|
ЛИСТ ДО Є. В. БАЧИНСЬКОГО
Вельмишановний Євгенію Васильовичу!
Вячеслав Константинович дав мені прочитати Вашого листа з 1/VI 1925
р. Інформації подані в цьому листі дуже цікаві і викликають потребу
реаґувати на них. Дуже добре, що Вам пощастило ближче познайомитись
з абесінською делеґацією і використати це знайомство для
інформативних цілей. Інтересам справи нашої відповідало б, коли б Ви
це знайомство не обривали, а придбані зв'язки схоронили надалі. В
наших умовинах кожне знайомство з впливовими чужинецькими кругами є
політично доцільною справою, особливо ж, коли його можна використати
для інтересів нашої політичної пропаґанди за кордоном. Розглядаючи
Ваше нове знайомство з цього власне погляду, я заінтересований в
тому, аби Ви його підтримували надалі і мали абесінську адресу Ваших
нових друзів. Аджеж вона пригодитись зможе!
Ви цілком слушно згадуєте про те, що в Абесінії можна б було
примістити певну кількість наших людей. Вияснити цю можливість не
зашкодило б вже тепер. Річ в тому, що питання про приміщення на
посади чи на роботи наших студентів, кінчаючих науку в Подєбрадській
Господарчій Академії (аґчрономи, сільські техніки, економісти,
кооператори тощо) набуває вже тепер актуально болючої ваги і вимагає
од всіх нас тої чи іншої участи в його розв'язанні. Коли б нам не
пощастило розв'язати його позитивно, наша молодь примушена буде йти
в „Каносу" до большевиків і ставити себе в непевне становище ризику
та небезпеки. В зв'язку з цим і Абесінія, якою вона з першого
погляду не є екзотичною ніби країною, могла б відограти для певної
кількости наших людей ролю того етапу, де б вони могли й фізично
себе зберегти і знання свої примінити на практичному ділі, поки
обставини не стануть більш сприяючими для повороту їхнього додому.
Отже, коли б Ви тепер могли вияснити з Вашими знайомими справу
приміщення наших молодих фахових сил на роботи в Абесінії, то
зробили б добре діло.
До речі, до мене вже звертались наші люди з Подєбрад, щоб я вияснив
аналогічну можливість перед французьким урядом, щодо приміщення
згаданих сил у французьких колоніях.
Як бачите, справа, про яку я піднімаю розмову, має цілком практичне
значення. Одночасно з виясненням її, виясніть також, чи має
абесінський уряд в Парижі якесь своє представництво, посольство чи
місію. В позитивному разі, було б дуже бажаним отримати через Ваших
знайомих рекомендації до цього представництва для В. Прокоповича і
Токаржевського. Так само було би добрим, коли б під час осінньої
сесії Ліґи Націй Ви могли зав'язати знайомства з делеґацією
абесінською, яка братиме участь в сесії. Все це може пригодитись
нам.
Взагалі Ваше перебування в Женеві, осідку Ліґи Націй, могло би бути
використаним ширше і корисніше для справи, коли б не ті тяжкі
умовини життя, в яких Вам приходиться (та і всім нам) перебувати. Та
проте я гадаю, що і в цих умовинах Ви використаєте кожну нагоду, щоб
стати в пригоді для нашої справи, хоч би так, як з Вашими новими
знайомствами.
Мені уявляється, що при певному виясненні можна б було використати
інституції Ліґи Націй для культурних потреб нашої еміґрації на
зразок того, як це роблять російські еміґрантські установи та
організації. Раніш вони зужитковували Нансеновський Комітет, тепер,
оскільки мені відомо, бюро праці при Лізі Націй. Тим часом ми
„пасемо тут задніх", просто через те, що не вміємо „пролазити"
скрізь, як росіяни. Може Вам пощастить в цьому напрямку „пробити
кригу", оскільки Вам позволить на це вільний час після Вашої
службової праці? Був би дуже радий, коли б довідався од Вас про
певні успіхи в цьому напрямку.
Коли б Вам, у зв'язку з висловленими міркуваннями, потрібно було
мати більш конкретний плян діяльности та практичних заходів в цьому
обсязі, то я з дорогою душею його Вам накреслив би, одержавши від
Вас принципову згоду попрацювати для добра нашої батьківщини на
цьому ґрунті.
Вітаю Вашу згоду на пропозицію В. Липківського стати офіційним
представником Автокефальної Церкви за кордоном.
Треба Вам знати, що церковний рух на Україні справляє велике
враження на політичні круги, як в Англії так і у Франції. Стверджую
це на підставі цілком певних даних, що походять з відповідних
дипломатичних джерел.
Можна сказати, що остання постанова Собору Автокефальної нашої
Церкви (в маю міс. цього року) про окремішність Укр. Церкви від
московської оцінюється цими кругами, як дуже поважний фактор
українського руху взагалі в його тенденції сепаруватись від Москви.
В зв'язку з цим потреба інформації про нашу Церкву в закордонній
пресі стає актуальною. До мене через посередництво різних людей,
звертались за матеріалами в цій справі. На жаль, і я не міг
задовольнити цієї заінтересованости, бо те, що я маю, застаріле. От
через що Вам треба попрохати від Липківського присилки Вам
протоколів та справоздань різних з'їздів, чи соборів Укр. Церкви
разом з документальними і іншими даними про її діяльність, починаючи
з 1919 р.
Не все в нашій Церкві добре й нормальне, не одне вимагає направи та
полагодження, не в одному діяльність і думка наших автокефалістів
викликає здивування і вагання щодо моральних і канонічних моментів,
але про це можна іншим разом обмінятись думками. Покищо добрим можна
скваліфікувати самий факт звернення до Вас Липківського в справі
представництва Вашого інтересів Автокефальної Церкви.
В цьому напрямку Ви могли б дуже багато зробиги, шукаючи моральної
підпори для нашої Церкви в созвучних їй православних церквах інших
народів, або серед тих церков, що канонічно стоять близько до неї.
Праця розпочата тепер в цьому напрямку могла би дати свої наслідки в
майбутньому, може, не такому далекому, коли українська проблема
знову стане на порядок дня в міжнародніх відносинах. З різних боків
можна і слід провадити підготовчу працю в тому сенсі, щоб не
повторився сумний досвід 1919-1920 pp., коли українська політика не
дала в руки українській стратегії максимуму тих засобів, за
допомогою яких можна б було з більшим успіхом закінчити боротьбу
нашу. В зв'язку з цим і підготовча праця на ґрунті
церковно-релігійних інтересів серед созвучних кругів може стати у
великій пригоді і відіграти велику позитивну ролю для нашої
національної справи взагалі, а не лише для церковної.
Хай Бог допоможе й Вам зробити на цьому ґрунті те, що в Ваших силах.
Я персонально заінтересований в тому, щоб Ваші заходи в цьому
напрямку були координовані з цілокупністю інших, може іншої натури,
але однаково направлених на добро нашої батьківщини. В зв'язку з
цим, я з охотою буду ділитись з Вами потрібними інформаціями,
дотичними як нашої церковної справи, так і взагалі національної.
З-поміж них уважаю потрібним поінформувати Вас перш за все про
діяльність спеціяльного товариства католицького, заснованого в
Парижі з метою пропаґанди католицизму в Росії взагалі і на Україні
зокрема.
Це товариство старанно студіює сучасну ситуацію церковну на Україні,
гадаючи, що умовини, утворені розгардіяшем політичним і безладдям
церковним, сприятимуть поширенню католицизму в нашому краю. З такою
ж програмою прозелітизму своїх ідей на Україні носяться і
євангелики, а їх відомий Вам аґент Крат сидить тепер в Чехії і
„працює" серед нашої там еміґрації. Він так само носиться з широкими
плянами „совращенія" українців на свою віру. Коли сюди додати
консерватизм більшости укр. духовенства і його „вірність" старій
московській Церкві, то ті перешкоди, якими засіяно шлях дальшого
розвитку Укр. Автокефальної Церкви, виростають в досить поважну
силу. Інформації В. Липківського про скріплення Автокеф. Церкви я
приймаю з певним застереженням. 2000 парафій це занадто мала
пропорція в порівнянні з цілою Україною тоді, як число єпископів
занадто велике. На мене справляє все це враження про малий
порівнюючи розгін нашого церковного руху і про обмеженість енерґії,
якою володіють автокефалісти в своїй дальшій „експансії".
Можливо, що політика большевицького уряду багато шкодить і ставить
покищо непоборимі перепони, але трохи знаючи і персональний склад
єпископату українського і вартість провідників церковного руху, я
приходжу до висновку, що з тими даними, якими сьогодні розпоряджає
Церква Українська, їй далеко ще від того, щоб зайняти на Україні
домінуюче становище. Зокрема Автокефальна Церква майже нічого не
видає, ні книжок, ні періодичних органів, ні взагалі ніякої
літератури. Можливо, що й тут большевики заважають. Тоді варто би
було цю справу організувати за кордоном і в умовинах вільних
організувати видавництво церковної літератури, коли видавати останню
заборонено большевиками. В кожному разі справа ця, з мого погляду
набирає великої ваги в тому періоді, який власне тепер переживає
наша Церква, бо без книги, літератури церковної, рух на Україні, ні
поширитись як слід, ні поглибитись, ні нарешті закріпитись не зможе.
Я боюсь, через це, як би вся наша, „автокефальна епопея", не
кінчилась свого роду „сектантством", до якого з упередженням будуть
ставитись не лише Вселенська Православна Церква, а й інші созвучні
церкви, як Англіканська тощо.
Наша Церква і географічно і політично ізольована від єднання та
зв'язку з іншим християнським світом. Це зле, бо засуджує її на всі
наслідки ізоляції.
Може, перші кроки, що вона їх робить, звертаючись, між іншим, і до
Вас, в напрямку зносин з ширшим світом, внесуть свіже щось в її
життя, додадуть їй нових сил і примусять більше оглядатись на
традиції та канони, з якими вона ніби ще не встановила нормального
відношення.
Дай Бог, щоб це було так! З національних міркувань виходячи, я радий
був би, коли б наша національна Церква стала вартою 40 мільйонного
народу!
Бажаю ж Вам, в міру можливого, сприяти здоровому розвиткові нашої
Церкви.
З правдивою до Вас повагою
П.
6/VI 1925 р. Б.
P. S. Мої привітання для Вашої дружини!
P. S. Рекомендую обережність в листуванні з В. Липківським, а
найпаче не давати ніяких натяків ні на Ваше близьке знайомство з
українською контрреволюцією ні з „петлюрівськими аґчентами", бо це
могло би мати неприємні наслідки для Вашої діяльности і для самого
Липківського. Ви тільки „церковник", тільки в площині церковних
інтересів листуєтесь з Липківським. Це моя щира порада, що випливає
з розуміння того становища, в якому пробувають наші автокефалісти і
яке не спасає їх від підозрінь з боку совєтської влади.
П.
* Друкується з фотокопії ориґчіналу, що зберігається в Бібліотеці
ім. С. Петлюри в Парижі.
|
