім. С. Петлюри в Парижі.