- стор. 11 - << НА ПЕРШУ 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 |
- стор. 11 - << НА ПЕРШУ 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 |
| Я багато чого там зробив для нас. Сам зробив ліжка (зварена металева конструкція з натягнутими на залізну раму смугами порізаної на шматки камери від автомобіля), стіл, табуретки, тумбочку і багато чого іншого. Адже купити там усе це було абсолютно ніде. Через три роки після звільнення з табору в мене скінчилася поразка в правах і я міг працювати там, де я хочу. Тоді я почав працювати водієм МАЗа з причепом. Я почав набагато більше заробляти, чим слюсарем. Часто я їхав вантажений з Магадана до Дебіна, це 465 км. Колимської траси. Часто зимою місця в гаражі не було і я ставив машину біля будинку, на вулиці. Залишати машину на такому морозі не можна, її треба увесь час прогрівати. От і приходилося частенько Ніні сидіти у кабіні і стежити за температурою. Як тільки мотор вистигав, вона заводила машину, прогрівала мотор і виключала. І так цілу ніч, а я в цей час спав в будинку. Ранком я їхав далі, бувало і до Усть-Нери, а це майже вся Колимська траса! Там дорога кінчалася - це більш 1000 км. від Магадана. На зворотному шляху на 750 км. були вугільні шахти. Там я знову брав 12 тонн вугілля і назад до Дебіна. Отут знову мене виручала Ніна, і так багато місяців. За один рейс із Магадана до Нери я виконував місячну норму, нам платили за тонно/км.
- стор. 11 - << НА ПЕРШУ 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13
|
