|
УРИВОК З УНІВЕРСАЛУ СИМОНА ПЕТЛЮРИ*
[15 листопада 1918 p.]
По наказу Директорії Української Республіки, я, яко верховний
главнокомандуючий, закликаю всіх українських солдат і козаків
боротися за державну самостійність України, проти зрадника, бувшого
царського наймита, генерала Скоропадського, самочинно присвоївшого
собі права гетьмана України. По постанові Директорії, Скоропадський
оголошений поза законом за утворені ним злочинства проти
самостійности Української Республіки, за знищення її вільностей, за
переповнення тюрем найкращими синами українського народу, за
розстріл селян, за руйнування сіл і за насильства над робітниками і
селянами. Всім громадянам, мешкаючим на Україні, забороняється під
загрозою військового суду допомагати кровопивцеві генералові
Скоропадському в тіканні, подавати йому споживання і захисток.
Обов'язок кожного громадянина, мешкаючого на Вкраїні, арештувати
Скоропадського і передати його в руки республіканських властей.
Гетьманські розпорядження і накази по військах касуються; військові
частини гетьмана Скоропадського, аби усунути даремного кровопролиття
і розрухів, повинні перейти до лав військ Республіки, вслід за тими,
які вже перейшли.
Війська Республіки мають на мєті дощенту знищити лад, заведений
гетьманським урядом, знищити нагайку, на яку він спирався до
останнього моменту. В цю велику годину, коли на всьому світі падають
царські трони, визволяються народи, коли на всьому світі селяни і
робітники стали панами, в цю хвилину ми, брати козаки, хіба
дозволимо собі піти з поміщиками, з гетьманським урядом проти своїх
батьків? В цю велику годину ви, брати козаки, хіба осмілитеся
служити запроданцям, котрі самі продавались і хотять Україну продати
недавнім царським міністрам Росії, її пануючій клясі — безробітному
російському офіцерству і мародерам, що скупчились у контрреволюційне
кубло на Дону?
* Павло Христюк, „Замітки і матеріяли до історії української
революції 1917-1920 pp.", Відень, 1921 p., том III, ст. 133. П.
Христюк наводить уривок „Універсалу" з публікації „Известия Центр.
Исп. Ком.” ч. 256(520), 23. XI. 1918. Він пише, що цей „Універсал"
Петлюра оголосив у Білій Церкві майже одночасно з відозвою
Директорії, без згоди решти членів Директорії.
|
