|
ЛИСТ ДО Ф. П. ШЕВЦЯ
Шановний Хведоре* Петровичу!
Відповідаючи на листа Вашого од 16/ХІ ч. 567, вважаю необхідним
зазначити, що він у деяких своїх уступах справляє на мене враження
витвору фантазії і взагалі якихось дивовижних витворів.
1) Справа арешту. Я про неї не знаю; ніхто мені про се не докладав.
Відраховую цю справу до циклу тих, які створюються людьми, що
вносять розбрат в українське громадянство, настроюючи одну групу
проти другої, провокуючи одного діяча проти другого. Те, що Ви
повірили подібній провокації, є результат, як я гадаю, безкритичного
відношення до різних „інформаторів", що в мутній воді рибу ловлять і
свідомо чи несвідомо тероризують одповідальних політичних діячів.
2) Ваш поворот на Вкраїну. Я гадаю, Хведоре Петровичу, що, якби Ви
справді хотіли повернути на Україну, то давно б це зробили, не
чекаючи офіційних запрошень і не залишаючи без відповіді першого з
них. Працюючи з людьми, що хотіли бути з нашим народом і як уміли,
так і робили разом зі мною державну працю, я і мусів і мушу з тими
людьми та державними установами в такій справі, як Ваш поворот на
Україну, рахуватись. Це найбільш відповідна форма, якою можна було
справу повороту розв'язати, особливо коли взяти на увагу ту працю,
яку провадив закордоном А. Г. Макаренко. Кваліфікувати її я не буду
— то страва парляменту суверенного, але я повинен підкреслити що
вона не одповідала інтересам державним, як вони розумілись державним
центром на Україні і тому опреділила собою і характер тої позиції,
на яку уряд став у цій справі.
3) Єдиновласне Правління. Воно результат історичного процесу і
певного відношення сил серед нашого народу і виразника державної
волі, яким в ці часи — починаючи від закінчення сесії Трудового
Конґресу — є активні політично-державні групи та партії українського
громадянства, працюючі під гаслом УНР. Я не хотів — Ви це добре
знаєте — цього становища, а коли історичні обставини мене поставили
на ньому, то вважаю за одповідне стояти, на ньому, розглядаючи та
кваліфікуючи свою місію, як людини для переходової хвилі в нашій
державності, поки скликання суверенного парляменту дасть мені
можливість зложити на його руки той тяжкий хрест, який доля поклала
на мене, який мене мулить своєю одповідальністю і який не в
однаковій вазі несли інші члени Директорії, бо Ви самі розумієте, що
куди легше той хрест нести у Відні, як серед України, та ще в тяжких
умовинах мілітарної боротьби. Зрештою я повинен підкреслити, що
колеґіяльний принцип верховного управління не порушений, бо я працюю
на підставі формально-державних пленіпотенцій і закону. Я перший
буду радіти, коли справа ця розв'язана буде компетентною інституцією
державною, яка матиме належні права для цього. До створення її я
вживав усіх сил, і не моя вина, що стратегічні умовини все стояли на
перешкоді тим намірам у цій справі, які мав і я, і уряд. В суті діла
єдиноличного управління не було, немає і не буде. Я працював і
працюю не персонально, а через уряд, який формувався завжди певними
політичними партіями чи громадянськими кругами і який має в своїй
державній праці підтримку тих партій і кругів.
Висловленим опреділюється вся безпідставність тих нарікань, які Ви
робите уряду, обвинувачуючи його в антидемократичності. Це, Федоре
Павловичу, одні слова, стереотипні і навіть „некрасиві", за якими
немає ні змісту, ні підстави, їх можна говорити лише не знаючи
дійсного стану речей на Україні, або свідомо бажаючи облити брудними
помиями тих людей, що мають мужність державно працювати серед
неймовірних обставин, віддаючи себе до цілковитої розпорядимости
інтересам республіки. Я гадаю, що Ви самі не вірите своїм словам,
коли говорите про антидемократичність уряду, бо не можете дати
правдивої відповіді на запитання: 1) де, 2) коли і 3) в чому та
недемократичність виявилась. Ми вже пережили хвилі демагогії дешевої
і такою дешевою арґументацією безпідставних закидів обґрунтувати не
можна.
Я пишу Вам приватного листа на Ваш офіціальний і тому дозволяю собі,
як бачите, більшу волю виразів. Офіціяльну відповідь на лист ч. 567
Ви отримаєте в ближчому часі, бо тільки тепер я можу передати його
на розгляд уряду.
З правдивою пошаною
Петлюра
13/ХІІ 1920 р.
* Друкується з ориґіналу, що зберігається в Музеї-Архіві УВАН у США;
архів д-ра М. Шляхтиченка.
1 Далі в цьому листі Петлюра також пише „Федоре". — Ред,
|
