Іван Іванович Гак
"МОЯ ІСТОРІЯ"


 - стор. 20 -

<< НА ПЕРШУ   1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13
 14  15  16  17  18  19  20  МОЯ МОЛИТВА

Е п і л о г

Тепер, коли я думкою пройшов свій життєвий шлях, мимоволі виникає в мене питання: «Яке воно було, це життя? Не зробив чи я колись грубих помилок? Чи не чинив я не так, як треба було б?» І завжди приходжу до одного висновку: якби мені ще раз довелося прожити своє життя заново, то я за тих самих умов, при яких проходило моє життя, зробив би точно так, як і робив. А умови, у яких я жив, були важкі. Усе моє життя проходило в боротьбі за існування.

Мені був рік, як почалася Жовтнева революція, за нею - Громадянська війна, потім період розкуркулювання і колективізації і, як результат, - найсильніше голодування 1933 року. Ледве життя налагодилося, почалися Сталінські репресії. Потім - війна з Німеччиною і репатріація німецького населення. Самі квітучі роки, майже 8 років, я був відірваний від дружини і дітей. Але найстрашніше - це арешт і втрата правого ока в таборі на Колимі. Цей удар долі я відчував потім усе життя, особливо зараз.

Цією розповіддю про себе я хотів, щоб ви усі: дочки й онуки, а може бути і правнуки хоч трохи довідалися, у який час і в яких умовах проходило моє життя.

Але були тоді і світлі, щасливі відрізки часу, на жаль тільки мало і короткі.

І у висновку до всього сказаного можу додати: за все прожите життя не можу себе звинувачувати за здійснення грубих помилок і з чистою совістю можу чекати Божого суду наді мною.

Березень 2002 року. Bayreuth. 

Моя улюблена пісня. У ній коженрядок начебто написаний про мене....

Вечерний звон.
Иван Козлов.


Вечерний звон, вечерний звон !
Как много дум наводит он
О юных днях в краю родном,
Где я любил, где отчий дом,
И как я, с ним навек простясь,
Там слушал звон в последний раз !

Уже не зреть мне светлых дней
Весны обманчивой моей !
И сколько нет теперь в живых
Тогда весёлых, молодых !
И крепок их могильный сон;
Не слышен им вечерний звон.

Лежать и мне в земле сырой !
Напев унылый надо мной
В долине ветер разнесёт;
Другой певец по ней пройдёт,
И уж не я, а будет он
В раздумье петь вечерний звон.


Я дякую моїй дочці Ірині, що виконала друкування, корегування і розмноження цієї брошури.

Січень-березень 2002 року. Bayreuth.

 - стор. 20 -

<< НА ПЕРШУ   1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13
 14  15  16  17  18  19  20  МОЯ МОЛИТВА