|
ВІЙСЬКОВІ ПЛАНИ МОСКВИ*
Варшавський „Kurjer Poranny" за
англійськими газетами подає, що в зв'язку з військовими намірами
большевиків, на Поділлі та Волині відбувається пересування військ,
зміцнення кордонної охорони, а також зміна урядового персоналу
большевицьких інституцій. Зокрема тих урядовців, що служили „за
часів Петлюри", звільняють або переводять до центральних губерній
„зфедерованої республіки".
В зв'язку з цим і „Громадський Вістник" в спеціяльній кореспонденції
„По той бік Збруча" (ч. 34) подає: „Погранична сторожа з боку
радянської влади зміцнена в тому розумінні, що замість одного вояка
на просторі півверстви, маємо менше-більше п'ять людей. В окрузі
Сарн, а на полудні в окрузі Жмеринки, в напрямі Могилів,
сконцентровано більшу кількість війська. Військо є зовсім добре
виеквіповане, достаточно убране, взагалі нічим не відрізняється від
царського війська. Військове командування покликало два останні
річники. Муштру переводиться у волостях. Кличі, що електризують
військо і збуджують воєнний запал, „це похід на Польщу".
Французька газета „Echo de Paris" в останніх артикулах, присвячених
совітській Росії, зазначає цілий ряд фактів, які свідчать про
військові підготовчі міри большевиків. Газета повідомляє, що до
Росії з Німеччини направлено величезні транспорти азоту, фабрикація
амуніції з дня на день збільшується, особливо на півдні, так само
спостерігається збільшення в пересуванні військових транспортів до
західніх кордонів.
Наша редакція має відомості, що на військових заводах в Пермській
губернії (Іжевський, Стрітенський, Благодатський тощо) під
керівництвом німецьких інструкторів з заводів Круппа, провадиться
невпинна праця фабрикації амуніції, обставлена щодо матеріяльних
умовин так добре, що навіть з Чернігівської губернії робітники
прямують аж на північ Росії, кажучи, що „Крупп добре платить і
добрими грішми". Можливо, що ці поголоски з Чернігівської губернії і
будуть відповіддю на запитання військового письменника з англійської
газети „Daily Telegraph", відомого полковника Репінґтона, яке він
недавно поставив на сторінках згаданої газети: „Куди перепроваджено
фабрики (військові) Круппа, Фоккера і ін.". Інформації, які подає
французька та польська преса про військові плани Москви, німецькі, а
почасти й російські (еміґрантські) газети, як от „Vossische
Zeitung", „Руль", оцінюють не як ознаки ближчої військової акції з
боку комуністичної Москви, а тільки як покажчик мілітарного
відродження Росії, яке, мовляв, нервує Польщу і витворює в ній
настрій неспокійного вичікування. Така позиція згаданих тількищо
органів німецької та російської преси не заважає їм ретельно
передруковувати фактичні дані з польської преси про все, що тичеться
військових заходів мілітарної Москви.
А паризький орган Мілюкова „Последние Новости" йде навіть далі і в
одному з чисел за лютий місяць присвячує велику статтю можливим
„командармам" Червоної Армії — Тухачевському, Будьонному,
Панценжинському та іншим „маршалам" Л. Троцького. Така увага до
червоних комуністичних маршалів з боку лідера колишньої „оппозиции
Его Величества" не може нікого здивувати: аджеж армія французьких
санкюльотів винесла колись на трон імператора! Передбачення можливих
подій примушує Мілюкова поважно рахуватися з заявою Троцького, який
гадає, що революційний розвій Европи може несподівано придбати
бурхливого перебігу, а через це, мовляв, „совітська Росія повинна
утримувати міцну армію, готову взяти участь в евентуальних боях"
(„Kurjer Poranny", 19.11).
В кожному разі подані вище інформації та поголоски кидають певний
промінь на „мирні" заяви большевицьких офіційних політиків.
Очевидно, що в світлі інформацій можна по-справжньому оцінити ту
комедію, яку проводили большевики в кінці минулого року, організуючи
в Москві конференцію, присвячену справі скорочення армій совітської
Росії та її територіяльних сусідів (Польща, Фінляндія, Литва,
Естонія, Латвія). Як відомо, ця конференція розбилась, бо виявилось
нарешті, що ініціятори її стреміли до того, щоб узяти під стислий
контроль військову справу своїх сусідів і забезпечити свої мілітарні
інтереси певними ґарантіями офіційної контррозвідки. Та не дивлячись
на це, большевики urbi et orbi заявляють про мирні інтенції своєї
політики, тоді, як факти говорять про щось інше. Факти ці вилазять,
як шило з мішка. Можливо, що не завжди вони певні і перевірені, та
проте іґнорувати їх не слід, бо таке нехтування було би водою на
млин большевицької Москви. Керуючі круги останньої, як показує
недавня заява Бухаріна і свіжа стаття Троцького, цитати з якої
подали ми вище, пильно стежать за розвитком стосунків в Европі,
чекаючи тільки слушної нагоди, щоби використати їх для своїх цілей,
однаково і революційних і великодержавних. Не може підлягати жадному
сумніву, що сьогоднішній уряд Москви добре розуміє складну непевну
ситуацію Европи і свою можливу ролю в ній. Ми не думаємо, що остання
є такою незначною і безпечною, як дехто гадає. Навпаки: вона може
бути і дуже актуальною і дуже рішучою. Можна припустити більше і
сказати, що ключ до розв'язання тяжкої европейської ситуації
перебуває в руках комуністичної Москви з її великодержавними
амбіціями і ідеєю реваншу, яку так не вгаваючи підживлюють комісари
серед Червоної Армії. Відомості, що продираються до европейської
преси про військові плани Москви в обсязі різних
технічно-підготовчих заходів, набувають значення ілюстрацій до цієї
ідеї, термін реалізації якої стоятиме в залежності від комплексу
різних обставин загальнополітичного і господарчого характеру, Не
маючи можливости сьогодні їх перебороти, комуністична Москва, як
показують подані вище інформації, — а їх можна б було навести куди
більше, — розвиває енерґію в напрямку технічної підготовки своєї
сили, очевидно в передбаченні заповіджених Троцьким мілітарних подій
і збігу обставин політичного вже характеру, при яких той ключ можна
рішуче повернути і скинути з себе маску миролюбства та заколисування
чуйности сусідів Москви.
С. Т.
* „Трибуна України", Варшава, 1923 p., ч. 1, ст. 36-38.
|
