|
ПРОМОВА С. ПЕТЛЮРИ НА
ВСЕУКРАЇНСЬКОМУ 2-му ВІЙСЬКОВОМУ З'ЇЗДІ *
ПЕТЛЮРА: Коли ми творимо наше
національне військо, треба знати основи, на яких буде будуватись
демократичне українське військо. Ви уже ухвалили схему статуту
Г.У.К. [Генеральний Український Військовий Комітет], зразковий
статут громади, але це ще не все. Треба ще знати щоденну тактику,
точні правила, якими вояк повинен керуватись. Це ніби „Заповіді"
українському воякові.
Далі докладчик вичитує та пояснює кожен пункт цих ,,3аповідів".
Головне завдання їх — це виховання людини на принципах дійсного
демократизму та братерства: вояки-громадяни, члени організацій,
повинні завжди стояти на сторожі здобутків революції та виховати з
себе дійсних синів свого народу і розмовляти виключно
по-українському, також писати додому листи виключно рідною мовою,
завертаючи тим самим до свого і своїх рідних. Після читання
докладчик закінчує: ,,От ті головні точки, які Г.У.К. визнав за
потрібне подати на вашу увагу. Звичайно, кожен з вас давно про це
думає, і ми тут подаємо не тільки тому, що треба все це ще й
надрукувати, щоб кожен мав все це повсякчас з собою, щоб кожен у
своїй щоденній праці міг керуватися цими заповідями. Бо тільки тоді,
як кожен буде свідомо додержувати цих пунктів, ми матимемо сильну
організацію, здобудем тверде та непохитне військо, що дійсно здібне
буде захистити волю свого народу та вивести зі злиднів на шлях
всесвітнього культурного життя".
Збори одноголосно ухвалюють всі вичитані докладчиком пункти та
прохають якскорше надрукувати їх.
ЛЕВІТСЬКИИ докладає, на чому зупинились балачки з приводу виборів
постійних членів у склад Г.У.К. Після деяких балачок з цього
приводу, збори величезною більшістю ухвалюють залишити постійними
членами усіх 17 душ, обраних на попередньому з'їзді та додати до них
зараз 10 осіб нових. Решту, до 40, українці мусять обрати уже на
невеличких фронтових та окружних з'їздах.
Заява надзвичайної ваги.
На трибуну виходить т. Винниченко при цілковитій тиші, що зразу
запанувала в залі. З повною повагою до історичної хвилі т.
Винниченко чятає Універсал Всеукраїнської Центральної Ради до
українського народу. Після останніх слів збори, як один чоловік,
проголошують Славу вільній Україні.
ПЕТЛЮРА: Я гадаю, що у цю хвилину мені пощастить висловити думки, що
хвилюють ваші груди. Хвиля, яку ми переживаємо з вами, є хвилею
великої відповідальности. Во ім'я спасіння України, во ім'я спасіння
цілої Росії, Центральна Українська Рада зважується взяти на свої
плечі надзвичайно великі та відповідальні обов'язки. Ви бачили, які
великі заходи були вжиті Ц.У.Р., щоб революційний уряд прислухався
до нашого голосу. Все було зроблено, але Центральне Правительство
показало себе глухим і не зрозуміло того великого організаційного
процесу, що відбувається зараз у нашому народі під проводом
Ц.У.Ради. За той державний розум, що під сей час виявила Ц.У.Рада,
за те розуміння історичного моменту з повною справедливістю, може
уперше, можна сказати: „Слава Україні".
Гучний вигук „Слава Україні" з двох тисяч грудей був відповіддю на
слова промовця.
* „Робітнича Газета", Київ, 14 червня 1917 p., ч. 60. У книжці
„Симон Петлюра. Статті, листи, документи", Нью-Йорк, 1956, був
поданий доклад С. Петлюри на Всеукраїнському Другому Військовому
З'їзді за „Вістником Союзу Визволення України".
|
