ПРОФЕСІОНАЛЬНІ СОЮЗИ В ФІНЛЯНДІЇ*

На сторінках „Слова" (чч. 29 і ЗО „Українські робітники сахарних заводів, вчіться у поляків!") докладно оповідалось про те, як польські робітники, що працюють по сахароварнях, за короткий час, порівнюючи, зуміли зорганізуватись в професіональний міцний союз, здобули собі потрібні гроші для боротьби за робітничу долю і стали такою дужою силою, що з нею почали щитатись [рахуватись] польські фабриканти. Там, де є хоч які-небудь вільні політичні умовини, там робітники єднаються в професіональні організації, в гурти, щоб спільними силами обстоювати свої права та гуртом дбати про свою робітничу справу. От, приміром, у невеличкій Фінляндії, професіональний рух, хоч почався, порівнюючи, недавно, а все ж і за короткий час встиг стати міцним і помітним в житті цієї країни. Перші професіональні союзи почали з'являтись у Фінляндії років з ЗО тому назад.
Біля організації цих союзів заходились самі капіталісти-фабриканти. Вони знали, що з організованими робітниками мати діло куди краще, ніж з темними та неорганізованими. І от, щоб попередити робітників та прибрати їх до своїх рук, капіталісти почали засновувати робітничі професіональні союзи, жертвувати на ці організації гроші тощо. Фабриканти сподівались, що од цього буде велика користь для них: робітники стануть слухняними, не будуть вести з ними боротьбу за свої професіональні інтереси. Не так справа склалась, як ждали фабриканти. Фінляндські робітники, вступивши в члени союзів, навчились там цінити робітничу солідарність і розуміти велику силу робітничого єднання. Професіональні союзи були для них тією школою, де виховувались вони, як пролетарії, як члени одного класу з однаковими інтересами та ідеалами. Швидко після того, як одкрились перші професіональні союзи у Фінляндії, до них вступили членами ті робітники, що повернулись з чужих країн, куди вони їздили на заробітки. Побувавши в цих країнах та приглянувшись до діяльности тамошніх професіональних союзів, ці робітники почали заводити і у себе вдома ті самі порядки, яких вони навчились у закордонних товаришів. Само собою зрозуміло, що в першу голову капіталістів „виставили" із професіональних союзів. Потроху, помалу, союзи стали цілком робітничими організаціями. Діяльність союзів зростала, розширювалась. В 1899-1900 році виникло вже серед них питання про те, щоб діяльність цю якось об'єднати та згуртувати всі професіональні організації в одну центральну організацію. Та здійснити цих намірів спочатку не довелось. Головною перешкодою до цього були великі утиски, які почало вживати фінляндське правительство до союзів, їх то закривали, то всякими способами руйнували, обезсилювали. Робітничі організації, молоді, позбавлені ще практичного досвіду та матеріяльної сили, якомога боролись проти утисків, поки, нарешті, не вийшли переможцями в упертій боротьбі, яку їм довелось вести на протязі 6 років (1899-1905). Після загальної забастовки в 1905 році фінляндські робітники завоювали собі волю союзів і зібраннів і міцніш стали на ноги. Діяльність союзів почала жвавіше розвиватись. Почали засновуватись нові союзи, число членів в старих союзах зростало. Знову виникло пита,ння про об'єднання діяльности професіональних союзів і про організацію їх в одну центральну організацію. З цією метою 19 професіональних союзів скликали конференцію і на конференції тій постановили заснувати центральну комісію, яка б заправляла покищо діяльністю професіональних робітничих організацій по всій Фінляндії і поклала б перші підвалини для майбутньої центральної організації союзів. Останню пощастило заснувати в 1907 році. Тепер до центральної організації фінляндських професіональних союзів увійшли такі союзи:

Назва союзів Число членів
Робітники Робітниці
Робітників скляного проізводства [виробництва] ......................................163 —
Чимбарів (кожевників) .............................................................................. 238 —
Землекопів і водопроводних робітників ................................................... 1375 46
Переплетчиків ............................................................................................ 101 192
Робітників по дереву ................................................................................... 4019 41
Кравців (портних) ................................................................................... 1006 92
Сідельщиків і обойщиків ............................................................................ 140 —
Водолазів ..................................................................................................... 24 —
Робітників, що працюють на тартаках ....................................................... 2068 134
Робітників бумажних [паперових] фабрик ................................................ 2213 1099
Шевців (сапожників) .............................................................................. 535 73
„Золотих дел" майстрів ............................................................................ 150 12
Булочників ................................................................................................ 249 39
Каменоломів ................................................................................................. 1322 —
Докових робітників ................................................................................... 3000 —
Текстильщиків ............................................................................................ 2000 —

Всього разом з учениками, а також з членами мішаних професіональних організацій (в Кімендолі, Або, Гельсінфорсі, Кемі Седра-Сайна і ін.) — 22,284. З цього числа на долю чоловіків припадає 19,878, на долю жінок — 2,245 і на долю учнів — 160.1 Покищо до центральної організації не увійшли такі союзи: робітників кафельних та фаянсових заводів, типографщиків, бляхарів і мідянщиків, малярів, металурґістів, каменярів, залізнодорожників, чорноробочих, союзу „прислуги". Всі ці організації незабаром теж пристануть до центральної професіональної організації; саме тепер виробляють умовини, на яких [вони] мають пристати до гурту всіх інших організованих робітників.
Як бачимо, ідея професіональної організації робітників за короткий, порівнюючи, строк здобула собі чимало прихильників серед фінляндських робітників. Певна річ, що далі ця справа стоятиме ще краще, бо капіталістичне проізводство в Фінляндії зростає, а разом з ним зростає і армія робітнича, яка вимагає, для більшої пляномірности в обороні своїх професіональних інтересів, спеціяльної організації, якою тільки і може бути професіональний союз.

С. Петлюра

„Слово", Київ, 1908 p., ч. 50.
1 Цифри і відомості взято із замітки „Профессиональное движение в Финляндии", в збірнику „О веяниях времени", 1908 p., ст. 237-239.