|
„УКРАЇНСЬКА МУЗА"*
(Поетична антологія під редакцією
Олекси Коваленка).
Київ 1908. Випуски 1-8. Ціна кожного випуску 25 коп.
[Рецензія]
„Українська Муза" — це збірник найкращих віршів українських поетів,
починаючи од батька нової нашої літератури і аж до наших днів. Усе
видання „Музи" рощитано [розраховано] на 12 випусків. Як їх усіх
буде напечатано — матимемо досить гарну українську антологію. Проби
такої антології були і раніш. Так, видано було „Вік"; у Галичині,
під редакцією І. Франка, — „Аккорди". Але „Українській Музі" треба
призначити перше місце з-поміж цих антологій: вона ширша розмірами,
повніша змістом од згаданих українських антологій. Де в чому
редактор „Української Музи" д. Коваленко йде за своїми попередниками
і умістив те, що можна знайти і у „Вікові" і в „Аккордах". В іншому
він виявляє себе самостійним. В заслугу д. редакторові треба
поставити те, що він декого з українських поетів вперше викопав на
світ Божий, з творами інших, як от деяких галицьких, познайомив теж
вперше українців російських. До речі пороблено і бібліографічні
вказівки: з них читач може покористуватись для більш докладного
знайомства, як з творами певного українського письменника, так і з
його життям та характеристикою його поетичної творчости. Та тільки
тут мусимо зауважити одну велику хибу: д. Коваленко, подаючи джерела
до біографії чи характеристики творчости українських поетів, часто
посилається на дрібненькі статті-замітки, а більш поважні праці
літературні минає й забуває. Про праці проф. Дашкевича, проф.
Драгоманова на українські літературні теми він не знайде там згадок,
а коли й знайде, то неповні. Крім того кидається на очі велика хиба
„Музи". Це — непропорціональність уміщеного в ній матеріялу
відповідного до таланту та заслуг кожного поета. Коли нічого ми не
можемо сказати з приводу того, шо, приміром, Шевченкові або
Франкові, уділено багато місця і справді по заслугах, то дуже дивним
здається, через що так багато місця присвячено творам Білиловського,
Липи або Старицької-Черняхівської. Аджеж це маленькі фігури в
галереї українських поетів. Талант у них — дрібненький; творчість у
сфері поезії мало продуктивна, а де в кого, як от [у] д-ки
Старицької-Черняхівської неориґінальна і глибокого сліду не
залишила. Дивним здається непомірне захоплення редактором видання
творами таких письменників. Треба все таки ж мати більше почуття
художньої міри і критерію, щоб одкидати мотлох і літературну січку
од справжніх перлів та коштовних речей поезії!
Врешті — „Українська Муза" видана гарно, дотепно і безумовно варта
того, щоб її купували охочі до українського поетичного слова.
С. Петлюра
* „Слово", Київ, 1908 p., ч. 45.
|
