ЗАСТУПНИКУ ГОЛОВИ РАДИ МІНІСТРІВ У.
Н. Р. А. М. ЛІВИЦЬКОМУ*
Ситуація в зв'язку з стратегічним
становищем ускладняється. Я маю враження, що мій лист на ім'я
Пілсудського своєчасно Вами не вручено Начальнику Панства. З
посередніх повідомлень одержав відомості, що на 11/VII Рада Оборони
Панства з власної інщіятиви мала викликати Михайлова для розмов в
галицькій справі. Вважаю неодповідаючим нашим державним інтересам
зазначене запізнення вручення листа. З одержаних зі Львова часописів
я бачу, що польська преса умістила певні уступи з листа, але про
долю останнього і про наслідки не знаю нічого. Це ускладняє моє
становище і зв'язує руки. В кожному разі уважаю необхідним
поінформувати Вас про ті заходи, які я намітив вчинити. Отже:
а) По повороті В. Прокоповича з штабу нашої армії (25/VII) я матиму
з ним нараду і укладу текст телеграми чи листа на ім'я Пілсудського;
в цьому звертанні я запитаю про долю мого листа, мотивуючи це тяжким
стратегічним становищем і необхідністю ясности плянів на майбутнє. В
такому становищі, як зараз, армія не може довго бути: поляки не
дають ні заосмотрення, ні постачання, а разом нашу ініціятиву в
цьому напрямі зв'язують різними приписами, в яких бачу неоправдане
недовір'я та запідозрення. До цього часу з моменту переходу р.
Збруч, армія нічого од поляків не отримала. Коли так тягтись буде,
армія буде самовільно брати; ексцеси і зловживання неминучі.
б) Якщо на протязі певного числа днів я не отримаю відповіді, буду
вважати себе вільним од контактних обов'язків супроти польського
командування, і якщо большевики прорвуть фронт, а поляки підуть на
неможливі для нас умовини перемир'я чи миру, то спасаючи і нашу
армію і нашу державність, примушений буду поступити так, як того
вимагають інтереси української державности.
в) У зв'язку з § б) я вважаю необхідним перетягти нашу шосту дивізію
Безручка з Полісся до нашої армії.
г) Всі ланьцуцькі поповнення необхідним вважаю переправити до
дійової нашої армії, бо остання, терплячи втрати, не має жодних
поповнень і стає менш боєздатною. Прошу зауважити ген. Зелінському,
що поповнення з Ланьцуту і з інших міст повинно негайно переправити
до нашої армії через Чортків і що всяке загаювання цієї справи для
нас приносить найтяжчі наслідки. Ще в Замості я давав в цій справі
категоричні накази ген. Зелінському — вимагаю точного виконання і то
в дусі точного виконання моїх наказів. Щодня йдуть на Збручі тяжкі
бої, в яких гинуть наші люди, а поповнень немає. Так довго ми
витримати не можемо. В цілях скорішого перетранспортування поповнень
з Ланьцуту я, на домагання армії, висилаю туди кількох старшин з
дійової армії.
З докладними відомостями та інструкціями пропонуватиму В.
Прокоповичу від'їхати на день-два до Вас у Варшаву.
24. VII. 1920 р.
З повагою Петлюра
Пост-скриптум. До Букарешту прибув ген. Кірей од Вранґеля в справі
встановлення військового контакту з нами. Він веде переговори з
Мацієвичем. Вчора у мене був французький капітан, повідомив про
Кірея і Вранґеля і запитав про мій погляд на це. Я одповів, що не
маю заперечень проти переговорів в справі військового контакту.
Приватні відомості говорять, що в тилу Вранґеля до праці приступають
українські комісари за згодою Вранґеля. В. Прокоповича чекаю з армії
сьогодні. По повороті він від'їде назад до уряду і, певно, до Вас на
день-два.
24. VII. 1920 р.
Петлюра
З оригіналом згідно — Крушинський, сотник і адьютант
* Друкується з копії, що зберігається в Бібліотеці ім. С. Петлюри в
Парижі.
|