|
ВІД УКРАЇНСЬКОГО ГЕНЕРАЛЬНОГО
КОМІТЕТУ*
Український Військовий Генеральний
Комітет вважає за потрібне подати фактичний матеріял з приводу тих,
суперечних дійсності, тверджень про український військовий рух і
діяльність Генерального Комітету, які Командуючий Округою Оберучев
умістив у своїй заяві, видрукованій в ч. 213 „Киевской Мысли".
Насамперед, п. Оберучев, очевидно, не уявляє собі того, що
українізація полягає не в формуванні зовсім нових частин (таких
створено було тільки три), українізація полягає в утворенні
національної однородности в уже існуючих великих військових
одиницях. Оскільки такі військові частини, які були в значній мірі
приведені до однородного українського складу показали себе справді
бойовим матеріялом, свідчать ті полкові, дивізійні і корпусні
командири, а також командири армій, під командою котрих опинились
українські частини.
Ком . .. кор. ген. лейт. Парський (нині ком ... армії) 17 іюля [в
реляції] за № 37 висловлює свою думку про взірцеву дисциплінованість
українських солдат і про бажаність виділу українців спочатку в
окремі роти полків, потім у батальйони, батареї і інше.
Ком ... армією генерал Данілов: „Цілковито згоджуюся з думкою
Парського".
Начальник ... піх. дивізії Брейкен [у реляції] від 5-го августа:
„Українські поповнення вище всяких похвал, заробили військової слави
. .. полкові, куди вони цілком ввійшли".
Нач... г.-м. Прожозанов 3-го іюля просив про „найскоршу українізацію
довіреної йому дивізії" і хвалив українців, що заповнили один полк
його дивізії.
Нач... дивізії ген. Салоніков просив прислати виключно українське
комплектування.
Ком... кор. ген. Гулевич цілком приєднується в реляції № 317 до
думки своїх дивізій про комплектування їх полків, по складу в
більшості з українців, і надалі тубільцями України: „таке поповнення
сприятливо відіб'ється на згуртованості цих частин, а тому
прислужиться до зміцнення їх боєздатности" і т. д.
Щождо того, що нібито Генеральний Комітет домаганням українізації
затримував поповнення для фронту, то неправдивість сього твердження
стане ясною, коли пригадати, що, навпаки, українські поповнення йшли
до фронту саме тоді, коли так важко було викликати якібудь маршові
роти на фронт.
Мало того, ідея українізації притягала в маршові роти багатьох
добровільців, бо в складі українських поповнень було багато солдат,
що навіть не кінчили курсу виучки. Загальне явище для маршових рот,
що по дорозі вони наполовину розбігалися; в українських же
поповненнях, навпаки, ешельони часто збільшувались у своїм складі.
Вносити плутанину в поповнення і розпоряджатись маршрутами
Генеральний Комітет не міг уже тому, що потрібної для того влади
Комітет ніколи не мав. Все, що він міг робити, і робив, це помагати
відповідному маршрутові ешельонів шляхом безпосередніх зносин з
Денгенверхом, Дегенюзом та Генеральним штабом, що давало можливість
прискорити рух затриманих по дорозі ешельонів. Про те, що
Генеральний Комітет весь час працював в самім тіснім і повсякчаснім
зв'язку з пом'янутими вищими командуваннями, свідчить офіціяльна
переписка, що є в ділах Комітету. Командуючому військами переписка
Комітету з Дегенюзом тим паче мусіла бути відомою, бо її направляли
одночасно в копіях і Комітетові і командуючому округи.
Щождо спеціяльно зформованих українських частин, про які так
енерґійно висловлюється п. Оберучев у своїй заяві, то йому слід
звернути свою увагу на Український Гайдамацький Курінь, що мешкає в
Одесі, до формування котрого командуючий військами Одеської Округи
віднісся із співчуттям, дав йому можливість спокійно формуватися і
тепер Курінь, по заяві командуючого військами, є кращою частиною
одеської залоги і несе всю одповідальну роботу по охороні
революційного порядку в місті; крім того, в Москві зформовано
Український Запорозький Полк, про котрий, колишній командуючий
військами Московської Округи, нині військовий міністер Верховський
висловлюється з самою кращою хвалою.
На основі вищенаведеного і всіх відомостей та документів, що суть до
послуг Комітету, Генеральний Комітет глибоко переконаний, що справа
непорозумінь з українськими частинами в Київській Окрузі міститься
не в українських комплектуваннях, а в відношенні до них п.
Оберучева.
Голова Комітету Петлюра
* „Робітнича Газета", Київ, 5 вересня 1917 p., ч. 127.
|
